18/04/2019
8Я тоже “против” преждевременного включения лося в Красную книгу, но был “за” запрет охоты на 1-2 года, пока ученые не определяться с состоянием и структурой популяции. Я жду когда Семирак отчитается за бюджетные средства выделенные на изучения популяции лося. Это наши с Вами деньги и мы хотим знать результат. Кроме того, для защиты любого виды нужен план и методика управления популяцией. Замена его запретом – признак тупости и политической заангажированности руководства. Как по мне, то, что Семирак принял решение не дождавшись результатов профинансированного бюджетом профессионального исследования популяции лося, – признак того, что это зависимый и слабый руководитель. Ну а уважаемому “Ресурсу”, который давно пишет о лосе, пора бы научиться отличать европейских лосей от канадских… М.П.
Лось європейський через судове рішення знову заборонений для полювання. Суд став на сторону Міністерства екології та екологічних активістів, які вимагали повернути лося до Червоної книги, пише “Ресурс“. Однак чи захистить тварин це рішення – велике питання. Як показала практика, «червонокнижні» тварини абсолютно беззахисні від браконьєрів, і держава не виконує свої функції із охорони цих тварин.
Судові баталії лося не захистять
Апеляційний суд став на сторону Міністерства екології, залишивши лося у «Червоній книзі», тим самим, підтвердивши 25-ти річну заборону полювання на тварину.
У січні 2017 року лось став «червонокнижним» видом, але Окружний адмінсуд Києва прийняв сторону мисливців і постановив виключити тварину із цього списку, зазначивши, що не отримав достатніх обґрунтувань небезпеці, яка загрожує лосям. На думку суду, Мінекології не навело точних даних про поточну чисельності тварин і динаміку цих показників. Тим самим, адмінсуд скасував наказ Мінприроди про заборону полювання, але міністерство подало апеляцію і на початку квітня 2019 року виграло процес в апеляційному суді. Заборона була відновлена.
Поки міністерство гралося в суди, ситуація із захистом як червонокнижних, так і звичайних лісових тварин близька до катастрофічної. Міністерство екології за цей час не зробило жодних кроків для того, щоб забезпечити порядок у охороні диких тварин у національних парках та заповідниках.
Натомість, у лісових господарствах місцеву фауну захищають набагато краще. Лісники, ризикуючи власним життям, цілодобово несуть свою нелегку службу, нерідко, вступаючи у протистояння із браконьєрами, оснащеними до зубів вогнепальною зброєю. За рахунок внесків мисливців лісові господарства утримують необхідну інфраструктуру, підгодовують мисливських тварин у зимовий період, дбають про їхню безпеку. Полювання на мисливських тварин жорстко контролюється, здебільшого, дозволено відстріл не більше 3-5% від популяції, що дорівнює природному відбору. Найчастіше, вбивають саме кволих та слабих тварин, тому полювання не сильно відображалося на поголів’ї лосів.
Натомість, як показала практика, занесення тварин до Червоної книги часто призводить не до зростання популяції, а до її падіння. Мисливці перестають платити гроші за ліцензії, а також за власних кошт утримувати лісомисливські господарства. Відповідно, в лісників більше немає коштів на ефективний захист тварин, чим вдало користуються браконьєри.
Червона книга – лише книга
Наразі практично нікого не карають за злочини проти природи. Крім того, ті хто мав би захищати дичину від злочинців — екологічна інспекція та поліція повністю ігнорують цей напрям. Навіть затриманих єгерами державних та приватних мисливських господарств на місці злочину найчастіше відпускають правоохоронці. Як це було наприкінці 2018-го в Ічнянському районі Чернігівської області, коли затриманих на гарячому за вбивство лося патрульні просто відпустили.
“Браконьєру абсолютно байдуже на що полювати, — каже мисливствознавець Зарічненського району Рівненської області Руслан Христюк.
— Лось це, кабан, качка чи заєць. Як і наплювати на сезони чи приналежність тварини до Червоної книги. Його може зупинити тільки покарання від правоохоронців. Чи обезцінювання здобичі. У випадку з усе ж тим лосем, вартість м’яса в закупівлі дорогими ресторанами сягає 500-700 гривень. Звісно, незаконно добуту тварину збувають за 200-300 гривень. Але, навіть за таких грошей, спокуса надто велика”. За словами Христюка, йому доводилися брати на гарячому високопосадовців – прокурорів, поліцейських начальників та суддів. Через високу протекцію з боку корумпованої місцевої влади покарати браконьєрів наразі майже неможливо.
Тож не дивно, що за 10 років перебування лося у Червоній книзі його популяція лише падає. Як розповів під час «круглого столу» екс-голова Державного комітету лісового господарства Віктор Червоний, — найбільше зменшення поголів’я лося з 8000 до 4000 відбулося саме в період з 1996 до 2006 року. В цей час діяв мораторій полювання на цю тварину. До речі, за радянських часів, лось був єдиним видом на який дозволялося промислове полювання. І що цікаво, до 1991 року його поголів’я сягало 18 000. Нині, за різними оцінками маємо від 6500 до 10 000 голів. Тобто стрімке зростання з мізерних 4000.
Чому така тенденція? Науковці, не заангажовані до екологічних проектів на міжнародних грантах, впевнені, що саме дозвіл на полювання автоматично залучає додаткові кошти на відновлення популяції. Простіше кажучи, власникам приватних або колективних мисливських господарств вигідно збільшувати поголів’я. І лише регулювати його кількість через ліцензований відстріл.За інсайдерською інформацією, вартість офіційного полювання на лося для мисливця сягало 40 000-50 000 гривень. Звісно, ця сума ділиться поміж 10-15 мисливців. Але для самого господарства ця сума була вагомим внеском. І без особливої шкоди для поголів’я, бо нормальний господар не ріже курки, яка несе золоті яйця.
За словами екс-міністра транспорту Євгена Червоненка, будь-які заборони в нашій країні чомусь призводять тільки до погіршення ситуації. А все — через тотальну корупцію в правоохоронній системі, через яку інші злочинці, а не лише браконьєри, уникають відповідальності.
Що буде далі?
Лось європейський був під «охороною» Червоної книги майже рік, але, як свідчить бум браконьєрских атак, наявність тварини у цій книзі ні до чого путнього не призвела. Бо захищає не книга, а правоохоронні органи, а карають – судові інститути. Ані ті, ані інші наразі неефективні, тому призвели до повної безкарності злочинців.
Єдині, хто можуть зараз захистити лосів – це приватні та галузеві охоронні структури, які здійснюють нагляд за підвідомчою територією.
Після повернення лося до Червоної книги його тепер захищатимуть не єгері мисливських лісогосподарств, а представники екологічної інспекції, ефективність яких близько нулю. Так, лише 10% протоколів про браконьєрство склали співробітники екоінспекції, решта – єгері лісогосподарств.
За словами Червоненка, популяція таких червонокнижних тварин, як бурий ведмідь, рись, зубр падає внаслідок нефективної системи державної охорони. І заборону на полювання ні до чого путнього не призвела.
«Ситуація по рисі близька до катастрофи. Популяція щорічно падає на 30%. А що робить Міністерство екології? Нічого. Екологічні інспектори звикли «шмонати» підприємців, а не охороняти рідких тварин», – зазначив екс-міністр і мисливець із багаторічним стажем.За його словами, охорона лісових тварин сьогодні утримується виключно за рахунок користувачів лісомисливських угідь. Близько 400 мільйонів гривень в рік витрачається мисливцями на утримання єгерської служби.
Таким чином, повернення лося до Червоної книги означитиме, що навіть мінімальний захист тварини від браконьєрів буде втрачений на довгі 25 років, якщо держава не проведе ефективних реформ у системі охорони природи.
8 коментарів
popkov
Спасибо… Хотелось бы…Извини
https://www.youtube.com/watch?v=9ZjZnfDbaa4
OLEG Lystopad
Міша, головне – щоб ми з тобою дожили до тих часів, коли стане зрозуміло, хто правий у цій історії з лосем. І щоб лосі дожили теж. Бережи себе. Сподіваюсь, ми якось побачимося і вип’ємо кави у хорошій компанії…
popkov
Коллективное мнение ученых – источник многих больших глупостей в нашей стране и мне просто лень приводить примеры, но …именно из-за их коллективных мнений, воплощенных в законы и решения Власти, Украина сейчас беднейшая страна Европы…
Любое решение – предполагает право выбора и свободу воли. Думаю Министр может, как согласится с учеными или аргументированно отказать, так и инициировать дополнительное изучение проблемы… Семирак инициировал исследования, а потом принял решение не дождавшись его результатов… Мне кажется это совершенно очевидная ошибка, – не верная последовательность действий… Не надо принимать решений, если в чем-то сомневаешься…правильнее дождаться результатов проведенного специалистами углубленного исследования…
Ответственность всегда лежит на том кто принял решение, а совсем не на тех, кто его предложил… Что касается комиссий, то это форма разделения ответственности… Кстати мне помнится, что “коллективная мысль” ученых о лосе была совсем не единогласной…
Что касается безальтернативности принятия ” “рішення за поданням” то, это чушь и никаких юристов можно не спрашивать… Просто надо чуть подумать…
Насчет ДАЛР это как-то по детски: ” они меня обманули поэтому никогда в жизни им больше не поверю”… Кстати, ДАЛР появился только в 2011 году, а обманули в 2009…
Что касается перечисленных и не перечисленных мною законодательных норм – то все это именно одна большая куча… Сформирована она коллективно… и где чей вклад разбираться не хочется… Дело ведь совсем не в этом: вопрос в том как это все разгребать…
OLEG Lystopad
ст. 14 Закону про ЧКУ: Аналіз та узагальнення пропозицій щодо занесення видів
тваринного і рослинного світу до Червоної книги України
здійснюються Національною комісією з питань Червоної книги
України.
Рішення про занесення видів тваринного і рослинного світу до
Червоної книги України приймається центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього
природного середовища, за поданням Національної комісії з питань
Червоної книги України”.
Зразу скажу, що “рішення приймається.. за поданням” саме це і означає – якщо є подання, то рішення – приймається. Без варіантів. Можеш проконсультуватися у юристів.
Щодо судів, то вони виграні, тому що процедура, визначена законом, була витримана. Щодо взагалі спроб оскаржити рішення Комісії з ЧКУ у суді. Рішення комісії ЧКУ – це колективна думка вчених. Якщо оскаржувати у суді колективну думку вчених, то це те саме, що оскаржувати у суді закон земного тяжіння тощо.
Щодо заборони, то ще раз акцентую: Мінприроди не має у своєму арсеналі механізмів заборонити полювання. Не має. Можна це зробити тільки за згодою з МінАПП і ДАЛР. Уже раз спробували. Результат тобі відомий.
Щодо решти твоїх закидів на адресу екологістів, то давай з ними окремо розбиратися, не валили в одну купу. Он по ОВД іде дискусія, у якій бере участь Петро Тестов, тож краще там її і продовжити. Петро у цій темі краще за мене розбирається. Бо я в цілому закон підтримую, але у його розробці – уявляєш 🙂 – участі не брав.
popkov
Олег, В каком законе написано, что Министр ОБЯЗАН утвердить решение конкурсной комиссии, если оно спорное, принято не единогласно и оспаривается в судах? Без обоснования оно будет источником конфликта ещё очень долго после того, как Семирак министром быть перестанет… Таких “мин” в законодательство заложено много: и ОВД на рубки более 1 га, и сезон тишины на всей территории лесов, и охранные зоны только для 3-4 видов и по размеру в 30 раз больше, чем в странах ЕС… Это все ваша стратегия: “лучше “пере..”…, чем “недо””… Жаль что в Гослесагентстве с его сателитамии, включая так называемую “Лесную академию” с сотней так называемых академиков и более чем сотней членкоров не оказалось способных предложить и обосновать что-либо более разумное… Более того, к приведенному перечню не разумных решений я могу добавить целый ряд глупостей, придуманных самим Гослесагентством….
Чем отличается запрет на охоту от включения в Красную Книгу? По сути запрет на охоту это установление для вида режима аналогичного его включению в Красную книгу, но только на короткий срок….От чего перестраховаться? Какой от этого вред и какой риск?
Ну а довод про Гослесагентсво универсальный на все случаи жизни… Сон разума рождает чудовищ… а непрофессионализм и лживость Гослесагентства рождает радикализм и популизм части экологов… По моему мнению, и те и другие друг друга стоят и ничего хорошего стране не принесли и не принесут…
Что касается лося то я до сих пор не знаю кто прав…Члены комиссии по Красной Книги говорят что цифрам динамики популяции верить нельзя, сами фактами не владеют, но правильное решение знают…
popkov
Для Олега Л.: Олег, я привык сначала изучать, анализировать, обосновывать, убеждать в своей правоте а уже потом принимать решение и действовать. Очень многие био-активисты из твоего окружения присвоили себе монополию на абсолютные знания и действуют не думая и никого не убеждая… В законопроектах вышедших из под их пера очень много грязи…и прямого вреда…
Что касается Семирака, то мне кажется, что Министру не стоило сначала утверждать спорное решение, а потом заказывать исследования по этому поводу. Моё предложение было более логичным: запретить охоту на период исследования и обоснования необходимых мер и только затем, уже имея цифры и понимание протекающих процессов, принимать решения и действовать…
Сейчас мне кажется для Борейко и компании – ПИАР и наличие законопроектов, пусть ошибочных и вредных, важнее всего остального, в т.ч. и лося… Отсюда вся эта “мышиная возня”, которой не видно конца и края…Как результат очередная “победа” “ПО БОЛЬШОМУ”… Празднуйте, но … без меня…
OLEG Lystopad
Міша, я тобі – факти і посилання на закони, а ти мені – оцінки і емоції. Якось не той… Ще раз: За законом не Мінприроди визначає кого вносити у ЧКУ, а Національна комісія. Міністр МУСИТЬ (должен) видати відповідний наказ після цього.
Щодо “заборонити на період дослідження”, то це вже було, у 2009 році домовлялися з Держлісгоспом. Але Держлісгосп – не дотримав слова. І вже у наступному році, не чекаючі результатів мораторію, знову оголосив полювання на лося. Як можна з такими людьми домовлятися?
Далі щодо “заборонити на період дослідження”. А якщо дослідження покаже, що так, треба було забороняти – то що, можна відмотати усе назад? Це залізне правило роботи з ризиками: краще перестрахуватися, ніж помилитися.
OLEG Lystopad
Міша, ну вже ж з’ясували сто разів, що 1. Кошти на облік лося повернулися у бюджет. 2. Інші кошти, більші, виділили німецькі приватні фонди, облік частково розпочатий, але поки не завершений. 3. Рішення про занесення видів до ЧКУ ухвалює не міністра, а Національна комісія з Червоної книги. Міністр просто підписує відповідний наказ, він формально зобов’язаний це зробити. 4. Про викладки “ресурса” навіть не хочу й говорити, вже не раз їх коментував, це суцільні маніпуляції. 5. Я згоден з тим, що мало занести лося до ЧКУ, треба ще й налагодити охорону. Ось, наприклад, екоактивісти це роблять у Міжріченському парку: http://www.gromada.top/rozgul-brakonyerstva-u-regionalnomu-landshaftnomu-parku-mizhrichinskij/
Comments are closed.