Король волинського лісу

Знаю, что на фото не тот дуб, но все-равно вроде волынский. А вообще, такие тексты просто просят фотографии. М.П.

–Як там поживає найстаріший вартовий Горинських крутосхилів? – поцікавився у Володимира Драбика – лісничого Горинського лісництва ДП «Цуманське ЛГ».

–Це той п’ятсотлітній козак, що стоїть на межі Волинської і Рівненської областей? – перепитує лісівник. – Живий-здоровий! А Ви, мабуть, хочете організувати експедицію за його шапкастиками?

–Погодьтеся, Володимире Орестовичу, що жулуді із цього крисланя вартують того.

–Так! – погоджується він. – Таки вартують. П’ятсотрічних дубів не так уже й багато позосталося у світі. Горинський козарлюга – жива легенда волинського лісу. Ви приїжджайте!..

Заготівля «лісового хліба» якраз у розпалі. Щоправда, тепер збирають жолуді не задля борошна, як бувало у голодні роки, і не на корм свиням, як це роблять багато сільських газд, і навіть не для приготування пахучої і помічної кави, якою ще козаки і повстанці любили смакувати, а для вирощування нових лісів.

Горинське лісництво – лиш невеличка зелена оаза славетної Цуманської пущі, ровесниці білоруського Біловежжя. Тут збереглися прадавні бори і діброви, що пам’ятають козацьку славу, військові походи армій Наполеона, Австро-Угорщини, царської Росії, Польщі, УНР, Німеччини, червону партизанку і УПА, вже поблизьку не менш цікаву історію. Тут і досі водяться благородні олені, лосі, козулі, дикі вепри, лисиці, зайці, з Чорнобилля заходять вовчі зграї, газдують бобри. А раніше – це було улюблене місце полювання місцевих князівських родин та їх сановитих гостей-європейців. Цуманську пущу, до речі, проголошену Данилом Галицьким, як і Біловезьку, заповідною, нищили усі чужинці, що приходили в ці землі. Та зеленолісся у тих війнах із сокирами та пилками перемагало, переживало своїх кривдників, несло добру вість у прийдешні часи, завдячуючи і невтомній праці лісівників усіх часів.

Ми вже зібрали п’ятсот кілограмів жолудів, – каже Володимир Драбик. – Плануємо ж заготувати півтори тонни. Допомагають у цьому учні Грем’ячинської загальноосвітньої школи, дорослі жителі довколишніх сіл. Для них – це суттєвий підробіток, адже за кілограм жолудів платимо одну гривню. А в кроні можуть зростати тисячі жолудців, це до двох тонн на гектарі. Як рясно вродить, під одним крисланем назбирують до півсотні кілограмів цінного посівного матеріалу. А дуби-родюки – у нас, на щастя, ще не перевелися.

Збирають жолуді в репродуктивних високобонітетних дубових насадженнях. Їх вдосталь росте в урочищах Дубинка, Савіцький город, Брак, Гурбища, на Горинських крутосхилах. Після збору жолуді сортують, вибраковують хворі і закладають на стратифікацію, а вже весною висівають у розсадниках.

ДП «Цуманське ЛГ» заготовляє найбільше жолудів, – каже начальник відділу лісового господарства Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Володимир Неводнічик. – Торік тут зібрали вісім тонн жолудів, стільки ж планують заготувати і цього року. Загалом же всі лісогосподарства зберуть тридцять тонн жолудів, із них п’ять тонн «оселиться» у Банку насіння ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр», решта після «зимового спання» буде висіяно у лісорозсадниках і вже через рік-три потраплять у ліси. Цьогорічний жолудь стане дорослим лісом тільки через сто років, він служитиме поколінням, що житимуть у 2111 році.

Програмою Волинського обласного управлінння лісового та мисливського господарства передбачено суттєво збільшити саме дубові деревостани. Адже дуб – король волинського лісу. За цілющими властивостями та якістю деревини він немає собі рівних! Принаймні, у Європі. Ось лише один факт: за теплу пору року він випаровує більше 100 тонн води, що в 225 разів більше його власної ваги. Його корінь проникає на 12-15, а іноді й до 22 метрів углиб, має надзвичайно розвинуте бокове і якірне коріння. Кращої лісоутворюючої і лісомеліоративної породи годі шукати. А царював дуб ген по всій Європі аж до Уралу, скрізь в Україні. Прижився, щоправда, іншовидий, аніж у нас (дуб пухнатий, дуб скельний) на Далекому Сході, в Криму, на Кавказі. Яку колосальну роль цей представник родини букових відігравав у природному біоценозі, кліматотворені, колообігу, якщо займав у давнину майже половину всіх лісів Європи, і наскільки ця ситуація змінилася тепер, коли його залишилося не більше 3 відсотків всіх лісів Європи?!.

І хоч у загальноукраїнському масштабі діброви займають 28 відсотків лісових площ, цього недостатньо для здійснення його історичних, сформованих впродовж тисячоліть, основних екологічних функцій. Тим паче, що споконвіку саме ці деревостани займали центральне місце у складному процесі лісотворення. Образно кажучи, зі зникненням предковічних дібров може згаснути і сила пралісу, як живої всерегулюючої самовідновної біосистеми. Принаймні, дуб – це те дерево, від якого залежить імунітет інших деревостанів, усього живого. А на Волині – це 1525 видів вищих судинних рослин, 104 види дерев, 48 – чагарників, 15 – чагарничків, 301 вид хребетних тварин, 94 види тварин, занесених до Червоної книги України, у тому числі 38 видів комах, 37 видів рідкісних птахів, 14 видів ссавців, які все ще залишаються у природному середовищі. Ніхто з певністю не може сьогодні сказати, яка роль «короля» волинських лісів у цьому ланцюжку. Але, вочевидь, не така й малозначуща. Принаймні, лісівники України ще в 1996 році забили на сполох, відтоді діє державна програма "Діброва", якою передбачено нарощування дубових насаджень, а відтак і збереження сталої моделі патріархального лісогосподарювання. Питанню нарощування насаджень дуба звичайного і дуба червоного надзвичайно велику увагу приділяється і в державних лісопідприємствах Волині. У масивах держлісфонду сьогодні насадження дуба звичайного сягає 14 відсотків. Про значимість цих деревостанів говорять назви самих урочищ: «Дуб-патріарх», «Дубовик», «Лісодуб», «Чистий дубняк», «Дубососнина», «Діброва. Лісівники намагаються не лише вберегти їх, а й примножити.

–Тільки цієї весни лісопідприємствами нашого управління створено 190 гектарів гектарів насаджень дуба звичайного (або як його ще називають літнього чи черешчатого), – каже Володимир Неводнічик. – Посаджено 2 мільйони сіянців та саджанців, у лісорозсадниках підростає ще 6 мільйонів деревець цієї цінної породи.

Волинські лісівники велику увагу приділяють збору насіння. Найбільше жолудів ось уже багато років поспіль заготовляють ДП «Цуманське ЛГ», ДП «Ківерцівське ЛГ», ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» та ДП «Горохівське ЛМГ», хоч збирають жолуді всі лісопідприємства. Неабияку допомогу у цьому їм надають члени учнівських лісництв та ланок юних лісівників, яких в області налічується близько півсотні. Дубочки з волинських лісорозсадників охоче закуповують і лісівники інших областей.

–Якби тільки кожен школяр Волині посадив по одному жолудику, у нас би з’явився невеличкий лісок, – кажуть досвідчені природолюби. – Аби це зробив кожен житель області, площа новодібров’я сягнула б 300 гектарів. А якби по одному жолудю посадив кожен українець, то це був би ліс завбільшки 800 гектарів.

Дубочки любили саджати всі гетьмани і козача старшина, не кажучи про простий люд. Адже за давнім повір’ям, у їх деревостанах оселялися душі загиблих воїнів і хліборобів. Міфічний праукраїнський Вирій-Рай також пов’язують із найстарішим світотворчим «хлібним деревом». «Ирій-деревом» «засівають» галявинки, побережжя рік та озер пташки і звірина, навіть вітровії, переносячи важкі жолудці на далекі відстані у благодатний грунт.

…Правіковічні дуби родять лише раз на п’ять-шість років, тож не так і просто натрапити на їх щедротний урожай. Зате як вже вродить і вам поталанить заготувати шапкастих богатирчиків, ціле військо ростиме по триста-п’ятсот літ, зберігаючи добру пам’ять про долоньку, що показала їм шлях до небесного світила.