07/10/2011
016 вересня 2011 р. з рук свого сина Сергія Пилиповича, голови Вінницької обласної ради Пилип Харитонович в числі перших п’яти лісівників отримав відзнаку Вінницького ОУЛМГ "За сумлінну працю". П.Х. Татусяка можна назвати людиною з легенди, людиною-епохою, адже майже півстоліття трудився на одному місці. І ще не одне десятиліття подільську землю прикрашатимуть дерева, посаджені ним та його соратниками.
Народився Пилип Харитонович Татусяк 24 січня 1924 року. Лісником став випадково…
Пилипова шкільна наука була недовгою — усього чотири класи. А далі почалися життєві уроки на пасовищах, куди вигонив пасти худобу, на колгоспних полях, куди вивозив насіння підводою. Просто жив, працював, набував мудрості у спілкуванні з іншими людьми.
Як і мільйони співвітчизників, пройшов дорогами Великої Вітчизняної війни. Причому побував у самому пеклі, коли їх, молодих і ненавчених, без обмундирування і зброї, направили під Кишинів і Ясси. Полягло наших там чимало.
Пилипу Татусяку пощастило — він залишився живим. Разом зі своєю частиною визволяв ще Румунію та Угорщину. У кінці листопада 1944-го був важко поранений. Півроку лежав у госпіталі, потім дали йому відпустку, приїхав на деякий час додому. А 9 травня 1945 року він повинен був знову їхати на фронт. Але замість того, щоб направити воїнів на захід, офіцери військкомату привітали їх із великою Перемогою. Розподілили кого куди — хто пішов дослужувати строкову службу, а хто не годився для цього через здоров'я (в основному це були наслідки поранень і контузій), направляли на роботу. До когорти останніх попав і Пилип. Так і з'явився в його трудовій книжці запис, датований 10 травня 1945 року: "Зарахований лісником".
Секрети цієї клопітливої професії відкривав для себе вже в процесі роботи. А її після війни вистачало. Крім обов'язкових рубок — освітлення, прочищення, проріджування прохідних. В обов'язки лісників найперше входило відновлення насаджень, заліснення ярів, балок. Площа обходу Татусяка була чималою — 496 гектарів. Але за роки роботи обходив його вздовж і поперек, знав не тільки кожну стежку, а й кожне дерево.
Старше покоління лісівників пам'ятає, що після війни доводилися плани по вирощуванню кущів бруслини, кора з якої використовувалася для виготовлення гуми. Тож на спеціальних лісосіках висівали цю культуру, потім викопували коріння, здирали кору, висушували і здавали заготівельним організаціям.
А ще тоді доводили план по виготовленню… милиць. Це не дивно, бо з війни прийшло багато інвалідів. І по милицях доводили план, так само, як по випарюванні ободів та виробництву шпиць до возів. Робили також ярма та інші запчастини до цього виду транспорту.
Змінювалися часи, підростали діброви, висаджені Пилипом Харитоновичем та його колегами. Підростали й діти — дочка Катерина і син Сергій. Обоє здобули освіту, мають свої сім'ї, подарували дідусю Пилипу і бабусі Соломії по два внуки, які вже теж дорослі.
Діти, внуки, правнуки — найбільша радість. І коли найменші із роду Татусяків розпитують дідуся про те, що було колись, він дістає товстелезний сімейний альбом, показує фотознімки і розповідає про своє життя. Розповісти ж є що. Бо він, Пилип Харитонович Татусяк, пропрацювавши на одній посаді —лісником — сорок п'ять років (тільки раз перевели його з одного обходу на інший), на пенсію пішов у 67 років. Більше нього у держлісгоспі із нинішніх ветеранів не працював ніхто. І нині, у свої вісімдесят сім, Пилип Харитонович ще міцний і оптимістично налаштований.
Його часто можна зустріти за кермом прудкенького легковика чи побачити біля власної пасіки (бджільництвом займається з 1950 року). Пилип Харитонович частий гість у школах району, в колективі держлісгоспу
У сімейному альбомі зберігаються і відзнаки за працю. Це грамоти, подяки тощо. їх чимало. І серед них посвідчення про те, що 23 серпня 1976 року прізвище П. Х. Татусяка записано в Республіканську книгу пошани за 30-річну службу в державній лісовій охороні. Такої честі удостоюється небагато людей. А 16 вересня 2011 р. з рук свого сина Сергія Пилиповича, голови Вінницької обласної ради Пилип Харитонович в числі перших п’яти лісівників отримав відзнаку Вінницького ОУЛМГ "За сумлінну працю". П.Х. Татусяка можна назвати людиною з легенди, людиною-епохою, адже майже півстоліття трудився на одному місці. І ще не одне десятиліття подільську землю прикрашатимуть дерева, посаджені ним та його соратниками.
