Віктор Червоний: “Мисливець – це не браконьєр так як і лісівник – це не злодій.”

Выступление Виктора Александровича на 4 съезде лесоводов. М.П.

Шановні колеги!!!

Сьогодні вже озвучено багато проблем лісогосподарської галузі і я не буду повторюватися, скажу тільки те про що я говорив під час першого етапу з’їзду.

Наша проблема в тому, що ми мовчимо і самовіддано боремося з наслідками спроб знищеним галузі, ми досі не показали що ми можемо боротися не тільки з наслідками а і з першопричиною, з тими, що своїми діями, або бездіяльністю призводять до ситуації в якій опинилася галузь.

Аналогічна ситуація і з мисливською галуззю України, я підкреслюю галуззю. Мисливство завжди було галуззю народного господарства, як говорили за радянських часів.

Виникає питання, чому антимисливська істерія почалася в незалежній Україні, яка взяла курс на Європу і починає запроваджувати європейські цінності.

Одна з таких цінностей – захист тварин. Під цю ідею, за допомогою західних спонсорів створюсь відповідні фонди, йде фінансування. Тому любити природу і тварин стало в нас модним і вигідним заняттям. Воно дає можливість певним особам, зокрема і тим що маю досить непевні уявлення про природу зайняти своє місце під сонцем і одержувати непогані дивіденди. Виникає питання, чому наші «гуманісти» обрали об’єктом своєї турботи тільки диких тварин і обвинувачуючи в їхньому вбивстві мисливців пристрасно бажають закрити полювання взагалі.    Адже щодня м’ясокомбінати переробляють мільйони голів всякої живності. На сільських подвір’ях люди тримають різних тварин, настає час і вони ідуть під ніж, з них виготовляють різні продукти харчування, які з чистою совістю їдять всі люди і зокрема так звані «гуманісти». Спостерігається явно не послідовність їхніх дій.

В країні є безліч проблем, як екологічних, так і соціальних, про які треба кричати на весь голос.

На цьому тлі розмови про необхідність гуманного ставлення до тварин, заборони полювання виглядають на думку мисливців відвертим цинічним лицемірством.

Але не зважаючи на це, у Верховній Раді в 2004 році, протягується Закон про захист тварин від жорстокого поводження, автор народний депутат Голуб, яким було заборонено пропагувати мисливство в закладах освіти. Навіть не полювання, а мисливство. Тобто молоде покоління позбавлено можливості вивчити принципи діяльності мисливських господарств, і їхній внесок у збереження та відтворення тваринного світу. А хто готував цей Закон – помічник нардепа Борейко. В 2014 році голова комітету з економічної політики Томенко М. ініціював законопроект щодо охорони тваринного світу, яким в України було запроваджено сезон тиші тривалістю до 15 червня, а як же полювання на самця косулі з 1 травня (термін встановлений законодавчо).

Я вже не кажу про заборону санітарних рубок в цей час, що фактично призводить до зупинку діяльності лісогосподарських підприємств. Через рік Томенко закликав колег підтримати законопроект, щодо охорони біорізноманіття. Цим законом доповнився список птахів на яких заборонено полювання, скасовувалось право регулювання чисельності хижих та шкідливих тварин, з яких було виключено сойок та граків. Помічником нардепа Томенко був все той же Борейко.

Ще в 2010 році законом про внесення змін до Закону України про природо заповідний фонд, ініціатор якого був все той же Голуб, було обмежено мисливство та рибальство в окремих зонах ПЗФ.

Однак уже 2017 році заборона розповсюдилася на всі без винятку території природо заповідного фонду, завдяки закону, щодо охорони пралісів Карпат. Який стосунок до стародавніх пралісів мають регіональні гідрологічні чи ландшафтні заказники, у яких заборонили полювання.

У всьому світі природозаповідний фонд є джерелом наповнення бюджету, як за рахунок туризму так і за рахунок проведення там полювання.

Практика сховати заборони па полювання під гарними назвами законопроектів триває і сьогодні. Так законопроектом 6598, щодо імплементації міжнародних угод та директив ЄС, щодо охорони тваринного та рослинного світу пропонувалося:

• заборонити єгерам і мисливцям будь-який відлов та відстріл бродячих собак та котів в мисливських угіддях;
• регулювання чисельності вовків та бродячих собак проводити методом біостерилізації з наступною вакцинацією і кліпсування;
• заборонити притравлення по мисливських тварин мисливських собак та заборонити використання мисливських собак на полюванні.

Можливо закордонні гранти надають екологічним організаціям для того щоб ми привели наше мисливське законодавство до Європейського рівня, однак звертаю увагу на те, що наші сусіди по континенту опікуються мисливських господарством на всіх ланках влади, і враховують думку мисливців, як це вимагає Європейська хартія полювання та біорізноманіття. Зокрема чисельність вовка регулюється в таких країнах, як Фінляндія та Норвегія, а Франція та Німеччина розглядає питання його регулювання у зв’язку із збільшення чисельності. Чому ж у нас за достатньої його чисельності, постійних проблем з ним у населення,  роками не полишають спроб то заборонити полювання на нього, то занести до Червоної Книги. Можливо тому що правлять балом в нас антимисливці.

Більшість перерахованих законопроектів прийнято і вони вже стали Законом, що значно обмежило можливість ведення мисливського господарства та полювання. А ось прийняття деяких з них нам і в першому чергу новоствореній Асоціації вдалося не допустити завдяки плідній роботі з депутатами. В першу чергу це законопроект 6598 та 7267, щодо вовків, мисливського собаківництва і т.д.

Можна приводити ще багато прикладів щодо спроб псевдо екологів знищити мисливську галузь, яка зіштовхнулася з багатьма проблемами, серед яких недосконале антимисливське законодавство – це головна.

Тут треба виділити окремні проблемні питання над якими треба працювати.

1. Внести зміни в законодавство щодо спрощення процедури надання мисливських угідь в користування, в першу чергу щодо процедури погодження з землекористувачами т а власниками земель, та щодо органів що приймають рішення про надання угідь, надавши більше прав місцевим громадам.
2. Посилити відповідальність за браконьєрство в тому числі кримінальну, шляхом зниження рівня збитків, за які наступає кримінальна відповідальність, нині вони складають 240 тисяч гривень, що практично позбавляє браконьєра який добув копитну тварину такої відповідальності.
3. Забезпечення охорони мисливського фонду спеціалізованими службами на державному та регіональному рівнях, (за прикладом «Стражі ловецької» в Польщі, або «Мисливської інспекції» в Білорусії) з наданням такій службі функції правоохоронного органу, так як єгерська служба користувачів незахищена на законодавчому рівні і практично безправна.
4. Заміна принців ліцензування з одноденної ліцензії до картки добування з одноразовою біркою, яка використовується по факту добування, (за Європейським прикладом).
5. Спростити процедуру затвердження лімітів добування мисливських тварин надавши це право регіональним органам, у зв’язку з постійними порушенням строків затвердження цих лімітів Міністерством екології, що приводить до значних економічних збитків користувачам мисливських угідь та порушення строків полювання передбачених законодавством.
6. Зміна принців заповідання нових територій, з обов’язковим врахування позицій користувачів мисливських угідь, які не є власниками або первинним користувачами земель і їхня думка не враховується. Спочатку обласна рада надала угіддя користувачу, він розвинув інфраструктуру, побудував біотехнічні споруди, вклав кошти в охорону угідь, розведення нових видів тварин та відновлення поголів’я, а потім його дефакго позбавили права вести полювання на об’єкта новоствореного ПЗФ.
7. Внести зміни до деяких законодавчих акти, а саме

– Закон про охорону тваринного світу, ст. 26 «Сезон тиші»;

– Закон про заборону полювання на об’єктах ПЗФ;

– Про заборону полювання та регулювання чисельності тварин в тому числі хижих в господарських частинах Національних Парків;

– Заборонити знищення біотехнічних споруд на територіях ПЗФ і т.д.

8. Створити фонд розвитку мисливського господарства за рахунок відрахувань від продажу зброї, набоїв та інших товарів мисливського вжитку за досвідом окремих країн, зокрема США, бо без розвитку мисливського господарства ці галузі також не будуть розвиватися, або взагалі зникнуть якщо не дай Бог заборонять полювання. Буде втрачено сотні тисяч робочих місць.
9. Відновити державне замовлення на підготовку фахівців мисливського господарства, без яких його розвиток неможливий.

Друга проблема, а може вона і перша, це боротьба за громадську думку, яку ми сьогодні програємо псевдоекологам та антимисливцям.

Без забезпечення позитивних змій громадської думки, ми не забезпечимо позитивного голосування депутатів ВР за законопроекти, що будуть нами запропоновані.

І треба бути відвертим, що формування цієї ж громадської думки залежить в першу чергу від нашої поведінки під час організації та проведення полювання, і висвітлення самими ж мисливцями процесів полювання в соціальних мережах, де інколи хизуючись своїми «здобутками» вони забувають, що добуті тварини інколи заборонені до полювання, або відстріляні з Порушенням строків добування і т.д.

А це формує думку, що всі мисливці браконьєри і мають на меті тільки знищення тваринного світу заради розваги. Треба підвищувати культурний рівень мисливців, їх повагу до законів і до думки громадян. Треба, щоб полювання було святом, перш за все спілкуванням між собою та природою і цьому нам треба вчитися у європейських мисливців.

Третя проблема – це розрізненість дій мисливських організацій та мовчазне сприйняття ситуації, що склалася більшістю мисливців, а головне користувачів мисливських угідь,

А якщо ми говоримо про проблеми то виключно у своєму середовищі, а треба заявити про себе на повний голос.

І тут величезну роль має зіграти новостворена Всеукраїнська Асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь, розбудова якої завершується на регіональних рівнях. Яка вже показала перші спроби впливу на ситуації, щодо деяких законопроектів які не були підтримані у ВР та використовуючи засоби масової інформації та телебачення.

Тільки могутня організація, яка б об’єднала у своїх рядах всіх користувачів угідь від державної, громадської до клубної та приватної власності зможе ефективно протидіяти псевдоекологам та антимисливцям та впливати на прийняття відповідних рішень органами влади. З цією метою Асоціація підписала меморандуми про співпрацю з Товариством Лісівників України, УТМР, та Федерацією мисливського собаківництва України.

Ми маємо примусити владу рахуватися з думкою мисливців, які є практично єдині, хто реально а не віртуально опікується тваринним світом, не тільки мисливських фондом, вкладаючи в його охорону та відтворення величезні власні кошти, а це близько 400 мільйонів коштів на рік, і не тільки кошти а що найголовніше душу і любов до природи і це має знати суспільство. Мисливець – це не браконьєр так як і лісівник – це не злодій. Сподіваюсь що нам спільними зусиллями вдасться змінити ситуацію на краще і перемогти тих хто повісив нам ці ярлики.

Прошу щоб делегати та учасники з’їзду Лісівників підтримали  звернення до КМ України з проханням розробити та затвердити Програму розвитку мисливського господарства України, пропозиції до якої ми спільно з Державним агентством ЛГ України та іншими громадським організації підготували в стислі строки

Дякую за увагу!!!