29/09/2011
0Близько місяця триває сезон полювання на пернату дичину. Справжні мисливці чекають відкриття цієї пори із нетерпінням. Адже древній промисел через століття став одним із популярних захоплень, активним відпочинком для любителів, навіть своєрідним мистецтвом ловлі.
Здавна це заняття переслідувало дві мети: вберегти господарство від шкідників і поповнити запаси харчування й сировини. Ловецькі угіддя завжди були багатством і завидним привілеєм, а в недалекі минулі часи серед заможних аристократів, сімей знатних виїжджати на полювання було одним із улюблених розваг. Й донині такий вид захоплення вабить до себе чоловіків, певно, крізь призму історії, адже споконвіків саме вони були добувачами, а їх сім’ї виживали і годувались за рахунок цього, хоча зустрічаються сьогодні серед любителів-мисливців і жінки. Втім, як запевняють професіонали, полювання полягає не лише у тому, щоб піймати звіра. Тут необхідно любити природу, мати відповідні знання, тонку спостережливість, вміти отримувати насолоду від споглядання за раптово сполоханою дичиною, дотримуватися культури, етики і традицій.
Надзвичайно цікавою, своєрідною і специфічною є професія мисливствознавця, завдання якого: вести облік промислових тварин, планувати їх вилов і розселення, проводити заходи боротьби зі шкідливими хижаками, стежити за здобиччю звірів, на яких оголошено полювання. Він обслідує мисливські угіддя, розводить мисливських собак, контролює роботу єгерів, ловить браконьєрів. Словом, праця кропітка і захоплююча водночас. Про це й розмовляємо із мисливствознавцем держпідприємства «Любомльський лісгосп» – Федором Гінчуком.
Народився Федір Петрович у с. Прип’ять, освіту здобував у Великоанадольському лісному технікумі та Ленінградській лісотехнічній академії. Відслужив армію у Чехословаччині й повернувся на землі рідного Полісся. У лісовому господарстві – з 1973 року, спочатку працював лісником, майстром лісу, 20-річний стаж охоплює праця лісничого Гущанського лісництва. З 2005 року займає посаду мисливствознавця.
У єднанні із природою – завжди. Адже й оселився давно із сім’єю на околиці лісу, що у селі Гуща. Тож слідкувати за флорою і фауною може відразу, ступивши кілька кроків за поріг оселі. Про спостереження й зауваги останні каже, що у зв’язку із промисловим відстрілом, зменшилось поголів’я лося. Адже ці тварини мігрують, коли їх переслідують, а людину відчувають на відстані 1 кілометра. Проте з’явилося більше оленів. Понад норму розвелося бобрів, які приносять шкоду лісам, підтоплюючи загатами. Зменшилося чомусь зайців. А серед загрозливих фауні називає лисицю червону, яка масово розмножується, виїдає чимало зайченят, пташенят, яйця пернатих і часто хворіє на дуже небезпечну хворобу – сказ, що розповсюджується від укусу тварини. Цього року у районі зафіксовано уже три випадки захворювання, з ними Федір Петрович бореться, відстежуючи їх. Про кожну пору та поведінку звірів у цей час, за багаторічну діяльність досвідчений мисливствознавець може розповідати багато. Зокрема, дуже цікавий серпень, коли
проходить гін у козла. Тоді, рано вставши, чути своєрідний рев тварини. Гарно навесні на Бузі, коли злітаються різні птахи, які гніздяться тут. Трапляються, хоча й рідко, фазани.
Потрібно уміти майстерно і точно провести облік звірів, що є на території мисливських площ. А це виявляється спостереженнями за слідами після дощу, снігу, прогоном тварин.
Блукаючи й вивчаючи лісові стежки, рідко коли Федір Петрович повертався додому без трофею. Натрапляв на велетенські роги лосів, оленів, козлів. Така знахідка, каже, дорого вартує, особливо за кордоном. Чи не подивуєшся трофею, що на фото, – великому та важкому розгалуженому рогу лося. А вони у тварини, після того, як їх скине, виростають щороку!
Досвід мисливця у Федора Гінчука – 40 років. Охоче ділиться тонкощами, правилами полювання, цікавими пригодами. Для кожного мисливця, каже, відкриття сезону полювання – це справжнє велике свято. До цього вони готуються далеко заздалегідь. Виїжджають невеликими компаніями із наметами та усіма необхідними речами в п’ятницю увечері, чи у суботу вранці. Тут, серед розкоші природи, біля тихих плес водойм насолоджуються чистим повітрям, відпочивають, готують страву, що є неодмінним атрибутом мисливців – партизанський куліш і, звісно ж, не обходиться без байок, бо панує у їх колі атмосфера здорового гумору. Зрозуміло, що кожен мисливець повинен мати неабиякі кулінарні здібності. Федір Петрович поділився із нами рецептом кулішу. На відро страви: 1 кг пшона, 1 кг масла, 20 яєць, 2-4 (залежно від розміру)курки, або качки). Їжа пресмачна і ситна. Розповів і кілька бувальщин: «Мисливець-початківець приходить вранці до другого, і будить: Васю, а що раніше засипати у патрони – дріб чи порох?», або ж «Проситься сват у свата взяти із собою вперше на полювання на качку. Другий погоджується, готує патрони для нього – бере пір’я і заряджає ним. Тут на озері Згоранському качки злетіли вгору. Сват кричить: стріляй! Той вистрілив – полетіло пір’я. Ну як? – запитує сват. Я попав, пір’я полетіло, але качка щось не падає.»
Взагалі ж полювання – це ціла наука. Потрібно знати і повадки звіра, вгадати, куди він буде йти, знати і місцевість, де полюєш. Наприклад, дуже цікаво для справжнього мисливця розв’язати сліди зайця, які він заплутує. Наш співрозмовник каже, що сьогодні для мисливця зручною річчю є мобільний зв'язок. Бо, якщо раніше стрільці, чекаючи, лише вслухалися, де загавкають собаки, котрі біля загоничів, то зараз – просто зідзвонюються: «Ти на місці? Тримай, бо на тебе звір пішов.»
Але справжній мисливець, каже Федір Гінчук, ніколи не буде перейматись тим, що нічого не вполював. Адже процес ловлі супроводжують яскраві емоції, незабутні враження. Трофеї ж лише доповнення до цього процесу. Мисливці – відважні,
принципові люди, активно борються із браконьєрством та шкідництвом, не ті, котрі добувають багато дичини, а ті, які охороняють та примножують її, полюють чесно та красиво!
А ще мисливствознавець закликає усіх любителів полювання, виїжджаючи у ліс, дотримуватись правил пожежної безпеки, культури, брати поменше спиртного, любити природу.
