18/03/2019
0Михайло Іванович Гордієнко народився 5 квітня 1924 р. в м. Києві. 1941 р. закінчив середню школу. Протягом 1941–1943 рр. працював токарем заводу №145 ім. Куйбишева. У 1943–1948 рр. навчався у Київському експлуатаційному технікумі.
Науковою роботою Михайло Іванович почав займатися ще в студентські (1948–1953) роки, навчаючись на лісогосподарському факультеті Київського лісогосподарського інституту, до якого вступив за порадою свого старшого брата Івана Івановича Гордієнка (випускника факультету, на той час аспіранта Інституту лісу АН УРСР). З третього курсу був старостою студентського наукового гуртка кафедри лісових культур і неодноразово виступав з доповідями на наукових конференціях. Під час канікул, після другого-четвертого курсів, працював техніком-гербаристом у науковій експедиції, яку очолював на той час доцент кафедри ботаніки лісогосподарського інституту Юхим Якович Єлін. Дипломну роботу на тему «Культури бархата амурського» виконував під керівництвом завідувача кафедри лісових культур, доцента Миколи Михайловича Ягніченка. Логічним завершенням зібраного польового матеріалу і написаної дипломної роботи стала перша стаття Михайла Івановича, що була опублікована в жовтневому номері журналу «Лісове господарство» у 1956 р.
Після закінчення інституту, до 1958 р., М. І. Гордієнко працював у проектних установах Укргіпролісу інженером, начальником пошукової партії, головним інженером проекту. Незважаючи на часті та тривалі відрядження, пов’язані з роботою, Михайло Іванович продовжує займатися науковою діяльністю. За час роботи на виробництві він знаходить можливість і здає всі кандидатські іспити. Здані іспити послугували підставою для зарахування його в грудні 1958 р. до дворічної очної аспірантури при кафедрі лісових культур на той час вже Української сільськогосподарської академії. Науковим керівником молодого аспіранта став знаний далеко за межами України, доктор сільськогосподарських наук, професор Борис Йосипович Логгінов. Відповідно до чинної на той час Постанови ВАК колишнього СРСР кандидатські і докторські дисертації необхідно було захищати за межами установ, де вони були підготовлені. Тому Михайло Іванович свою кандидатську дисертацію на тему «Досвід створення насаджень амурського бархатного дерева в Правобережному Лісостепу УРСР» захистив на вченій раді Воронізького лісотехнічного інституту в 1961 році.
З перших своїх наукових кроків молодий учений віддавав перевагу різностороннім, комплексним дослідженням, без яких неможливе глибоке пізнання процесів, що відбуваються в такому складному природному організмі як лісовий біогеоценоз. За матеріалами успішно захищеної дисертації Михайлом Івановичем у співавторстві з науковим керівником професором Борисом Йосиповичем Логгіновим була опублікована монографія «Досвід вирощування культур бархата амурського».
Молодого кандидата сільськогосподарських наук 1961 р. було зараховано на посаду асистента кафедри лісових культур УСГА. На новій для себе викладацькій стезі Михайло Іванович виконує всі види педагогічного навантаження: читає лекції, керує дипломним проектуванням студентів, проводить лабораторні та практичні заняття і продовжує успішно займатися науковою роботою. Свої зусилля він зосереджує на темі «Продуктивність чистих та мішаних насаджень сосни звичайної».
Необхідність опрацювання цієї теми була зумовлена відсутністю одностайної думки щодо складу та початкової густоти культур сосни, створюваних у борах та суборах. За матеріалами проведених досліджень були опубліковані та передані виробництву рекомендації зі створення культур сосни за участі листяних порід, які увійшли в колективну монографію «Лесокультурный опыт Боярского учебно-опытного лесхоза».
За порадою старшого брата, доктора біологічних наук професора І. І. Гордієнка, Михайло Іванович розширює коло своїх наукових інтересів: вивчає насадження з участю аборигенних та інтродукованих видів ясена. До програми своїх наукових пошуків він включає: вивчення біологічної стійкості всіх видів ясена, особливостей їх плодоношення та природного насіннєвого поновлення, інтенсивності росту надземної частини та кореневої системи, продуктивності ясенових деревостанів та вихід сортиментів залежно від лісорослинної зони, категорії лісокультурних площ і умов місцезростання, складу насаджень, схем змішування та розміщення посадкових місць, способу підготовки ґрунту тощо. Аби виявити взаємодію ясена звичайного, зеленого, пенсільванського та дуба звичайного при сумісному їх зростанні з липою дрібнолистою, кленами гостролистим і польовим, грабом звичайним, бархатом амурським, березою повислою, вільхою чорною, сосною звичайною та іншими деревними видами, вивчає в чистих та мішаних насадженнях мікроклімат, швидкість росту та склад трав’яних рослин, запас підстилки і поживних речовин у ній, щільність заселення ґрунту безхребетними тваринами та мікроорганізмами, інтенсивність поглинання азоту, фосфору і калію коріннями головних та підгінних порід. Такий комплексний підхід дав змогу М. І. Гордієнку визначити вплив насаджень різного складу на водно-фізичні та агрохімічні властивості ґрунту, описати сукцесії трав’яних рослин та хід природного поновлення під наметом насаджень, на зрубах і в лісових культурах різного віку.
Наслідком цієї розробки стали рекомендації стосовно лісорослинних умов, у яких доцільно використовувати аборигенний та 16 інтродукованих видів ясена, складу культур за їх участі і заходів з вирощування та формування стійких і високопродуктивних насаджень рівнинної частини України.
Логічним завершенням досліджень стало подання докторської дисертації «Ясени в лісових ценозах рівнинної частини України», яку Михайло Іванович успішно захистив на об’єднаній вченій раді біологічних наук АН України в 1971 році. Доктором біологічних наук М. І. Гордієнко став у 47 років, а вчене звання професора по кафедрі лісових культур йому було присуджено 1973 р.
На початку сімдесятих років минулого сторіччя значної шкоди лісовому господарству завдало явище масового всихання дуба звичайного, яке спостерігалося не лише в Україні, а і в Молдові та Європейській частині Росії. У Молдові всиханням було охоплено близько 82 % насаджень дуба порослевого походження II, ІІІ і навіть IV генерацій. Міністерство лісового господарства Молдови звернулося до професора М. І. Гордієнка та інших співробітників лісогосподарського факультету з проханням вивчити це природне явище і розробити ефективні заходи з підвищення біологічної стійкості та поліпшення захисних властивостей всихаючих насаджень. Проведені науковцями факультету на чолі з Михайлом Івановичем дослідження дозволили встановити етіологію всихання дуба, виявити першопричини та комплекс факторів, які каталізують це негативне природне явище, і запропонувати низку лісівничих і лісокультурних заходів з підвищення біологічної стійкості та захисної ефективності насаджень дуба.
Професор Михайло Іванович Гордієнко – фундатор власної наукової школи вчених-лісокультурників. Керувати аспірантами він розпочав 1981 р. Під його керівництвом було захищено шість докторських і понад 25 кандидатських дисертацій. За час його наукового керівництва усі його пошукачі отримали відповідні їх рівню наукові ступені.
Добре відомою в наукових колах була принциповість і в той же час доброзичливість Михайла Івановича. Він активно працював у двох спеціалізованих учених радах Києва та Львова, систематично виступав офіційним опонентом докторських і кандидатських дисертацій на спецрадах університетів і науково-дослідних інститутів багатьох міст України.
У 1993 р. Михайла Івановича було обрано академіком Лісівничої академії наук України, а за визначні заслуги у підготовці фахівців вищої кваліфікації та вагомий внесок у розвиток лісівничої науки йому в 1998 р. було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України.
Загалом професором М. І. Гордієнком було опубліковано близько 300 наукових праць, серед яких три підручники з лісових культур, 21 монографія та понад 250 фахових статей і рекомендацій.
Завдяки винятковій працездатності, невтомній енергії, творчій насназі, широкій ерудиції та водночас непересічній делікатності і скромності він за життя став класиком-лісівником, який усі свої сили та знання віддав українському Лісу і на благо нашої держави.
Не стало Михайла Івановича 8 червня 2009 року. Поховано його на Байковому цвинтарі.
