21/09/2011
0Вересень багатий на різні свята і одне з них ми щойно відсвяткували. День працівників лісового господарства, серед яких народники Чернігівщини мають гідне представництво – людей, відданих своїй справі, які працюють в господарствах різних районів області. Усі вони заслуговують на теплі слова визнання і подяки за свою достойну роботу і поміж них – Микола Засько, депутат фракції Народної Партії у Новгород-Сіверській районній раді 5-го скликання, директор Новгород-Сіверського держлісгоспу в Чернігівській області, відмінник та заслужений працівник лісового господарства, який уже три десятиліття віддає життя цій галузі, член виконкому Новгород-Сіверської районної організації Народної Партії. Микола Михайлович займає принципову життєву позицію, бере активну участь у громадській роботі. До речі, Чернігівська обласна організація Народної Партії висувала кандидатуру пана Заська у кандидати в депутати обласної ради на виборах восени 2010 року. За його ініціативи було прийнято низку важливих для життя громади рішень щодо захисту довкілля, збереження філії «Новгород-Сіверський райавтодор» ДП «Чернігівський облавтодор» тощо. За його сприяння в м. Новгород-Сіверський на Алеї героїв споруджені пам’ятні знаки на честь воїнів-інтернаціоналістів та ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Як людина чуйна і чутлива до бід і проблем інших, він завжди допомагає тим, хто звертається до нього: громадським, релігійним організаціям, школі-інтернату, спортивній секції та окремим людям. Велику подяку йому висловлює і керівництво місцевої гімназії.
Напередодні свята виконком обласної організації Народної Партії вдячними словами вітав пана Миколу – як і всіх працівників лісових господарств Чернігівщини, в тому числі народників – з їхнім професійним святом. І приємно, що такі ж добрі слова звучали на адресу цієї щирої серцем людини не лише від його однопартійців. Наприклад, обласне видання «Деснянська правда» опублікувала статтю «З пахощами ялівцю і моху»…
Прес-служба
Чернігівської обласної організації Народної Партії
…Я кось в Інтернеті йому трапились на очі дивовижні маєтки під червоною черепицею в Кончі-Заспі. Йому було цікаво подивитись. Але він упіймав себе на тому, що не має до того ані найменшої заздрості. Спитали би його: хочеш стати власником такого маєтку? Якби перенести хіба до лісу. Але в лісі такого не треба. Там досить пахучої сторожки зі зруба. Щоби прокинутися вранці, а з привідчиненого вікна пахло ялівцем в росі та непритоптаним мохом. Це те, що є його життям, без чого, власне, і життя йому нема.
У кожного свій шлях, і кожному по-різному відміряно часу, аби знайти свою стежину в житті. Один уже зі шкільної парти готується піти в дорослий світ саме цією стежиною. І не інакше. Інший до останнього вагається із власним вибором. Треті, буває, стартують з одного фахового майданчика, а приземляються зовсім на іншому, протилежному за суттю службових повноважень. І, виявляється, успішно впоруються з обов’язками.
Останнім найважче. Вони найбільше ризикують своїм майбутнім. Бо не всі з тих, хто помилявся у власному виборі, здатні виправити помилку. У Миколи Михайловича Заська, схоже, особливих проблем із вибором не було. І з певністю сьогодні можна сказати, що з вибором він не помилився.
Родом Микола Михайлович із села Кудрівка, що на Сосниччині. Лаконічні рядки біографії багато в чому повторюють біографії ровесників. Закінчив школу, працював у рідному колгоспі «Рассвет», потім служив в армії. Звільнившись у запас, у 1975 році вступив на навчання до Лубенського лісового технікуму за спеціальністю «Лісове господарство». На перших порах, працював лісником, потім – помічником лісничого Гутянського лісництва Холминського лісгоспзагу. У 1984-му закінчив Українську сільськогосподарську академію, одержав диплом інженера лісового господарства і був призначений головним лісничим Борзнянського держлісгоспу. Чим вищі посади він обіймав, тим повніше розкривався його талант фахівця й організатора-управлінця. З 9 березня 1993 року Микола Михайлович – директор державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство». Тут же інженером лісових культур працює і його дружина. Сьогодні Микола Засько – визнаний фахівець і керівник лісогосподарської галузі області.
Життєву силу і снагу він бере від лісу, якому віддав понад тридцять літ свого життя, бо по-справжньому його любить. Ліс – його стихія, його робота, його клопоти, будні і свята. Понад півтора десятка років біля керма державного лісгоспу – це велика і відповідальна школа управлінського досвіду.
Сьогодні Микола Михайлович – знана людина на Новгород-Сіверщині, в широкому колі лісівників області й не тільки. Досвідчений організатор і компетентний спеціаліст, кавалер ордена Святого Нестора-літописця, відзначений Українською Православною Церквою за сприяння в розбудові церков району, обирався депутатом обласної ради, відмінник лісового господарства, переможець Всеукраїнського конкурсу «Кращий роботодавець 2003 року»».
А 25 березня 2004 року Миколі Михайловичу запам’ятається надовго: йому було присвоєне почесне звання «Заслужений лісівник України». Із призначенням Миколи Заська на посаду директора підприємство, очолюване ним, почало набирати нових обертів, хоча кризові явища в економіці тоді ще тільки посилювалися. І вони не оминули лісогосподарської сфери. Довелося докласти чимало зусиль, щоб утриматися на плаву й не пасти задніх. Ні, цього не сталося: за основними техніко-економічними показниками новгород-сіверці надійно прописалися в лідируючій групі структурних підрозділів обласного управління лісового та мисливського господарства.
А щоб вийти в лідери, забезпечити стабільну роботу, потрібно було облаштувати належним чином практично І все – від центральної контори, цехів з обробітку деревини до найвіддаленішого лісництва. Сьогодні Новгород-Сіверський держлісгосп має потужний нижній склад, автоколону, два цехи з переробки деревини, сувенірну дільницю, підсобне господарство. Споживачі продукції підприємства нині проживають навіть у країнах далекого зарубіжжя.
Звичайно, Микола Михайлович дбає передусім про те, щоб чітко діяв лісовідтворювальний конвеєр. Усе, що буде зроблено в цьому напрямку нині, належатиме майбутнім поколінням. І в цьому йому сприяють найближчі помічники – головний лісничий Віталій Сідько та головний інженер Олександр Кавурко.
Понад три сотні працівників налічує колектив держлісгоспу. Кожен із них міг би підтвердити, що їхній директор – людина щирого серця, завжди готовий вислухати, допомогти. Без нього не обходиться жодного заходу з благоустрою в районі, не кажучи вже про спонсорську допомогу школам, дитсадкам. Він підтримує розвиток спорту, команда лісівників лідирує в районі. Ліси не випадково називають нашими зеленими заповітами нащадкам. Микола Засько свої зелені заповіти їм уже залишив.
