11/03/2019
0Образ української жінки — багатоликий. Вона не просто мама, дружина чи вправна господиня. Вона й успішний працівник. Бо немає такої професії, де б не працювала і не творила — Жінка! При цьому, вона не гірше чоловіків показує свою майстерність, сумління, творчість і відданість обраній справі.
Не є виключенням і лісова галузь Житомирщини. Серед величезної чоловічої когорти тут не рідко зустрінеш жінок, які своєю щоденною працею на рівні із «сильною половиною» — охороняють та стежать за збереженням лісових масивів, а головне — вирощують та примножують ліс власними руками.
Яскравий приклад цього, молода та амбітна дівчина — Вікторія Гресько, помічник лісничого, з якою я познайомилася нещодавно в Ушомирському лісництві Коростенського лісгоспу. Всього півтора року, як Віка прийшла на роботу після того, як здобула вищу освіту в сфері лісового господарства. Дівчина зізнається, що професія — це випадок долі. Бо будучи юною школяркою й думки про це не було. Утім, коли здавала вступні іспити в декількох ВУЗах, то «ставку» робила на бюджет, бо брати з батьків гроші на навчання не мала наміру. Саме тут, на лісовому факультеті Житомирського агроекологічного університету їй випав «щасливий квиток».
На «потоці» навчалося 92 студенти, розповідає Вікторія і додає, що лише 12 з них — дівчата. Двоє відразу зрозуміли, що то — «не їхнє». З решти — половина пішли працювати за фахом — тобто в ліс. Серед них і моя співрозмовниця.
Далі молода помічниця лісничого продовжує мені розповідати, що «закохалася» в лісову справу після того, як в 2-му семестрі ще І курсу почали викладати лісівничі предмети. А коли прийшла працювати і закріплювати отримані знання на практиці, переконалася остаточно, — життєвий вибір зробила правильно.
Весна—2019 для Вікторії та її колег стартуватиме традиційно — з посадки лісу та висівання лісового насіння. Далі, в лісництві почнуть проводить догляд за лісовими культурами, висадженими два-три роки тому; догляд у молодняках, які вже потребують освітлення та прочищення. Ще в інших — прорідження.
Поряд із цим лісівник, що є «правою рукою» лісничого, — має тримати «руку на пульсі» в пожежно-небезпечний період, стежити за санітарним станом лісу та його охороною, а восени тут приступлять до збору насіння. Аби наступної весни знову висіяти в короби малесеньке насіння, з якого жіночі руки обов’язково пустять в світ молодий ліс.
Дивлячись на цю ніжну і тендітну дівчину Вікторію, яка нещодавно увійшла в невідомі двері й стала повноправною учасницею великої лісової справи, мимоволі розумієш, — минуть роки, а ліс обов’язково ростиме, «зелені легені» Житомирщини будуть збережені і приноситимуть свої плоди, поки є такі прекрасні лісівниці, поряд із якими трудяться мужні й сильні чоловіки.
