11/03/2019
0Когда-то лет 15 назад прочитал воспоминания супруги Бориса Йосиповича, – Любови Тихоновны Устиновской… Это прекрасное дополнение к этому очерку… Жаль, что в НУБиП ещё не догадались его сканировать и разместить в электронном виде. Впрочем отличной, актуальной, но для большинства недоступной лесной литературы очень много… Когда-то мы с Николаем Савущиком пытались найти 25 тыс.грн на год, чтобы организовать оцифровку редких книг и статей о лесном хозяйстве Украины… Однако, тогда были сложные времена: отрасль массово делала евроремонты в кабинетах начальства… А потом… денег в лесном хозяйстве появлялось всё больше и больше, а времена становится всё сложнее и сложнее… Работники отрасли нашли логичный выход: стали читать всё меньше и меньше… М.П.
Яскраві сторінки до скрижалей літопису про легендарних педагогів та науковців університету своїм життям вписав і класик вітчизняної агролісомеліоративної та лісівничої науки, продовжувач наукової школи академіка Г. М. Висоцького, доктор сільськогосподарських наук, професор Б. Й. Логгінов.
Народився Борис Йосипович 20 липня 1898 р. в інтелігентній родині, у м. Брянську. Після закінчення Єлецької гімназії і військової служби Б. Й. Логгінов у 1920 р. вступає на лісоінженерний факультет Уральського лісотехнічного інституту у Єкатеринбурзі. В 1921 р. переводиться на лісогосподарський факультет Воронізького сільськогосподарського інституту, який закінчив з відзнакою у 1924 р. За направленням спочатку працює таксатором у лісовпорядній партії Сімського гірського округу Південного Уралу, згодом – у Смоленських лісах, а 1933 р. став лісничим, добре знаного фахівцями, Шиповського дослідного лісництва.
Після 10 років роботи таксатором у лісовпорядкувальних експедиціях, лісничим і співробітником науково-дослідного лісгоспу ЛЛТА, Б. Й. Логгінов у 1935 р. вступає до аспірантури УкрНДІЛГА до видатного агролісомеліоратора сучасності, класика степового лісорозведення, проф. Г. М. Висоцького. За матеріалами глибоких і комплексних досліджень з опрацювання системи агротехнічних і лісомеліоративних заходів проти засух, пилових бур та ерозії ґрунтів Борисом Йосиповичем було написано кандидатську дисертацію на тему «Полезащитное лесоразведение на юге Украины», яку він захистив у Ленінградській лісотехнічній академії восени 1938 р.
З 1938 по 1941 рік разом зі своїм учителем Б. Й. Логгінов продовжує опрацьовувати наукові основи степового лісорозведення та створення лісових полезахисних смуг, зокрема щодо підбору деревних видів, структури лісосмуг, агротехніки їх вирощування, реконструкції малоефективних насаджень, створених за так званим Донським нормальним типом. Війна, на превеликий жаль, перервала їх плідну творчу співпрацю.
У роки воєнного лихоліття Борис Йосипович до 1944 р. очолює кафедру лісової таксації та економіки Куйбишевського лісогосподарського інституту.
Після звільнення України від фашистської навали Б. Й. Логгінов повертається до Харкова й очолює Український науково-дослідний інститут лісового господарства і агролісомеліорації. Борис Йосипович енергійно працює по відновленню інституту, мережі дослідних станцій та забезпеченню їх кваліфікованими кадрами. Багато енергії було витрачено також на розробку питань з відновлення і реконструкції пошкоджених під час війни полезахисних лісонасаджень, розсадників, обліку лісонасіннєвих ресурсів тощо.
У 1949 р. Бориса Йосиповича запрошують на посаду заступника директора з наукової роботи у щойно організований в Києві Інститут Лісу Академії наук України, який очолив знаний далеко за межами країни академік П. С. Погребняк. Працюючи в інституті Б. Й. Логгінов значну увагу приділяв дослідженням з ефективності лісовідновлення та лісорозведення в умовах Полісся, Лісостепу та Степу України, опрацював агролісомеліоративне і лісокультурне районування. У стінах інституту, під керівництвом і за безпосередньої участі Бориса Йосиповича, була розроблена Постанова «Заходи з лісорозведення в колгоспах УРСР», яку М. С. Хрущов возив до Москви на затвердження і яка стала прикладом для розробки «Постанови…» союзного уряду зі створення полезахисних лісових смуг в СРСР.
У 1949–1950 рр. Б. Й. Логгінов виступив з аргументованою критикою гніздового способу посіву дуба та інших деревних порід в лунки по п’ять рядів під покрив сільськогосподарських культур при створенні полезахисних лісових смуг, який був запропонований академіком, президентом ВАСГНІЛ Т. Д. Лисенком. У відповідних поданнях на адресу ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б) України Борис Йосипович довів шкідливість пропозиції Т. Д. Лисенка як з точки зору біології лісових видів, так і економіки їх реалізації. У наведеному ним фактичному матеріалі і відповідних розрахунках було показано, що при виконанні пропозицій Т. Д. Лисенка тільки в Україні доведеться додатково відвести під полезахисні смуги ще 280 тис. га орних угідь, не збільшуючи при цьому їх ефективності.
У 1951–1953 рр. групою вчених під науковим керівництвом Бориса Йосиповича було опрацьовано актуальні питання щодо захисного заліснення зрошувальних земель і живого захисту каналів та великих водосховищ, результати яких згодом були успішно впроваджені у лісомеліоративне виробництво.
У 1952 р. Б. Й. Логгінов успішно захищає докторську дисертацію на тему «Подбор и смешение пород для полезащитных лесных полос Украинской ССР», а в 1953 р. отримує атестат професора.
У 1956 р. Б. Й. Логгінова було обрано членом-кореспондентом УСГА (нині УААН), а з 1957 по 1962 рр. він працював за сумісництвом головою відділення лісівництва, гідротехніки та меліорації.
З вересня 1953 р. по червень 1974 р. Б. Й. Логгінов очолював кафедру лісових культур Української сільськогосподарської академії (сьогодні НУБіП України), а пізніше (до 1980 р.) працював на посаді професора. З 1980 року і практично до останнього подиху він керував лабораторією полезахисного лісорозведення Боярської ЛДС.
Дякую долі, що дала змогу і мені відчути на собі організаційний хист, наукову далекоглядність та життєву мудрість цієї легендарної постаті, яка по праву займає чільне місце серед вітчизняних класиків-лісівників.
Одразу після захисту мною дисертації влітку 1980 р. проф. Б. Й. Логгінов запросив мене до кабінету, в якому було робоче місце і завідувача кафедри та мого наукового керівника проф. П. Г. Кального. Спочатку похвалив дисертаційну роботу, мої відповіді під час захисту, потім, без паузи, запропонував долучитися до досліджень з наукової тематики щодо лісової рекультивації териконів, яка мала союзний реєстр і виконувалася під його керівництвом уже тривалий час. На моє зізнання, що я недостатньо компетентний з питань лісової рекультивації, він спокійно відповів: «У нас хватает компетентных исследователей, а мне нужен не заинтересованный научно-объективный взгляд принципиального ученого. Я уверен, вы мне подходите, соглашайтесь». Мені належало дослідити ріст та стан дерев і кущів залежно від експозиції (північної, південної, східної, західної) та місця зростання (у верхній, середній або нижній частині схилу) одного з рекультивованих (озеленених) териконів Донецька. Отримані результати польових досліджень, зведені після обробки в таблиці, перед показом Борису Йосиповичу я вирішив порівняти з даними минулих років. На моє здивування, середня висота дерев окремих видів, які краще інших зростали на териконі (робінія псевдоакація, клен ясенелистий) виявилася меншою (особливо на верхніх частинах терикону), ніж за минулорічних досліджень. Пояснення у мене було одне. Висота зменшилася за рахунок відмирання кращих екземплярів. Але хвилювання мене не покидали і я не поспішав показувати отримані матеріали Борису Йосиповичу. Невдовзі він мене запитав: «Вас что-то беспокоит и поэтому вы не показываете мне данные о росте высаженных растений». Я зізнався у своїх сумнівах. На що він відповів: «Я не ошибся в вас». Виявляється, далекоглядний вчений прогнозував таке погіршення росту і відмирання кращих дерев, передбачав можливий відпад дослідних рослин після проникнення їхніх коренів у несприятливі для їхнього розвитку глибші шари породи териконів. Цей урок від Бориса Йосиповича я не забуваю ніколи.
Перу Бориса Йосиповича належать понад 300 наукових праць різного ґатунку, серед яких монографії «Основы полезащитного лесоразведения» та «Агролісомеліорація», навчальні посібники «Краткий курс лесных культур», «Лесное семеноводство» і «Лесные культуры». Він є фундатором відомої далеко за межами України наукової школи з лісокультурної справи. Під його керівництвом виконано та успішно захищено 9 докторських і 39 кандидатських дисертацій.
Довге і щасливе життя Борис Йосипович прожив з вірною дружиною Любов’ю Тихонівною Устиновською, доктором сільськогосподарських наук, знаним не тільки в Україні науковцем степового лісорозведення, з якою виховали сина Логгінова Владислава Борисовича, доктора біологічних наук, який продовжив справу батьків.
Не стало Б. Й. Логгінова 27 листопада 1995 року. Похований він на Байковому цвинтарі у м. Києві.
