ПРОФЕСОР Т. Т. МАЛЮГІН – ОДНОКУРСНИК ПРЕЗИДЕНТА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК (1913 – 1995)

Серед когорти класиків-лісівників чільне місце належить ровеснику професора Д. Д. Лавриненка, докторові технічних наук, професору Малюгіну Тимофієві Тимофійовичу. Обидва народилися в рік Вола за східним гороскопом і тому обидва вирізнялися неабиякою стриманістю, терпінням, урівноваженістю, педантичністю, непомітністю і методичністю. Люди цього знаку під непоказною зовнішністю і неабиякою працездатністю, приховують оригінальний розум.

Життя Тимофія Тимофійовича без перебільшення є зразком фанатичної відданості улюбленій справі. Він є вітчизняним класиком в царині механізації та автоматизації лісогосподарських робіт, відомий в Україні і далеко за її межами як яскравий продовжувач справи свого вчителя, професора Івана Митрофановича Зими.

Народився Т. Т. Малюгін 1 травня 1913 року в робітничій сім’ї на Донеччині. Після закінчення семирічної школи навчався у слюсарній майстерні та на курсах креслярів-конструкторів.

У 1936 р. Тимофій Тимофійович вступив до Київського політехнічного інституту. На курсі разом з ним навчався видатний учений сучасності, нинішній президент Національної академії наук України, академік Борис Євгенович Патон. Відмінник навчання, іменний стипендіат Т. Т. Малюгін з перших років навчання виявив неабиякі здібності у технічних дисциплінах і жадобу до наукової діяльності.

У 1941 р., після завершення з відзнакою навчання та отримання диплома інженера-механіка, Тимофій Тимофійович працює за направленням на Київському авіазаводі. Після початку війни бере участь у спорудженні оборонних об’єктів на підступах до Києва. Під час окупації столиці працював у майстерні робітником, а з перших днів визволення міста був активним учасником його відбудови.

З 1947 р. Т. Т. Малюгін викладає технічні дисципліни (теоретичну механіку, опір матеріалів) студентам факультетів Київського лісогосподарського інституту. Молодий викладач бере активну участь у розбудові навчальної та матеріально-технічної бази закладу, працює над кандидатською дисертацією на тему «Исследование влияния упругого сцепа на изменение тягового усилия при вспашке», яку успішно захистив у 1956 р. Завдячуючи неабиякому таланту науковця, широкій ерудиції, глибині технічних знань, непересічній працездатності та новаторству Тимофій Тимофійович виростає у провідного фахівця з механізації лісогосподарських робіт і стає найближчим помічником свого вчителя, проф. І. М. Зими, під керівництвом якого в 1971 р. захищає докторську дисертацію на тему «Теоретические и экспериментальные исследования комплектований машинно-тракторного парка равнинной части Украинской ССР». У своїй дисертаційній роботі Т. Т. Малюгін уперше в СРСР запропонував нові підходи та розробив науково обґрунтовані рекомендації стосовно оптимізації складу машинно-тракторного парку лісогосподарських підприємств із застосуванням економічних методів та електронно-обчислювальної техніки, які дали змогу суттєво підвищити ефективність комплектування та використання машин і механізмів у лісовій галузі країни.

Протягом 20 років (1975–1994 рр.) Тимофій Тимофійович очолював одну з кращих на теренах союзу кафедру механізації лісогосподарських робіт та лісоексплуатації. З характерною йому енергією проф. Т. Т. Малюгін активно зміцнював матеріально-технічну базу кафедри. Саме в цей період на території кафедри збудовано ангар для зберігання лісогосподарської техніки та проведення практичних і лабораторних занять, а на території Дзвінківського лісництва Боярської лісової дослідної станції облаштовано машинний двір площею 1200 м2 та навчальний полігон.

У часи нашого навчання Тимофій Тимофійович був одним із кращих лекторів. Нашому потоку він читав лекції з дисципліни «Технічна механіка з основами опору матеріалів». Практично з третьої лекції він знав більшість студентів курсу (понад 110 осіб) по імені та прізвищу. Безумовно, це нам, 18–19-річним юнакам і дівчатам, додавало неабиякої наснаги у навчанні. Не дивно, що до цих пір більшість, які слухали «Тім Тімича», у захваті від його лекцій, які він читав без папірця, а його схеми і рисунки на дошці були ідеальні, начебто їх малювали під лінійку та з циркулем. Мабуть, завдячуючи курсам креслярів-конструкторів, які він проходив у 20-і роки минулого століття, лінії і штриховки на його кресленнях вирізнялися не тільки зразковою прямолінійністю, а ще й розрізнялися за товщиною.

У нашій групі Тимофій Тимофійович вів і практичні заняття (як правило, лектор вів у першій групі курсу). Після перших двох-трьох занять і ознайомлення з нашими домашніми роботами він усіх прорангував за знаннями та потенційними можливостями. Дрімати на навчальних заняттях не давав нікому і вимагав від кожного за його здібностями. Під час занять, для розв’язання задачі або прикладу на аудиторній дошці, він запрошував бажаючих. Коли були бажаючі, він ніколи не викликав мене, як би я не піднімав руки. Проте, коли не було бажаючих, він не раз запрошував мене: «Маурер, идите к доске и попробуйте решить задачу». Зізнаюся, я ображався. Чому інших, коли вони піднімають руку, викликають до дошки, а мене – ні. І тільки під час складання заліку, який я отримав «автоматом», мені став зрозумілим педагогічний підхід професора та його уміння тримати мене у «формі».

Інший випадок з Тимофієм Тимофійовичем, який я ніколи не забуду, стався пізніше. В той час я був деканом факультету. Перед черговими виборами декана керівництво університету попросило мене посприяти обранню шановного професора. Я з розумінням віднісся до рішення керівництва і розпочав відповідну підготовчу пояснювальну роботу з членами Вченої ради факультету, до якої входили усі завідувачі кафедр, шестеро студентів та інші поважні особи. План був простий: переговорити із завідувачами кафедр, аби допомогти мені виконати завдання керівництва. На моє прохання Тимофій Тимофійович відповів відмовою і сказав, що буде голосувати за мене. Після цього він пішов до ректора і розповів, про що його просив декан, … але голосувати він буде за В. М. Маурера. У підсумку дісталося мені на горіхи, хоча необхідний результат було отримано. Заради справедливості мушу зазначити, тоді не один Тимофій Тимофійович проголосував за велінням совісті та серця.

Хочеться згадати ще про одну традицію – традицію відзначати День народження професора Т. Т. Малюгіна під час першотравневої демонстрації. Місцем збору колони сільськогосподарської академії був костьол на вулиці Червоноармійській (нині Велика Васильківська). Усі його друзі: П. Г. Кальной, О. О. Салганський, А. І. Котов, С. М. Козьяков, П. І. Герасименко, Г. О. Порицький, О. М. Чернега та інші приходили завчасно. Щирі вітання колег зігрівали у погоду й негоду (1-го травня нерідко буває прохолодно, в окремі роки навіть із заморозками).

Особисто у моїй душі, моїй пам’яті проф. Т. Т. Малюгін залишається взірцем особистості, у якій талант педагога нерозривно поєднувався з глибокою ерудованістю науковця і непересічними організаторськими здібностями виробничника. Окрім цього, у його особі гармонійно поєднувалися доброта і принциповість, любов і непримиренність до негативних рис та аморальності.

Тимофій Тимофійович – автор 180 наукових робіт з питань комплексної механізації та автоматизації лісогосподарського виробництва і 17 авторських свідоцтв на винаходи та відкриття. За впровадження винаходів у народне господарство його нагороджено почесним знаком «Изобретатель СССР».

Підручник «Механізація лісогосподарських робіт», написаний ним у співавторстві з проф. І. М. Зимою, в якому викладені основні положення та конструкції лісогосподарських машин і питання експлуатації машинно-тракторного парку, тривалий час був базовим у всіх вищих начальних закладах СРСР. Він і нині користується популярністю серед студентів вищих навчальних закладів.

Помер Т. Т. Малюгін 3 червня 1995 р., похований на Байковому кладовищі в м. Києві.

Добрі справи Тимофія Тимофійовича Малюгіна продовжують жити і нині. Завдячуючи його послідовникам і учням: професору В. М. Грибу, доценту В. М. Портному, О. А. Грушанському та ін., побачило світ посмертне видання підручника «Механізація та електрифікація лісогосподарських робіт» на українській мові, осучаснюється науково-методичне забезпечення навчальних дисциплін кафедри, розширюється і зміцнюється матеріальна база центру практичної підготовки у ВП НУБіП України «Боярська ЛДС».

Живе і житиме світла пам’ять про нашого Вчителя, непересічну особистість, яка щедро ділилася з нами не тільки ґрунтовними фаховими знаннями, а і своєю душевною теплотою.