Полігон прихованих надій

Ще тільки розгорається напруга навколо намірів незаконної приватизації земель у заповіднику «Писаний камінь» на Верховинщині, ще тільки тривають «тихі» паперові бої навколо земельних і лісових угідь розформованого у серпні Прикарпатського юридичного інституту МВС, а вже можна передбачити і спрогнозувати: Івано-Франківщина, зокрема її ще не «роздерибанені» острівці, вже давно спокусили грошовитих і захланних зайд, які липкими руками доморощених хрунів (вони воліють себе називати «представниками») гребуть все, що в око впаде. Для них Прикарпаття — полігон прихованих надій. А для кожного прикарпатця — своєрідний полігон совісті: у нашому ставленні до невгамовних апетитів вічно голодних зазіхальників та їх особистісних інтересів випробовуються на справжність і наш патріотизм, і совість наша…

Дві складові одного питання

Той факт, що члени постійної депутатської комісії обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання та регулювання земельних відносин, яку очолює Ігор Шумега, не тільки документально, а й шляхом виїзних засідань на місцях вивчають ті чи інші питання, як на нас, є не показухою активності, а наболілою необхідністю.

— Це є планова робота нашої комісії, — коментує Ігор Шумега відвідини депутатами полігону в Старому Лисці на Тисмениччині угідь підприємства «Чорний ліс» та села Боднарова на Калущині. — Такий формат роботи ми задекларували з самого початку. На цю сесію запланували розглянути питання про зміни меж села Боднарова Калуського району, і наша комісія зробила позитивний висновок про внесення у межі цього населеного пункту 15,14 га… і основне питання, яке ми вивчаємо і яке буде розглянуте на одній з наступних сесій обласної ради, — причетність до об’єкта Прикарпатського юридичного інституту МВС, який нещодавно розформовано, але якому в 2000-му році надали в користування полігон із земельною ділянкою у сотні гектарів. Оскільки відбулися зміни в земельному законодавстві та у вимогах до оформлення документації, то це питання потрібно відкорегувати. Наразі проводиться інвентаризація земель. Іститут закривають, а хто буде його правонаступником — не знаємо. Тож обласна рада, яка є власником цих земель у державі, повинна визначитися, в яких межах ця земля потрібна буде правонаступнику, а в яких її можна буде передати сільським громадам Старого Лисця, Посіча та Підлісся. Краще хай землями розпоряджаються громади, ніж якісь інші правонаступні структури, якщо в такій кількості їм землі не потрібні. А ті 32 споруди майнового комплексу, які передали інститутові, очевидно, використовуватимуть для потреб навчального процесу. Кінцевого результату ще нема, але одним з таких могла б бути передача земель у межі населених пунктів. Відбулося тільки перше ознайомлювальне засідання комісії, а далі визначатимемося з можливостями і шляхами передачі землі та з правом постійного користування.

– А хто мав би передавати землі громадам? Бо ж відомо, що і в цьому нема однозначності…

— Суть і справді складається з двох частин проблеми: по-перше, узаконення земель власником, який нині ними користується; а по-друге, відтак цей власник чи постійний користувач може частину земель передати чи не передати громадам або ж віддати в оренду. Ми доручимо користувачеві завершити узгодження всіх юридичних формальностей, а тільки після цього передавати землі громадам. Але якихось спеціальних порушень нема. Бо знаємо, що колись була тільки державна форма власності: об’єкт передали інститутові, а землю під ним не оформлено. І таку неоформленість можуть трактувати по-різному: або забрати землю, або змусити її оформити законодавчо, або доручити це зробити тому, чий об’єкт і т. д. Але однозначно те, що тут ніхто ні в кого нічого не вкрав і незаконно не привласнив: Міноборони України передало об’єкти на території полігону, який став непотрібним, МВС України, а ті, своєю чергою, — інститутові. Тож треба правильно все зробити і належно зреагувати на всі питання з боку Держкомзему та інших структур.

І ди й дивись…

Нині вже екс-проректор і вже колишнього Прикарпатського юридичного інституту МВС Анатолій Геляс вважає, що «комісія обласної ради рухається у правильному руслі» і під час робочої дискусії на території полігону в Старому Лисці поінформував: «До 2000 року це були землі Міноборони України, а з 2002-го — 933 га передали Прикарпатському юридичному інституту». Проте генеральний директор спеціалізованого лісомисливського науково-дослідного природозаповідного господарства «Чорний ліс» Михайло Лущак, зі свого боку, сказав, що справді інститутові передали цілісний майновий комплекс — тобто 32 об’єкти, але землі перебувають у державній власності і їх не могли передавати. Бо нема ні меж, ні необхідних документів. «Юридичне право на постійне користування землями набуло підприємство «Чорний ліс», — констатував Михайло Лущак, запрошуючи на територію свого господарства по той бік річки Луквиці — межі з угіддями Прикарпатського військового лісгоспу на Калущині. Як свідчить біблійний вислів, іди й дивись. Довжина військової лісової бетонки 25 км — є час і надивитись, і поговорити.

Михайле Миколайовичу, виглядає так, що 933 гектари земель передавали двом користувачам одночасно: Міноборони — інститутові, а облрада 2000 року — у постійне користування «Чорному лісу»? — ділюся думками з гендиректором СЛМНДПЗГ «Чорний ліс» заслуженим лісівником України Михайлом Лущаком.

— Наше господарство створено 1999 року, а рішенням сесії обласної ради нам надано у постійне користування територію земель Івано-Франківського військового лісгоспу для провадження лісового господарства. Міноборони цю територію лісу передало народному господарству не тільки через суцільне її нищення, а головно тому, що не мало потреби у використанні цих лісів. На той час жоден держлісгосп нашого управління лісового господарства не хотів братися за ці лісові території. Та й запасів деревини тут не було — загалом молодняки на заболочених землях. А ми наважилися. Бо на цих землях народилися і виросли, а ці ліси — пам’ять про українське героїчне і гірке минуле. Нині відчуваємо, що за 11 років ці лісові угіддя стали кращими — вони ожили. За цей час ми посадили понад 300 га лісових культур, розкорчували всі вітровальні площі, будуємо лісові дороги і т. д. Ми відновили поголів’я диких тварин. Вже й селяни з навколишніх сіл нарікають на апетити кабанів. Розумію людей, але й тішуся: ліс живий там, де є добрі господарі. А питання навколо полігону в Старому Лисці однозначно надумані. МВС України постановою Кабміну свого часу справді в господарське управління отримало основні засоби — казарми, їдальню, інші полігонні споруди. і цього ніхто не заперечує, як і передачі їм необхідних земель для обслуговування тих об’єктів. А решта території — землі лісового фонду. Тож я переконаний, що земельна комісія підтримає таке рішення облради, яке дасть можливість незаліснені площі передати до земель запасу сільських рад. Думаю, що землі лісфонду, які нам передала обласна рада, ми повинні і належно впорядковувати, і охороняти. А якщо до «Чорного лісу» будуть якісь претензії — наприклад, визнають роботу господарства незадовільною, то обласна рада має право вилучити ці площі з нашого користування. В іншому разі — і надалі реалізовуватимемо ту програму, яку 2004 року ухвалила обласна рада. Йдеться про створення туристичних маршрутів стежками провідників нашої нації, інфраструктури патріотичного і екологічного виховання тощо. «Чорний ліс» ніколи не наступав і не провокував протистояння. Бо маємо жити і працювати по закону, що і робить наше господарство. У нас зайнято 48 штатних працівників, крім сезонних — чотири лісництва, а п’яте формується. «Чорний ліс», до речі, нині єдине господарство в Україні, яке без державних коштів провадить лісове господарювання. Хто це розуміє, той бачить нашу роботу.

…Та попри все (десять років потому) у клопотанні Головного управління Держкомзему в області до обласної ради за 2 червня 2011 року зазначається, що рішення обласної ради 2000 року, яким затверджено проект землеустрою та передачу в постійне користування земель ПП «Чорний ліс», «не відповідає вимогам земельного законодавства». Тож і напрошується думка: а може, це вже правонаступник виявляє таку держкомземівську активність, втілюючи свої приховані надії?