ЧИ НЕ З’ЯВЛЯТЬСЯ НА ВОЛИНІ СВОЇ «ЛОЗИНСЬКІ»?

На адресу «Волині» надійшов лист, у якому йдеться про те, що ліси державного мисливського господарства «Звірівське» потайки від громади збираються віддати приватному мисливському господарству. Чи не заборонять після цього простим смертним вільно збирати тут гриби та ягоди? І чи не з'являться на Волині свої «лозинські»?

В усій країні, мабуть, не знайдеться людини, яка б не чула про жахливий випадок на Кіровоградщині, коли під час «королівського полювання» в одному з приватних мисливських господарств місцева владна лже-еліта обрала жертвою людину, практично влаштувавши на неї полювання. Чоловіка жорстоко вбили, а фактичного власника тих угідь, нардепа Лозинського довго покривали, силкуючись «зам'яти» справу.
Цей дикунський випадок свідомо чи несвідомо викликає в багатьох пересторогу, коли йдеться про передачу лісів для ведення мисливського господарства приватним структурам. І саме це засвідчує тривожний лист до нашої редакції. У ньому зокрема йдеться:
«У Ківерцівському районі на підставних осіб зареєстроване приватне мисливське господарство «Майдан Мисливський», фактичними власниками якого є високопоставлені державні службовці. В цьому ж районі існує Державне мисливське господарство «Звірівське», яке є найкращим на Волині.
Виникає запитання: яким чином і за чиєю вказівкою директор цього державного мисливського господарства написав відмову від ведення мисливського господарства на площі 1101 гектар на користь приватного мисливського господарства? І чому з такою легкістю управління екології і природних ресурсів дало на це згоду? Напрошується висновок, що йде пряме лобіювання інтересів приватного підприємства, і це – не що інше, як прояв корупції…
При цьому шановні пани добре знають, на який ласий шматок волинського лісу зазіхають, адже це мисливське господарство є зразковим. Крім того, на його території (Муравищенське лісництво) знаходиться загальнозоологічний заказник «Зубр».
Оскільки ж питання оренди мисливських угідь вирішується місцевими сільськими, селищними та районними радами, згоди на цю оренду отримати буде непросто або й узагалі неможливо, бо ніхто з місцевих жителів не бажає мати своїх «лозинських». Тому це питання чиновники хочуть вирішити на сесії обласної ради, обійшовши місцеві ради».
Як з'ясувалося, недавно це питання порушували на сесії Сокиричівської сільської ради. Депутати з села Муравище Сергій Приймачук і Михайло Мелех ініціювали прийняття відповідного звернення до сесії обласної ради, яке їхні колеги по сільраді підтримали одностайно. У зверненні до обласних обранців вони просили «не дозволити віддати в оренду мисливські угіддя, які знаходяться на території Муравищенського лісництва Сокиричівської сільської ради, приватному мисливському господарству «Майдан Мисливський».
Цим же листом депутати сільради звернулися в органи прокуратури, Служби безпеки України та природоохоронних служб із проханням перевірити законність статутних і дозвільних документів приватного підприємства «Майдан Мисливський» та осіб, які є його засновниками. На жаль, чітких відповідей на свої питання вони не отримали, що породило нові чутки й посіяло атмосферу нервозності та недовіри серед населення.
– Ми тому й ініціювали таке звернення, щоб розвіяти чутки та сумніви, – каже депутат сільської ради Сергій Приймачук. – Якби інвестор приїхав до нас, переговорив з громадою, пояснив, що збирається на цих землях робити, можливо, відкрити тут переробний завод чи дати селянам іншу роботу, ніхто не був би проти. Але ми досі не знаємо, хто ці власники, чи законно вони хочуть отримати угіддя, чи не будуть порушені при цьому інтереси громади. Ніхто з нами не зустрічався, нічого не пояснював, маємо одні лише чутки. А наші виборці в нас запитують, кажуть: робіть щось, ми ж вас обирали…
– З цього питання до сільради дійсно ніхто не звертався, – зауважує Сокиричівський сільський голова Євгенія Мацюк. – Якби було відповідне звернення чи роз'яснення, депутати знали б, що мають відповідати своїм виборцям. А так хтось запустив чутку, нібито наш ліс збираються віддати у приватні руки в оренду. А закон про оренду передбачає певні обмеження, які б торкнулись усієї громади, кожного з нас. Орендар може перекрити доступ до орендованих територій, а саме в цих лісах – найкращі в окрузі ягідники…
Розвіяти чутки й побоювання мешканців сіл Муравище та Сокиричі взялися лісівники – як обласного, так і районного рівнів. Вони кажуть, що людей, мабуть, ввело в оману саме слово «оренда».
– Хотів би чітко розмежувати: йдеться не про оренду мисливських угідь, а про користування ними, – роз'яснює перший заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Шеремета. – В Лісовому кодексі такого поняття, як оренда, немає взагалі. Є поняття постійного і тимчасового користувача лісової та лісової земельної ділянки. Лісові земельні ділянки залишаються в постійного користувача – Ківерцівського держлісгоспу. А для ведення мисливського господарства надаються лише лісові ділянки, тобто те, що є об'єктом полювання, причому їх можна надавати лише в тимчасове користування.
Таким чином, стверджує Сергій Шеремета, при передачі мисливських угідь приватним користувачам і земля, і ліс залишаються у власності держави. Зберігається і традиційне ведення лісового господарства – рубки, заготівля грибів і ягід, сінокосіння, посадка, лісовідновлення. У Лісовому кодексі міститься й таке поняття, як загальне користування. Воно якраз і передбачає, що місцеве населення має право вільно й безоплатно перебувати на лісовій території.
– В області існує три форми користування мисливськими угіддями – державна, громадська й комерційна, – додає заступник начальника відділу мисливського господарства та охорони й захисту лісу цього ж управління Руслан Люшук. – Це застосовується, зокрема, в Маневицькому, Любомльському, Ратнівському районах. Доступу до лісу місцевим мешканцям тут ніхто не забороняє. Так буде й у даному випадку, адже угіддя надаються в користування лише для ведення мисливського господарства. Люди як ходили до лісу, так і ходитимуть…
Лісівники зауважують, що бажання створити мисливське господарство в ківерцівських лісах виявила не приватна структура, а комерційна – товариство з обмеженою відповідальністю «Майдан Мисливський». Усі документи цього ТзОВ оформлені належним чином, на користування мисливськими угіддями його власники претендують на законних підставах. Взамін вони зобов'язалися вкласти у розвиток інфраструктури лісового фонду Ківерцівського держлісгоспу чималі інвестиції – близько двох мільйонів гривень. Окрім того, завезуть сюди 10 зубрів – для повноцінного відтворення «свіжою кров'ю» вже існуючої популяції. Обіцяють завезти ще й 15 благородних оленів…
Зважаючи на це, дирекція мисливського господарства «Звірівське» задовольнила клопотання ТзОВ «Майдан Мисливський», відмовившись від ведення мисливського господарства на частині територій, які були в його користуванні, на користь цього ТзОВ. Кажуть, що зробили це виключно заради розвитку мисливської справи на Волині, прагнучи залучити в цю галузь нові інвестиції.
Свої прізвища інвестори воліють поки що на широкий загал не називати, посилаючись на комерційну таємницю, але лісівники запевняють, що це – люди з державницьким мисленням, які хочуть і можуть зробити добру справу. Хотілося б вірити, що це справді так, хоча, на мій погляд, таке втаємничення навряд чи розвіює в головах простих волинян усі сумніви…
А щодо погодження з сільською радою, то його, виявляється, в цьому випадку закон не передбачає. У статті 22 Закону «Про мисливське господарство і полювання» йдеться про те, що для надання в користування мисливських угідь потрібне лише погодження постійних землевласника чи землекористувача земельної ділянки, що надається в користування. Власником цих угідь є держава, а постійним землекористувачем – Ківерцівський держлісгосп, згоду якого отримано.
– Коли це питання порушували на сесії Сокиричівської сільської ради, нас на неї не запросили, ми про це не знали, – каже директор Ківерцівського держлісгоспу Олександр Рибчинський. – Якби знали, то направили б на сесію компетентних працівників, які б дали вичерпні відповіді на всі запитання. На жаль, цього не сталося, тож тепер маємо листи і скарги…
Утім, дорікнути в цьому варто, мабуть, не сільським депутатам, а ківерцівським лісівникам, які попередньо не з'ясували думки громади й не провели необхідної роз'яснювальної роботи серед населення. Якби вони це зробили, чуток і домислів просто не з'являлося б. І взагалі, перш, ніж відмовлятися від цих гектарів на користь ТзОВ, хіба не можна було «по-державницьки» обговорити це питання з громадою? Навіть якщо закон не зобов'язує, хіба не варто було б зробити це суто по-людськи, по-сусідськи? Може, тоді депутати сільради й не писали б звернень до сесії обласної ради, а мешканці – листів до редакції…
Неважко передбачити, що порушена тема матиме продовження. Адже всі ми добре знаємо, що інвестор, який вкладає в якийсь об'єкт чи територію великі гроші, воліє бути їх повноправним господарем, не бажаючи ділити свої «володіння» більше ні з ким та не особливо рахуючись з інтересами тих, хто може «плутатися під ногами». Аби цього не сталося, якраз й потрібні гласність та прозорість у прийнятті подібних рішень, поінформованість населення та реальний громадський і депутатський контроль.