Лісова симфонія

Ледь помітна лісова стежинка манить і манить у глибину вкритих осіннім багрянцем дерев. Від свіжого вранішнього подиху вітру дружно шумлять молоді діброви, бори, гаї. Для лісничого Леоніда Лаща ця звична мелодія є найкращою симфонією, якою заслуховується з дитинства. Адже любов до лісу передалась йому з молоком матері. Батько Йосип Іванович майже 40 років трудився на Волині майстром лісу, помічником лісничого, а матуся Катерина Макарівна — лісокультурницею. Бабуся Анастасія Степанівна теж опікувалась молодими насадженнями. Малого Льоню зачаровували розповіді рідних про численні лісові пригоди, в яких часто-густо фігурувала лісова звірина. Коли хлопчик підріс, то став татковим хвостиком. Залюбки опановував батькову науку орієнтуватися в лісових заростях, доглядати за деревами, турбуватись про лісових мешканців. Тож без вагання подався до лісового технікуму, після закінчення якого успішно працював майстром лісу в Городоцькому лісгоспі тодішнього обласного управління «Волиньліс». Потім його запросили на таку ж роботу в Острівське лісництво ДП «Зарічненське лісове господарство» Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства. Невдовзі вмілому, знаючому спеціалістові запропонували посаду лісничого. Відтоді минуло 27 років…

Слідом за Леонідом таку ж дорогу в житті обрали молодші брати Микола, Ігор, а також сестра Людмила, синок якої Ігорьок здобув вищу лісотехнічну освіту і працює помічником лісничого у Маневицькому районі на Волині. Коли в батьківській хаті, що в селі Залізниця Любешівського району Волинської області, збирається докупи вся велика родина, то розмова здебільшого точиться про ліс, його перспективи і проблеми. Батькові поради й досі є для Леоніда надійною опорою в житті. «Тато завше покаже, як треба, підкаже, як краще виконати ту чи іншу лісову роботу», — зізнається син. А у нього та його дружини Світлани, котра, до речі, працює в лісництві бухгалтером, а вдома є дуже вдатною господинею, на носі ювілей. Подружжя живе разом майже тридцять років. У щасливому шлюбі Леонід Йосипович і Світлана Миколаївна виростили двох доньок — Людмилу та Альону. Вже тішаться дев’ятимісячною внучкою Даринкою.

Виробничих турбот, клопотів у Леоніда Лаща, як-то кажуть, повсякчас вистачає з головою. Майже п’ять тисяч гектарів лісу потребують ретельного догляду, належної охорони. Під керівництвом лісничого семеро майстрів лісу на своїх обходах організовують відповідну роботу. Часто-густо виникають непередбачувані ситуації, які вимагають негайного вирішення, адже ліс — це підприємство під відкритим небом, яке, окрім усього іншого, дуже вабить до себе ще й охочих до легкої наживи. От, приміром, на початку вересня рейдова бригада на чолі з Леонідом Лащем опівночі почула в бору завивання бензопил. Лісоохоронці оперативно прибули на місце, де орудували крадії. Один із них пішов у наступ на лісовиків з працюючою бензопилкою в руках. Поранивши лісничого, злодії зникли у темних хащах. «Лісокрадії поводяться зухвало. Ми неодноразово затримували зловмисників, передавали відповідні матеріали в міліцію, проте жодного разу винні не понесли заслуженого покарання. Таким уже є сьогодення…» — з прикрістю говорить Леонід Йосипович.

Велику увагу колектив лісництва приділяє лісонасадженню. Для цього восени лісівники дбайливо заготовляють насіння дерев. Лісовий розсадник, де народжується посадковий матеріал, використовується сповна. Щороку засаджують 25 гектарів. За час роботи лісничого Леоніда Лаща на 700 гектарах (непридатних для сільськогосподарського використання) виріс виплеканий дбайливими руками молодий ліс. Нині він упевнено здіймає в осіннє небо молоді віти, тішачи турботливі серця місцевих лісівників та їх відданого спільній справі керівника.

Цих небайдужих працівників і всіх людей, які плекають «зелені легені» нашої Вітчизни, напередодні їх професійного свята — Дня працівників лісу — щиро вітає колектив газети та зичить усіляких гараздів.