Добряче нашестя

Приказку «У бобра добра багато» волиняни ладні переспівати на такий лад: «Від бобра нещастя багато»…

Нещодавно бобра річкового винесли зі списку червонокнижних тварин. У наш час нечасто таке буває, що якогось звіра більше не треба охороняти, мало того, потрібно відстрілювати. Бобрів на Волині розвелося дуже багато. Свій побут вони облаштовують так, що часто це шкодить людям.

Зброя – зуби і хвіст

Із лісничим Любомльського лісництва Андрієм Любінцем ідемо лісовою дорогою. Від величезних комарів, які хмарами налітають на «гостей», тільки встигай відмахуватися. А ще ж треба дивитися під ноги, щоб не потрапити у пастку – боброву нору. «Обережно! Тут бобри порили, – підхоплює під руку лісівник. – Майте на увазі, що за якусь сотню метрів буде ще більша яма. Раніше цією дорогою можна було автівкою проїхати, а тепер не ризикуємо, бо є небезпека провалитися». Натрапляємо на ще кілька ям. Менші з них малопомітні у траві, тому доводиться йти повільніше.
Заглядаю в одну з нір, хоч і мало сподіваючись, що побачу звіра: метр-два «тунель» іде під кутом 45 градусів, а далі різко опускається. «Вдень побачити бобра практично неможливо, – пояснює Андрій. – У цих звірів дуже добре розвинені слух, зір і нюх, завдяки чому вони можуть працювати вночі. Також завдяки цьому бобри заздалегідь дізнаються про наближення людини й ховаються. Тому побачити тварин вдається не часто, тільки коли настають сутінки. Це дуже обережна тваринка. А вже коли бобер загнаний у кут – обороняється, як і кожен звір. Були випадки, що бобра хотіли просто сфотографувати, а він кидався на людей. Він може вкусити, його гострі зуби перегризають деревину, тож покалічити людину – заввиграшки. А ще бобер може вдарити хвостом. Особливо завзято обороняється самка, яка чекає потомства».
Лісівники, попри те, що часто бувають у лісі, теж рідко бачать бобрів. Та все ж, як розповідає Андрій, їм вдалося розіграти одного. «Бобри – розумники, – починає розповідати. – Вони підгризають дерево так, щоб воно ледь стояло, і коли повіє вітер, штовхають стовбур у тому напрямку, який їм потрібен. Так, ви не повірите, але бобер буквально як людина плечем підпихає дерево. Якось ми підстерегли звіра, коли він саме чекав вітру. Ми зламали гілочку, бобер подумав, що це вже віє вітер і дерево падає, почав штовхати його!»

Самка – архітектор, самець – рабсила

Нарешті ми доходимо до оселі бобра. Зовні це просто купа гілля. І тільки коли Андрій каже мені, що це і є хатка звіра, приглядаюся до неї. Як майстерно тут викладено гілочку до гілочки! А серед усього бачу і скляну пляшку з-під пива, яку звір також використав як будматеріал. Щоб підійти ближче, треба взувати чоботи, бо хатка у воді. Обійшовши її кілька разів, не помічаю входу.
«Бобер у сімействі як рабсила, – жартує лісівник. – Він приносить будматеріали, а вже самка – архітектор, вона будує помешкання. У хатці бобра є кілька відділень: в одному місці він спить, в другому живуть дітки, окремо є і комора із запасами кори та листя. Вхід у хатку, до речі, під водою, – каже Андрій, помічаючи, як я приглядаюся. – Бобри на одному місці можуть жити дуже довго, з покоління в покоління, якщо їх не турбувати. Вони живуть парами, потомство тримають біля них до року. Часто пари згуртовуються у колонії, які облаштовують певну площу – обгороджують, забезпечують водою і живуть у своєрідних містечках. Якось вчені дослідили поселення бобрів, якому 900 років!»

Поки може спати спокійно

Бобра річкового уже викреслили зі списку червонокнижних тварин. Проте дозволів полювати на нього поки не видають. Проте, за словами лісівників та екологів, це справа часу. Зовсім скоро визначать ліміти і видаватимуть відстрілочні картки. Бо шкоди бобри завдають неабиякої, тим паче якщо їх так багато розвелося. Ці тваринки загачують місцину, роблять канави, створюють такий собі басейн для себе. І їх не обходить, що вони підтоплюють ліс, пасовище, сінокіс чи город.
«Відстрілювати їх потрібно, – каже Микола Вегерич, інспектор Державної екологічної інспекції у Волинській області. – Річ у тім, що бобри роблять канали, в результаті чого піднімається рівень ґрунтових вод. Тож затоплюються прибережні смуги, цілі квартали. Від цього потерпають і селяни, бо городи деяких з них близько біля річок». «Бобри роблять басейн для своєї колонії, загачуючи струмки, канави, – додає Андрій Любінець. – Вони підтоплюють не тільки ліс, а й навіть населені пункти. Але відстрілювати їх треба тільки там, де чисельність перевищує оптимальну. Треба індивідуально підходити до цієї справи у кожному районі, щоб за кілька років не знищити звіра».
У бобрів не тільки цінне хутро, а й дуже смачне м’ясо: м’якеньке і біленьке, як куряче, але ще ніжніше. Проте Андрій Любінець неохоче про це розповідає. Переймається, що почнуть масово полювати на м’ясо. Каже, недарма цю тварину внесли свого часу до Червоної книги. Її майже знищили, полюючи за хутром, яке було дуже дороге.

СіД-інфо

• В Індії бобра, як і корову, вважають священною твариною.
• В Україні поширений бобер річковий, а є ще канадський. Каліфорнійський бобер зник як вид.
• У самки найчастіше народжується 3–5 бобренят. Уже на третій день малі починають плавати. Бобри мають перетинки на задніх лапах, активно допомагають собі хвостом. Хвіст займає третину тіла бобра.
• Бобри ростуть швидко: народжуються завважки 400 грамів, а за рік сягають 25 і більше кілограмів.