Торги лісом зазнають реформи

Новий порядок формування стартової ціни на деревину зробить вартість меблів більш прогнозованою.

Українським покупцям деревини готують новий порядок формування стартової ціни на відкритих аукціонах. Про це після наради з представниками деревообробної галузі та меблевиками повідомив голова Держлісагентства Віктор Сівець.

Утім торгувати за новими відправними цінами своїм лісом держава навряд чи почне 2011 року. За дорученням першого віце-прем’єра України Андрія Клюєва написати його має галузевий інститут у підпорядкуванні Мінекономіки. А до того, протягом усього четвертого кварталу 2011 року, деревообробні підприємства закуповуватимуть заготовлену державними лісгоспами сировину за цінами, які сформувалися в третьому кварталі 2011 року, повідомив Сівець. Нагадаємо, що на аукціоні третього кварталу ціну на сировину підвищили в середньому на 10—15%. Натомість, каже він, виробники взяли на себе зобов’язання не підносити ціни для меблевиків.

Цим рішенням держава й деревообробники продемонстрували певне порозуміння в тривалій дискусії. Нагадаємо, що раніше виробники нарікали на те, що не можуть купити вдосталь вітчизняної сировини на внутрішньому ринку, та й до того ж її ціна, на їхню думку, останнім часом «кусалася». Натомість Віктор Сівець в інтерв’ю «Дню» назвав такі закиди необгрунтованими, а збільшення закупівельної ціни на ліс — об’єктивним фактом. Вартість української деревини, за його словами, була набагато нижча за аналогічний товар в інших країнах. Для прикладу тоді він навів цінову політику в Польщі й Угорщині, в яких власники меблевих фабрик (які, до речі, мають підприємства і в Україні) працюють по-іншому. «У цих країнах сировину давно купують тільки на аукціонах. Але ціна одного кубічного метра деревини там коштує 45—50 євро. А в Україні до введення аукціонів меблевики купували деревину на переробку за 10—15 доларів, а зараз на аукціонах — за 22 євро. Тож виробники меблів не хочуть платити реальну ціну за легальну деревину. Тому й почали лунати лозунги про загибель переробки, дефіцит деревини й повернення до прямих контрактів із заготівельниками лісу», — пояснив Сівець.

Тепер же, за словами учасників дискусії, діалог почав набувати конструктивної форми. На думку президента асоціації «Меблідеревпром» Сергія Сагаля, новий порядок визначення стартової ціни зніме питання про реальну собівартість деревини та загалом допоможе галузі. «Є тенденція до зниження темпів росту виробництва цього року», — каже він. За словами Сагаля, якщо на початку року зростання обсягів виробництва деревини й виробів з неї становило 34%, то в серпні — тільки 10%, а що буде у вересні — узагалі невідомо. Це дуже важливий сигнал, бо 90% усієї сировини, що споживають переробники, — українського виробництва. З початку року ціни на меблі вже зросли на 15%, тому збереження вартості сировини допоможе втримати ціни на меблеву продукцію на нинішньому рівні до кінця 2011 року, називає ще один наслідок такого рішення Сагаль.

Крім того, Сагаль уважає, що новий механізм застрахує деревообробників і меблевиків від різких цінових коливань, які можуть просто розвалити вітчизняну переробку. «Якщо за півроку на 60% підіймається ціна — це що? Це розвал ринку. Жодна біржа собі не дозволить такі котирування, бо є цінові коридори», — пояснює Сагаль. У світі, за його словами, лісові комітети встановлюють параметри зростання ціни на певний період: 5—7%. Якщо поставити більше, тоді буде зрив ринку, додає експерт. В Україні ж, за словами Сагаля, подібної практики немає, а стартова ціна на аукціоні ні до чого не прив’язана. Держлісгоспи самі дають свою цінову пропозицію. А, наприклад, у сусідній Білорусі її визначають за показниками біржових котирувань. На думку Сагаля, якщо на попередньому аукціоні сформувалися ціни, то на наступних торгах стартова ціна не може і не має бути вищою за них на 20%.

Щоправда, як саме визначатимуть стартову ціну і якою вона буде, ані в Держлісагенстві, ані в асоціації не беруться прогнозувати. Мовляв, це зробить галузевий інститут.

ДO РЕЧI

За даними дослідження «Корпоративна соціальна відповідальність 2005—2010: стан та перспектива розвитку», більшість підприємств до соціальної відповідальності відносять надання благодійної допомоги громаді, розвиток власного персоналу та чесне введення бізнесу. Як і 2005 року, лише третина компаній асоціюють здійснення екологічних проектів та участь у регіональних проектах розвитку із соціальною відповідальністю. Майже третина українських компаній зазначила, що не здійснюють подібні заходи. Для більшості з них соціальний аспект бізнесу не актуальний через брак коштів, а кожна десята така компанія вважає, що це функція держави. Лише незначна частина українських підприємств (у межах похибки) продемонструвала абсолютне неприйняття соціальної відповідальності. Головною перешкодою для своєї соціальної відповідальності бізнес називає брак коштів, податковий тиск та недосконалість нормативно-правової бази щодо сприяння реалізації соціальної відповідальності. На думку двох третин опитаних, у найближчі роки для розвитку соціальної відповідальності потрібно розробити й ухвалити Національну стратегію розвитку соціальної відповідальності, запровадити окрему просвітницьку програму для споживачів, провести широку інформаційно-просвітницьку кампанію з питань соціальної відповідальності, упровадити принципи соціальної відповідальності в діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування.