06/08/2011
0Полювання на Поділлі існує з давніх-давен.. Тут проводили свої лови ще київські князі. Назви подільських сіл і містечок красномовно свідчать про багату мисливську фауну нашого краю: Медведівка, Кунів, Гусятин, Буйволівці, Зайчики, Вовковинці, Барсуки, Туровка, Лисяче і багато інших. Наші предки торгували з Візантією хутром, медом і рибою. Навіть валюта у них називалась “куна” і вимірювалась шкірками куни (куниці). Поділля з його річками (понад
3 тис. річок), озерами і ставками, лісами і перелісками було і є найгарнішою землею України. Є де рибалити і полювати.
У давнину існувало кілька видів полювань: від колективних, гучних, великих загонів звірини в тенета ( в ями) до індивідуальних полювань.
Обов’язковим атрибутом полювання були мисливські собаки, про що свідчать фрески на стінах Софіївського собору, гравюри і літописні джерела.
Полювання з мисливськими собаками як спосіб полювання з деякими змінами дійшло і до наших днів. Воно чарівне за своїм процесом і, безумовно, корисне. Без собак на полюванні залишаються підранки. Полювання водоплавної дичини, хоч і влучно збитої, залишається в важкопрохідних місцях (болото, плес, очерет, плавні, густі лісові хащі). Без собаки неможливо вполювати хижаків (вовк, лисиця, шакал, єнот). Хмельниччина ще в минулих століттях славилась своїми високопородними собаками. І тепер в області регулярно проводять виставки, виводки, змагання і випробування мисливських собак. Хмельницькі гончаки, лайки, норні та континентальні лягаві лідирують на всіх Всеукраїнських виставках мисливських собак. Вся робота по збереженню собак в чистоті лежить на руках таких ентузіастів, як Баран М.В, І.І. Косовський, О.М. Горелік, Л.В. Букатевич, Г.В. Савченко, В.А. Рогачов, В.І. Волков, В.В. Бойко, П.А. Ковальчук, В.М. Дяченко ін.
На обліку в облраді УТМР стоїть 1200 породних мисливських собак.
Поділля завжди славилось таким багатством, як дика мисливська фауна. Площа закріплених за УТМР угідь – 1450040 га, у тому числі польові угіддя 1227827 га, лісові – 182038 га і болотні – 40174 га.
Сьогодні в угіддях, закріплених за колективами УТМР, живуть 50 лосів, 655 диких свиней, 2249 козуль, 57000 зайців-русаків, 527 бобрів, 6000 куниць, 1800 борсуків, 4,4 тис.лисиць, понад 226 тисяч мисливських птахів.
Усе це багатство саме по собі не існує. Як розповів голова президії Хмельницької облради УТМР Володимир Іванович Фурман, стабільно 10 тисяч членів УТМР на свої внески утримують 96 єгерів, котрі разом з мисливським активом, забезпечують охорону дикої фауни, її підгодівлю в зимовий період. Ще з осені обладнано 744 годівниці, заготовлено 12800 шт. листяних віників, 98 т. коренеплодів, 113 т сіна, 80 т зерновідходів. Обладнано 2495 солонців і 645 водопоїв. Як кажуть: що посієш, те й пожнеш. До речі, на початку 2006 року членами УТМР Хмельниччини посаджено 5.5 га лісу.
Інтенсивно знищуються небезпечні хижаки: лисиці, здичавілі (дикі) собаки – носії небезпечної для життя людей і тварин хвороби – сказу. У 2005 році під час полювання було знищено 3494 лисиці та 2300 здичавілих і бродячих собак. У додатковий час полювання (лютий-місяць 2006 р.) знищено 2478 лисиць і 1230 диких і бродячих собак. Не важко уявити, на скільки збільшилася б небезпечна щільність лисиці в угіддях області, як би не продовжили полювання на місяць у лютому-місяці поточного року. Вовків в області нема. Чому? А тому, що в області дуже популярне полювання з гончаками. Гончаки ідуть по сліду звіра і голосять. Звір тікає від цього шуму і потрапляє під постріл мисливця. І виводити вовченят в неспокійному гомінкому лісі вовк ризикувати не буде. Як кажуть в Росії:” Не боится волк собаки, а боится он брюзги”.
В обласному центрі працює магазин “Мисливство і рибальство”. У розпорядженні працівників магазину є автомобіль. Це сприяє тому, що в райони, де є мисливські магазини, товари, необхідні мисливцям і рибалкам, завозяться централізовано. Товарообіг магазину за 2005 р. становив 477000 грн. Прибуток – 44000 грн. (директор магазину – Приймак В.О.).
В райрадах УТМР проводиться плідна робота з охорони, збереження та відтворення популяції мисливської фауни. Проводиться певна виховна робота серед мисливців-початківців. Своєчасно сплачуються членські внески. В обласній газеті “Подільські вісті” кожного вівторка в рубриці “Гачок” подається інформація про життя і працю колективів УТМР, про браконьєрів, про наші мисливські проблеми. Активно в пресі виступає головний мисливствознавець облради В.В. Кочупінда.
Згідно зі ст. 34 Закону України “Про мисливське господарство та полювання” в угіддях УТМР відведені ділянки для випробувань і тренувань мисливських собак. Полювання в таких ділянках заборонено. Побудована штучна нора (вісімка) для випробувань норних мисливських собак.
Підсумовуючи нашу бесіду В.І. Фурман назвав кращими серед райрад УТМР Летичівську (голова – Валентин Андрійович Шубарт), Славутську (голова – Зінаїда Василівна Караван), Красилівську (голова – Володимир Ілліч Бернадський), Старокостянтиинівську (голова – Володимир Іванович Подусенко), Хмельницьку міськрайраду (голова – Олександр Дмитрович Бондар).
Серед кращих колективів УТМР України перше місце зайняв колектив с. Нігин Кам”янець-Подільського району, (голова колективу – Онуфрієв Леонід Степанович). Кращі єгері на Хмельниччині – А.І. Лазаренко, О.М. Асавалюк та М.В. Караван.
В області існують хороші традиції: членські внески мисливці сплачують на початку року, а трудоучасть стала обов’язковою для всіх членів УТМР незалежно від сану і чину. Серед членів УТМР майже нема браконьєрів.
Наші угіддя кращі в Європі. Є на Поділлі на що полювати. По відстрілочним платним карткам та по платним ліцензіям члени УТМР полюють там, де є достатня кількість звірини і птахів. Наявність угідь у господарствах УТМР і значне вкладення коштів в біотехнічні заходи дозволяють вести зразкове мисливське господарство на Хмельниччині.
А проблеми? Нажаль, вони є. А де їх нема? Організація – громадська. Коштів мало. Контроль здійснювати теж нелегко. Браконьєри внесків не платять, мають законну зброю і нищать все живе, порушуючи всі строки і правила полювання. Особливо великих збитків вони наносять полюванням з-під фар на промерзлій озимині. Один такий злодій, горе-мисливець, маючи високопрохідне авто, за ніч може вполювати більше десятка зайців. Отож, основна маса чесних мисливців годує звірину, а браконьєр її винищує. Для боротьби з такими нахабами єгерям потрібен транспорт. Це дуже серйозна проблема.
Останнім часом в Україні вийшло декілька законів, що перечать один одному. Наприклад, про захист тварин, про жорстоке поводження з тваринами. А хіба можна не жорстоко знищувати хижих, небезпечних вовків, шакалів, лисиць.? Або як знищувати не жорстоко свиней, бичків і баранів на м’ясокомбінатах? А курей на птахофабриках зовсім неделікатно знищувати. З’явились і закони про організацію притулку для бродячих, бездомних собак, що, на наш сором, заполонили вулиці малих і великих міст і сіл. А вже є випадки, коли бродячі собаки загризли (розірвали на шматки) учнів, які йшли зі школи. Хіба потрібні собачі “санаторії”, хіба допоможе ідея кастрації собак-бомжів? Диких, здичавілих і бродячих псів треба знищувати негайно і безжалісно. Поки не пізно.
Ще одна проблема. Бажано, щоб полювання проводилося не 1-2 дні на тиждень, а кожен день, або хоча б 5 днів , бо полювання в один день – це максимальний прес на мисливських звірів і птахів. Всі поспішають в той єдиний день постріляти, пополохати, навіть хворі. Куди тікати зайчику? Або таке. День відкриття і закриття полювання має бути єдиний для всієї України без права його переносу на місцях. Клімат на Україні майже однаковий на всіх її регіонах. Нема чого мудрити.
Парадокс. Коли в сусідніх областях відкриття і закриття сезону полювання не співпадає через спекуляції на місцях. Мисливці в областях, де полювання ще не відкрито, хоч-не-хоч підуть в угіддя сусідів. А це конфлікти, сварки, протоколи.
Хотілось би підкреслити необачність деяких журналів і газет, які безвідповідально зрушують статті, наприклад, “як в лісі встановлювати смертоносні петлі (сілки). А їм би краще (газетам) виховувати почуття поваги до рідної природи в наших дітей, школярів, студентів.
Полювання – це багатовікова традиція. Це радість, емоції, спорт, здоров’я. Свіже повітря сприяє одужанню. Це відпочинок на природі корисний хоча б тому, що відроджує наші природні механізми адаптації.
Мисливці Хмельниччини, члени УТМР сповнені бажанням створити умови збагачення наших угідь, охорони довкілля, ліквідації браконьєрства, співпраці з працівниками лісового господарства і боротися за одне з перших місць серед облрад УТМР в Україні.
Ні пуху їм, ні пера!
