14/12/2018
0Нелегкі лісівничі будні витримує не кожен. Однак, хто залишається, вже не змінює місце роботи і працює все трудове життя на одному підприємстві. Серед цієї когорти лісничий Клішковецького лісництва ДП «Хотинське лісове господарство» Володимир Миколайович Дарчук. Трудового стажу у нього за плечима – понад 40 років, з них більше двох десятків – на посаді лісничого.
Ліс манив з дитинства
Вибір професії – невипадковий, адже народився у родині лісівників. Його батько усе життя пропрацював лісорубом. Тож маленького Володю ще з дитинства манили лісові стежки, за батьківською наукою знав про кожне дерево та навіть умів визначити за зовнішнім виглядом його вік. Тож без вагань вступив до Львівського лісотехнічного інституту. Як і годиться кожному чоловіку, пройшов армійську службу. Вишколеного військовою дисципліною, навченого відповідальності у доручених справах, молодого Дарчука одразу узяли на роботу у лісовому господарстві. Розпочавши свій трудовий стаж у 1977 році, Володимир Миколайович пройшов усі кар’єрні щаблі: був і сезонним працівником, і чокировщиком, лісником, техніком-лісоводом, помічником лісничого, і врешті – лісничим, ким працює і донині.
– Без лісу уявити себе не можу, це – моє життя, – запевняє В. М. Дарчук. – І хоч роботи в лісництві вистачає (кожен день заздалегідь спланований) та виконуємо її із задоволенням. Найперше, відповідаємо за відтворення лісу, тобто його якісну посадку і догляд, охорону від самовільних рубок, пожеж, ведення лісового господарства, побічного користування, врешті – за роботу з громадськістю.
Примноження багатств лісу – їхне покликання
За словами лісничого, лісовий масив ділиться на 13 обходів, 3 майстерні ділянки і лісництво. Площа Клішковецького лісництва – 3872 гектари. На його території розташований постійний лісовий розсадник площею 1,7 га.
– Щороку вирощуємо близько 90 тисяч власних сіянців. До речі, у ньому підростають і шкілки новорічних ялинок, днями розпочнемо їх рубку, – розповідає Володимир Миколайович. Загалом силами лісової охорони, майстрів лісу, працівників підприємства та сезонних найманих лісокультурниць заготовляємо лісове насіння в такій кількості, щоб забезпечити власним високоякісним садивним матеріалом не тільки свої розсадники, а ще й питомники інших лісгоспів краю. А як же інакше? Основним завданням для всіх лісівників є вирощування високопродуктивних лісових культур. Бо для нащадків маємо залишити густий ліс.
Виростити саджанець – справа не з легких
Отже, для початку лісництву потрібно заготовити насіння дерев. На перший погляд, що може бути простіше? Назбирав жолудів, і готово. А ось і ні! Це складна й клопітка справа. Приміром, дуб плодоносить лише раз у п’ять років. А саме його (дуба звичайного) у розсаднику найбільше, є також дуб червоний, ясен, клен та декоративні вічнозелені кущі самшиту, туї. Насіння для майбутніх саджанців збирають у генетичному резерваті з плюсових дерев.
– У зборі насіння та у посадці лісу нам постійно допомагають члени Полянського учнівського лісництва на чолі з керівником Дмитром Сергійовичем Мельником, а ми в свою чергу є спонсорами цього навчального закладу. Юннати залюбки долучаються до добрих справ, особливо до посадки «свого» деревця, щоб потім разом з ним рости – це неабияк виховує культуру у ставленні до зелених насаджень.
Територію під посадку обробляємо трактором. А от далі, щоб перетворити маленький саджанець на деревце, потрібно витратити чимало фізичних зусиль, бо ж бур’яни на посівах знищуємо прадідівським методом ручної прополки, просапки, прорідження, прокошування. Як бачите, завдань вистачає… Нині ж, у зимовий період, піклуємося про мешканців лісу – підгодовуємо диких звірів та пташок.
На щастя, наша робота дійсно щедра на приємні моменти. Цьогоріч нами створено «Масанівську дачу», її вже відвідали та схвально відгукнулися сотні школярів і колективи різних установ району. Бо ж просто побувати у доглянутому здоровому лісі – це вже задоволення. А коли ще там гарна рекреаційна зона, то тим більше, – радо запевняє Володимир Миколайович.
40-річним досвідом ділиться з молодими колегами
Практику одного із найдосвідченіших лісничих із понад сорокарічним стажем роботи у лісовій галузі В. М. Дарчука переймає ціле покоління молодих колег. Батьківським шляхом ступив і син Тарас, нині здобуває освіту там, де колись навчався тато, – у Львівському лісотехнічному інституті. Багаторічна школа життя Володимира Миколайовича вирізняється насправді вагомими напрацюваннями, що дали результативність у роботі колективу лісництва. «За бездоганну службу в державній лісовій охороні» його двічі нагороджували нагрудним знаком. Завдяки таким відданим обраній справі лісівникам гарний ліс радуватиме майбутні покоління.
