Явори ви мої, явори…

Яворівський національний парк нарешті з яворамиЯвори ви мої, явори…

Яворівський національний парк нарешті з яворами

Зважаючи на близькість двох екологічних дат – всеукраїнський та міжнародний дні довкілля (19 квітня і 22 квітня) – у Львівській області спостерігалась підвищена активність екологічних огранізацій. Приміром, у Яворівському національному парку на день довкілля відбулося аж чотири акції одночасно. Учасником однієї з них довелось бути і кореспондентові “УМ” – ми садили дерева. “От приїздять до нас гості, та й питають: “Місто – Яворів. А де ж ваші явори?”. Якось воно так склалось, що в заповіднику небагато цих дерев… Тому минулого року, під час світового з’їзду яворівців ми вирішили підготувати для посадки тисячу саджанців, аби створити гай…” – розповідає директор Яворівського парку Михайло Біляк. Ці дерева стануть пам’яттю за тими, кого насильно виселяли з цих місць в часи створення Яворівського полігону. Сьогодні хуторянські землі належать парку, але колись тут вибухало і стріляло…

Почалось “будівництво” полігону в тридцять дев’ятому, хоча старожили можуть розповісти, що плани створити на цих землях стрільбище були і в австро-угорського уряду, а потім і в німців. Зараз полігон – одне з найцікавіших місць для туристів, деколи, якщо навчання не проводяться, туди все ж таки можна потрапити. Тоді можна спостерігати величну (приміром, з найвищої точки – бліндажу Нєдєліна) і водночас моторошну картину. Колись з цієї території було виселено майже весь район, приблизно 170 сіл і малі хутори, десятки тисяч родин; засипано майже півтори тисячі колодязів, знищено 14 цвинтарів, безліч церков та два костьоли, понівечено 40 тисяч гектарів родючих земель, садів, лісів… А церква святого Михайла в селі Велика Вишенька стала трагічною мішенню для військових, втім – неймовірно – але понівечені церковні стіни стоять і сьогодні. Наче безмовне нагадування… “Це ж єдине в світі сусідство: природного парку державного значення і військового полігону”, – стверджує Михайло Біляк.

Цього ж дня у парку проводились екскурсії для туристичних фірм області, адже Розточчя, на території якого знаходиться Яворівський національний парк, – одна з наймальовничіших місцевостей Львівщини. До речі, понад 100 років Розточчя є місцем відпочинку не тільки для львів’ян, а й для гостей із сусідньої Польщі, свого часу тут милувавсь місцевими красотами та полював польський король Ян Собєський. Варто також згадати про Головний Європейський вододіл, який частково проходить по території Розточчя, відомий Крехівський монастир, а також Страдч, де знаходяться печери, що також приваблюють паломників, чи безліч екомаршрутів, стежку Франка та батьківщину родини Шептицьких.

Утім найцікавішою подією, на яку очікує Янівський національний парк, безперечно, буде створення міжнародного біосферного резервату “Розточчя” під егідою ЮНЕСКО. Досвіду створення таких резерватів українці набрались за період створення інших міжнародних заповідників: “Східні Карпати” (Україна, Словаччина, Польща), “Дельта Дунаю” (Україна, Румунія) і майже готового “Західного Полісся” (Україна, Польща, Білорусь). Головними завданнями біосферних резерватів є збереження екосистем, генофонду рослин і тварин, проведення довгострокових комплексних екологічних досліджень та моніторингу, який дозволяє слідкувати за станом і змінами екосистем та довкілля.

Студентка третього курсу географічного факультету ім. І. Франка Леся Старунчак розповідає, що українським екологам є чого повчитись у польських колег, бо, маючи такі ж умови (Розточчя ділиться на українську та польську частини), вони навчились робити буденні туристичні сюжети привабливими, і, звісно, заробляти на цьому чималі гроші.

Дарина ГОРОВА.
Львівська область.
“Україна молода” 2003.04.23