01/08/2011
0Потріскуючи сухими гілочками на стежках запашного соснового лісу, радієш, коли зір падає на руду шапочку кумедної форми, що визирає з-під опалої хвої. Акуратно розгортаєш горбики моху поруч – і перед очима з’являється ціла сімейка яскравих грибочків. До гурту в кошик потрапляють плоди лісу із дружелюбною назвою, яку отримали за своє сонячне забарвлення – лисички.
Лисичка справжня, лисиця, півник, сплоєнь. Дуже розповсюджений у нашій місцевості гриб, має шляпку діаметром 3-10 см у вигляді вивернутої парасольки з тонким хвилястим краєм. М’якоть – з приємним запахом і смаком. Особливо полюбляють лисички хвойні ліси помірного клімату, ростуть групками, красуються у лісі з липня і до кінця осені. Найчастіше з’являються влітку після грозових дощів. За яскравим яєчно-жовтим забарвленням їх з легкістю може відшукати у лісі й грибник-початківець. Проте, важливо знати, що лисичка є ще й несправжня. У неї більш кругляста шапочка і вона носить червонувато-оранжевий колір. До недавнього часу несправжню лисичку в їжу не вживали, оскільки вважали її отруйною. Також, мало кому відомі такі різновиди лисички як лисичка сіра і трубкоподібна. Ці гриби для вживання в їжу не збирають, але відомо, що лисичка сіра придатна для їжі, хоча і виглядає непривабливо.
Народне прислів’я каже: «Буде літо з дощем – грибник з лисичками». Сьогоріч їх вродило немало. Це відзначають сільські жителі, котрі щодень зранечку вирушають на тихе полювання. Завітавши на ринок, переконуєшся у цьому, адже прилавки рясніють жовтогарячим урожаєм. Ціни тут за одну літрову банку коливаються від 15 до 12 гривень. «Підходьте, беріть лисички, – припрошують усміхнені трудолюбиві жіночки, – це ж до картопельки із сметанкою – просто смакота». Розкуповуються гриби на «ура». «Готувати їх легко і швидко, – каже покупець пані Оксана, – відварив, поклав на сковорідку, підсмажив на олії із цибулькою – і готово. Це ж наш лісовий делікатес, натурпродукт».
Жваві та говіркі жительки із с. Лисняки Галина Пархомук та Тетяна Хавхун привезли на торг різноманіття лісових плодів – тут і запашна малина, корисна чорниця, повні кошики лисичок. «Село наше оточене лісом, з дороги й не видно, – розповідають, – то ми у таку пору весь день у лісі. Збираємо цілими сім’ями, і молодь, діти допомагають, до праці привчаються. Хочеться ж і якусь копійку заробити».
На пунктах прийому у селах 1 кг грибів вартує від 25 до 27 гривень, а щоб вторгувати дорожче – можна постояти обабіч траси, де у цю пору, особливо школярі, не байдикують, а чесно заробляють собі кишенькові гроші. Цінять вони свою працю – 25 гривень за літр.
Щодо якості, смаку та користі рудих плодів лісу, то: незвичний колір лисичок обумовлений тим, що в них міститься багато каротину, який і забарвлює гриб у рудий відтінок. Головна цінність його ще й у тому, що він майже ніколи не буває червивим. Добре зберігається і транспортується. Лисичка має велику кількість вітамінів – А, В1, РР, 8 незамінних амінокислот і мікроелементів (міді та цинку), що сприяє покращенню зору, виліковує від курячої сліпоти, а також є профілактикою багатьох очних захворювань. З древніх часів настоєм лисичок лікували фурункули, нариви та ангіну. Деякі фармацевтичні фірми закуповують лисичку, виділяючи із них так звану лікувальну речовину хіноманозу, яку використовують у чистому вигляді у складі медичних препаратів. Хіноманоза є природним антигельмінтиком, тому лисичка допомагає легко позбутися будь-яких глистових інвазій. Друга активна речовина лисичок – ергостерол, який ефективно впливає на ферменти печінки. Тому лисички корисні при таких захворюваннях печінки, як гепатити, жирове переродження, гемангіоми.
Не секрет, що заготівельники, котрі закуповують щорічно у наших селах лісопродукти, теж свій товар відправляють за кордон, зокрема, й руді гриби доставляють на фармацевтичні підприємства. ТзОВ «Волиньфрукт», що в Маневичах, яке нині заготовляє в Любомльському районі ягоди й лисички, також є інвестиційним.
Ще одна цікава інформація: у лисичок на відміну від інших різновидів грибів, радіоактивних речовин майже ніколи не накопичується. Окрім того, вони самі сприяють виведенню з організму зайвих радіонуклідів.
Користь лисичок неабияка, та все ж у кулінарії вони належать до третьої категорії, адже засвоюються не так добре, як, скажімо, білий гриб. Щоб отримати максимум користі від лисички, її рекомендується якомога дрібніше порізати. Варіантів приготування безліч: смажити, відварити, засушити, замаринувати, засолити. Однак, найсмачніші руденькі гриби – смажені. Таких рецептів не перелічити. Особливо смачні в поєднанні з яйцями, куркою, свининою, телятиною і каррі. Їх можна не тільки змішувати з картоплею, а й використовувати в піцах, смажити в олії або фарширувати ними млинці. Це універсальний гриб. Кращий метод зберігання – сушіння при кімнатній температурі. При цьому зберігаються всі мінеральні солі (що надзвичайно важливо), всі білки, жири і значна частина вітамінів. Свіжі лисички можна зберігати в холодильнику до 10 днів.
Але ж і тут трапляється, що людська жадібність лишає свій споживацький слід. На слуху безліч випадків, коли, збираючи лисички, їх вигрібають з-під моху граблями, таким чином пошкоджуючи грибницю. Така дія карається штрафом, хоча впіймати порушника не просто. Тут необхідні свідомість та культура.
Тоді ж виникає питання: як збирати гриби? Найкраще полювати за грибами рано-вранці – о 5-7 годині. Особливо вдалим буде похід, коли звечора йшов дощ. Зрізати, ламати чи викручувати із землі, аби не пошкодити грибницю? Деякі кажуть, що краще зрізати гриб ножем, а деякі — що виривати з ніжкою. У будь-якому випадку, ніколи не витягуйте гриб разом з грибницею. Зважаючи на будову ніжки, краще «ламати» трубчаті — рижики, сироїжки, голубінки. І «збирати», тобто виймати чи зрізати, пластинчаті гриби — білі, підберезники, маслюки тощо.
Тож за корзини і, вставши раненько, збиваючи росу, вперед – до лісу. І задоволення отримаєте від прогулянки, і корисних грибів принесете.
До речі, відправлятися на тихе полювання у Волинські ліси надто полюбляють ті, хто відпочиває на Шацьких та Згоранських озерах. Це для них – невід’ємний пункт відпочинку, насолода і екзотика.
