18/11/2018
0Талантливо написано…Видно, что человек видит и любит лес во всём его многообразии, а не только лесные ресурсы…М.П.
За мiстом, близ річки, розкинувся лiс
Старий, що столiття отут уже рic.
В нiм сосни торкались верхiвками неба
I людям давав вiн все те, що їм треба.
Грибiв, ягiд безліч у ньому було
Холодний струмок тік iз лicу в село.
Тваринам усім вiн був як оселя,
Там пiсня пташина лунала весела.
Та якось iз міста – прямiсенько в лic
Автобус людей вiдпочити привiз.
Вола магнітола, не чути птахiв
Берiзку зламали, щоб хтось там присiв.
Вогонь розвели, а як без багаття?
Бо треба шашлик нам посмажити браття.
I кашу зварили… усе до пуття…
А потім – в струмок полетiло смiття.
А потім зiбрались й у мicто гайнули
Ось тiльки багаття згасити забули.
I сталася в лiсi у тому біда
Пожежа, ота що живе поїда.
Птахи розлетілись, тiкали звiрята,
Палали дерева… тож тут не до свята.
Вiд ватри такої згорiло все вщент
Вогонь все поїв, мов голодний студент.
Загинули сосни… лиш попiл усюди…
Та раптом тут знову з»явилися люди.
Без галасу, шуму, сміття i вогню
Трудились з ранку, i в спеку по дню
Щоб з часом, по всiх законах буття
Отут вирувало на повну життя.
З любов»ю садили вони новий лiс
Щоб радував око й до неба дорiс.
Нащадкам свiй труд присвятили вони
Щоб їх пам»ятали онуки й сини.
Щоб тут на галявинi знову струмок
Навiяв нам безліч цiкавих думок.
Щоб всi від емоцiй й такої краси
Любили й плекали всi нашi лiси.
Щоб ми зберегли на довгi роки
Лiси, що залишили нашi батьки.
