Щоб ліс ніколи не горів

Пожежники і лісівники вчилися працювати дружноЩоб ліс ніколи не горів

Пожежники і лісівники вчилися працювати дружно

Коли 40-метрові сосни спалахують, як сірниковий будинок, і вогонь іде верховіттям, здається, насувається кінець світу. Стає страшно і моторошно, якщо бачиш, що могутній, величний ліс горить, наче бур’ян у суху погоду. Тож не випадково у лісівників і пожежників є свій професійний тост: “Щоб ліс ніколи не горів”. Минулий рік вони згадують із жахом. Пам’ятаєте Київ у диму, темні хмари кіптяви від поліських торф’яників, які впродовж кількох днів затуляли киянам яскраве літнє сонце, ядучий чад, від якого задихалися не лише астматики? Тоді сморід від наших волинських пожеж доходив аж до Варшави.

А стихія з лісів Овруцького району на Житомирщині мало не перекинулася на Білорусь. “Збирали ягоди, хтось підпалив, а ми – чоловік із сто – тиждень її гасили, – згадує ту пожежу лісник Михайло Левченко. – Згоріло дуже багато”. “Пожежу було майже ліквідовано, але опівдні здійнявся вітер і призвів до виникнення верхової пожежі, яка поширилася на 130 гектарів. Стихія набула такої сили, що вода із пожежного ствола, зустрічаючись із вогненним смерчем, як об стіну, розбивалася на дрібні краплі, які тут же перетворювалися на пар”, – розказує Леонід Антонюк, начальник управління Міністерства з надзвичайних ситуацій Житомирської області. Пожежники працювали, не покладаючи рук. Дарма, що умови їхньої праці цілком порівнянні з чорнобильськими – у цих краях більшість лісів “припорошені” радіологічним пилом.

Допомагають і сусіди. Торік у Житомирській області пожежі гасило удвічі більше людей, ніж працює в державній пожежній службі. А як же інакше, якщо випав такий рік: за словами Леоніда Антонюка, через сприятливі погодно-кліматичні умови і людський фактор площа горілих лісів збільшилася у 308 (!) разів. Усього вогонь знищив та пошкодив майже три тисячі гектарів лісу і торфополів. Протягом весни-осені щодня спалахувало два-три-чотири пожежі – попробуй, поборися з ними.

Цьогорічна спека знову ставить під загрозу ліси. Тож не випадково саме зараз, коли в пожежників і лісівників почався “гарячий сезон”, фахівці МінНС, якому тепер підпорядкована Державна служба пожежної охорони, спільно з лісниками Держкомлісгоспу вчилися скоординовано гасити ліс. Овруцько-Наводницьке лісництво – одне з “гарячих”, хоч і порівняно непогано укомплектованих. Воно й стало пунктом збору фахівців.

“Найпроблемніші місця ми знаємо, як свої п’ять пальців”, – розказує Валентин Чичирко, пожежник Овруцького лісництва. Колись на околиці Овруча, мальовничого поліського райцентру, поставили телевежу, тепер вона дуже виручає. Через камеру, яка виводить “картинку” на екран, легше наглядати за тими самими пожежонебезпечними точками – на озері чи в кар’єрі, – де місцеві мешканці полюбляють смажити шашлики і не гасити після себе багаття або скидати і спалювати побутове сміття. “Через наш пункт спостереження можна і сусіду у вікно зазирнути, і самогонний апарат побачити”, – жартують овручани. Пан Валентин чергує. “Он бачите – іде дим, там будуть навчання. Зразу можемо визначити і силу вогню, оцей прилад, бачите, показує 280 градусів С”, – розказує він.

Безпосередньо на місці навчань фахівців і журналістів приємно здивувала техніка. До десятка добре обладнаних пожежних машин, тракторці, потужний екскаватор, велика “пожежка” із рукавом, здатним брати воду за півкілометра від епіцентру вогню, великі й малі помпи, які качають воду просто з озера, і навіть протипожежні всюдихід, танк і вертоліт причарують хоч якого хлопчака. Не випадково, повертаючись зі школи, вони завертали сюди спостерігати за навчаннями. Тим часом все йшло за планом. Імітовані багаття гасилися швидко і якісно.

Тут протипожежний танк, зроблений на базі Т-54, викидає на ліс під струмом 10 тонн води. “Він оснащений бульдозерною лопатою, тож може ламати дерева, пробивати дороги”, – розказує Микола Чайнюк, начальник відділу лісового господарства, охорони та захисту лісів об’єднання “Житомирліс”.

Там великий екскаватор локалізує умовну пожежу. Ще з одного боку працює тракторець, стежкою повільно пересувається лісовий протипожежний всюдихід, який чудово їздить по болотах і торфовищах.

– Де інша техніка не пройде – він пройде. Скрізь, – коментує Микола Чайнюк.

– Кажуть, на ньому добре їздити на полювання?

Микола Михайлович у відповідь сміється:

– Ще б пак! Воно ж теж – охорона лісу. Ми навіть браконьєрів всюдиходом ловимо.

Хоча такі запевнення лісників, вважайте, напівжарти, бо часто всюдиходом вони не поїздять, багато бензину бере: на 100 кілометрів – 100 літрів, а пальне доводиться економити. Це тільки на шоу для журналістів вони розщедрилися і продемонстрували, як їхній всюдихід вміє плавати: заїжджає в озеро і пересувається з берега на берег, мов поплавок. Нам, як і хлопчикам, “пожежка” у воді дуже сподобалася. Та на щоденні такі плавання не вистачило б ніякого бюджету.

І танк у житомирських лісників з пожежниками тільки один. “Він з найбільшого Овруцько-Народицького держлісгоспу, – розказує Володимир Ткачук, голова Житомирлісу. – А в інших господарствах простіша техніка. У кожному є по три-чотири-п’ять пожежних машин, хоча щороку парк треба оновлювати, бо техніка виходить з ладу”.

Так само і з вертольотом. “Від нормативу літаємо у 12 разів менше. Раніше по області літали по 600-700 годин, то тепер – 50-100-150”, – розказує Микола Андрющенко, начальник Української державної бази авіаційної охорони лісів Держкомлісгоспу. Хоча, коли працює повітряний патруль, фахівці швидко виявляють і самі гасять до половини пожеж, сьогодні на його нормальну роботу бракує коштів.

Отож на навчаннях лісники і міненесівці продемонстрували: працювати швидко і результативно вони вміють. От тільки гроші були б. А ще – людська підтримка, розуміння і небайдужість. “Дуже часто люди бачать небезпечний для лісу вогонь, але рідко беруть лопату чи відро води, щоб загасити те багаття, поки воно не розгорілося до пожежі. Вважають: є служба, нехай вона і гасить, а служба ж не все може побачити вчасно, – каже Віталій Білоус, заступник начальника відділу охорони захисту лісів Держкомлісгоспу. – Окрім того, у нас почастішали навмисні підпали від зацікавлених “розробляти” обгорілі ділянки. А це ж завдає такої шкоди природі”. А чад лісових пожеж завдає ударів людському здоров’ю. Отож і від нас залежить, щоб влітку небо над Києвом не пахло ядучим і шкідливим димом від горілого лісу.

Михайлина СКОРИК.
Житомирська область.
“Україна молода” 2003.05.22