Руйнувати – не зводити…

Публикую ещё одну статью о проблемах, связанных с охотой. Согласен с тем, что “вежи не винні”, а также с тем, что главная причина сомнительных успехов радикальных экологов – ” результат бездіяльності та юридичної  /и профессиональной/ некомпетентності державних … органів” МП.

…йдеться у давній народній приказці. І дійсно, складається враження, що в сучасній Україні для того щоб нищити – будь-кому достатнього одного бажання, тоді як для будівництва додатково потрібні неабиякі хист та матеріальні ресурси. Певно нікого не здивує твердження, що у руйнаціях сумновідомий псевдоеколог Борейко дійсно процвітаючий спец, тим паче коли мова заходить про мисливську галузь, паразитування на руїнах якої вже багато років годує його всезростаючі фінансові апетити. І сьогодні, відвідавши офіційний інтернет-сайт очолюваної ним, чомусь благодійної, організації можна пересвідчитися у тому, що з двох десятків анонсованих КЕКЦом кампаній більше половини прямо чи опосередковано стосуються боротьби саме з мисливством.

Як результат бездіяльності та юридичної некомпетентності державних природоохоронних органів, віднедавна новою «фішкою» псевдоеколога стала масштабна акція по знесенню так званих «мисливських веж» на територіях об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ), де за лобіюванням того ж Борейка, у два етапи (2010 та 2017 рр.), було заборонено полювання на законодавчому рівні. Зокрема, минулого року Законом України 2063-VIII від 23.05.2017 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат» мисливство було повністю заборонене в заказниках і пам’ятках природи. Як вам, шановні читачі, таке «зґвалтування» чинної законодавчої бази? Ставили на меті народні слуги внести в нормативно-правову базу держави зміни стосовно охорони карпатських лісів, а закінчили…новими обмеженнями полювання по всіх куточках держави. При цьому, вкотре порушивши конституційні права українців на користування природними ресурсами в об’єктах ПЗФ, згідно з попередньо укладеними при їх заснуванні договорами із місцевими громадами.

           Проте, це глобальна сторона всенародної проблеми до якої ми неодмінно змушені будемо повернутися, можливо ще не один раз. Нині ж виникає більш конкретне запитання до антимисливської збірної з різних екоорганізацій та установ, включаючи навіть Держекоінспекцію, яких підв’язав Борейко на вищезгадану акцію по знищенню «мисливських веж»: – шановні добродії, а чи можете ви надати визначення терміну «мисливська вежа» в рамках чинного законодавства?.. Певно, що ні! І ось чому. Звертаючись до базових законів України «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України» тощо, подібних термінів віднайти неможливо. У той час, в чинному «Порядку проведення упорядкування мисливських угідь» у розділі «Господарсько-технічний поділ території…» єдиний раз згадуються вежі «для спостереження і селекційного відстрілу». То яка ж насправді їх основна функція, цих, неіснуючих у правовому полі нашої держави, «мисливських веж» і наскільки вони мисливські як такі?… На це питання дає чітку відповідь безліч вітчизняної та зарубіжної природничої літератури, яка у своїх твердженнях лишається безапеляційно однозначною – оглядові («мисливські») вежі це біотехнічні споруди, які використовуються для спостереження за природними угіддями (моніторинг пожежонебезпечної ситуації, боротьба з браконьєрством) і дикими тваринами (у т.ч. в естетичних та наукових цілях), їх обліку, фото- і відеозйомки, регулювання чисельності шкідливих та селекційного і спортивного відстрілу мисливських тварин тощо. Поруч з тим, згідно із Положенням про наукову та науково-технічну діяльність природних і біосферних заповідників та національних природних парків, затвердженого Наказом Мінприроди № 414 від 29.10.2015 р., основними напрямами наукової та науково-технічної діяльності установ ПЗФ є, зокрема, організація та здійснення систематичних спостережень (моніторингу) за станом і динамікою природних комплексів та об’єктів, інвентаризація об’єктів флори і фауни. Із викладеного випливає, що наявність на території об’єктів природно-заповідного фонду біотехнічних споруд, які використовуються для здійснення моніторингових заходів, не суперечить вимогам Закону України «Про природно-заповідний фонд» в частині заборони будівництва споруд не пов’язаних з діяльністю об’єктів ПЗФ, тому користувачі мисливських угідь мають повне право використовувати вежі у всіх вище перелічених цілях, окрім добування тварин.

То що і навіщо, добродії держекоінспектори, нині нищиться за вашої безпосередньої участі?! Чи мали ви зафіксовані, згідно чинного законодавства, факти по кожній зі вже зруйнованих веж, що ті використовуються виключно браконьєрами? А якщо і мали, то може питання варто ставити не про наявність багатофункціональних і потрібних у всьому цивілізованому світі веж для оптимізації господарсько-наукової діяльності природоохоронних установ, а про нікчемну організацію охорони вітчизняних об’єктів природно-заповідного фонду їх очільниками всіх рівнів? Хто буде нести відповідальність за руйнування по всій території країни понад 200 оглядових веж (станом на серпень цього року) вартістю близько 2 млн. грн?

На ці та інші питання ми намагалися отримати роз’яснення від головних винуватців окреслених подій – Державної екологічної інспекції України і її регіональних осередків у Волинській, Черкаській, Сумській, Харківській та інших областях. Проте, в жодній з відповідей так і не отримали змістовних аргументів відносно юридичного тлумачення поняття чому даний вид господарських споруд варто вважати «мисливськими вежами», призначеними виключно для відстрілу тварин, а не, наприклад, для обліків їх чисельності (що регулярно мають відбуватися зокрема в об’єктах ПЗФ), та якими нормативно-правовими актами держави була визначена власне заборона розташування господарських споруд такого типу на заповідних територіях. У цьому контексті, відповідь Державної екологічної інспекції в Сумській області, з посиланням на ст. 9, 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», хоч і виглядала найбільш насиченою, проте яскраво підкреслила всю сумнівність винесених приписів по демонтажу веж в ДП «Конотопське лісове господарство», оскільки у зазначених статтях цього Закону не йдеться ні про що, окрім обмеження самого полювання на заповідних територіях… До слова, саме у згаданому лісовому господарстві, виключно зусиллями його працівників, була збережена і успішно примножена єдина на Лівобережжі України субпопуляція зубра. Відтак, питання як цих стадних, надто сторожких, червонокнижних тварин будуть обліковувати у разі демонтажу оглядових веж для нас поки лишається відкритим.

Хоча, поточна ситуація з необґрунтовано занесеним до Червоної книги України лосем європейським переконливо свідчить, що ніхто з екопосадовців нічого моніторити насправді і не збирається, а представлена вашій увазі чергова інтрижка, вже добре напрацьованої зв’язки «КЕКЦ-Мінприроди», виявляється нічим іншим як дешевим піаром на нищенні народних надбань, до набуття яких згадані організації мають, нажаль, досить опосередковане відношення.