11/07/2011
0Коли селян Чернігівщини наділяли земельними паями, всі вони сподівалися, що матимуть від того зиск. У середньому, кожен отримав у власність 4,5 га сільгоспугідь, і при належному господарюванні на цій землі цілком міг би називати її своєю годувальницею. Натомість пощастило далеко не всім. І, перш за все тому, що здати свої ділянки в оренду спромоглося лише близько 68% їх власників.
Головною причиною незатребуваності значної кількості розпайованих ланів Чернігівщини є невисока родючість грунтів. Особливо в північній, поліській зоні області. А оскільки сучасні агровиробники здебільшого націлені на швидкий прибуток із найменшими затратами, то займатись такими землями, вкладати в них кошти й підбирати для посіву рентабельні культури ніхто не поспішає. Відтак, значна частина кинутих напризволяще угідь природним шляхом заліснюється. Цьому сприяє їх невелика площа (20-30 га) та близькість лісів.
Як повідомив кореспонденту УКРІНФОРМу начальник відділу землеустрою, моніторингу та охорони земель головного управління Держкомзему в Чернігівській області Микола Троценко, за приблизними підрахунками, лісами в регіоні заросло вже майже 20 тис. га сільгоспугідь. Дерева там сягають 3-4 метрів висоти, стоять дуже густо і якщо все так і залишиться, ліс на колишніх полях виросте непрохідний. Лісівникам ці ділянки нецікаві, оскільки засіяні вони мішаною, несортовою деревиною.
Отже, як бачимо, непривабливі, на перший погляд, малородючі поліські грунти вимагають тепер ще й додаткових затрат на корчування дерев. А цим ніхто займатись не хоче. Хто хоче – не може. Ті ж селяни, у яких тепер ні грошей, ні техніки, ні надії здати свої заліснені паї в оренду.
"Щоб переоформити ці земельні ділянки на лісові, скажімо, і видати людям акти на володіння часткою лісу, треба вносити зміни до чинного законодавства. А щоб вони справді стали лісом (бо зараз туди ж зайти неможливо), потрібно виконати комплекс робіт: прорізати дороги, провести розмітку, виділити землю в натурі тощо. На все це потрібні кошти, яких немає. Ліквідувати ж соціальну несправедливість, коли в одних районах люди щороку отримують орендної плати, в середньому, по 263 гривні за гектар, а в інших – нічого, теж мають законодавці", – прокоментував ситуацію М. Троценко.
Водночас фахівець навів приклад, який засвідчує хибність ставлення агровиробників до поліських земель як непродуктивних. Тому що один-єдиний фермер, який таки наважився орендувати й викорчувати півсотні гектарів самосійного лісу в Семенівському районі, не прогадав. Зробив він це за порадою свого батька. Той ще з радянських часів знав, що ті землі родючі, тож сказав сину: "Запускати їх – гріх!" Обійшлась розчистка фермеру недешево – приблизно в 70 тис. грн. Але озима пшениця, яку він того ж року посіяв, затрати виправдала.
У відділі рослинництва управління агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації теж підтвердили, що кілька десятиліть тому, в процесі ведення грамотного землеробства, на півночі краю успішно росло все – жито, льон, картопля, інші сільськогосподарські культури. Зараз же під бур'янами "гуляє" 660 тис. га – третина всіх сільгоспугідь області. З них 360 тис. – це людські паї, 300 тис. га – землі державної власності. Вони чекають капіталовкладень і робочих рук, а Україна і світ – якісного продовольства. Представникам агробізнесу варто не забувати про це, як і про те, що чимдалі, то обробляти запущені лани буде важче й дорожче.
