08/07/2011
0На розмові з кореспондентом «Сільських вістей» — заступник голови президії Всеукраїнської ради Товариства мисливців і рибалок П.М. ШПАК Інтерв’ю взяв Микола ЮРЧИШИН.
— ПАВЛЕ Миколайовичу, 90-річчя від дня заснування поважного громадського об’єднання — добра нагода простежити у хронологічному порядку його історію.
— 10-13 липня 1921 року в тодішній столиці України Харкові відбувся установчий з’їзд об’єднання, який затвердив першу офіційну назву — Всеукраїнська спілка мисливців і рибалок (ВУСМР). Був прийнятий і її статут. У постанові з’їзду визначалася мета нової структури: «організувати і згуртувати мисливців-одинаків».
У статуті, зокрема, зазначалось: «Організувати громадське мисливсько-рибальське господарство так, щоб якомога швидше дати державі м’яса дичини і риби, шкірсировини, хутра, а також дарів лісу — лікарських рослин, ягід, грибів, горіхів. Вести рішучу боротьбу зі спекуляцією хутром та набоями. Організовувати в гуртки (пізніше осередки. — Ред.) всіх міських, але в першу чергу сільських мисливців, готувати з них влучних стрільців, налагоджувати стосунки з частинами Червоної армії, запровадити шефство над допризовниками…».
У постанові також є пункт про ліквідацію неписьменності серед мисливців.
Членський внесок мисливця того часу становив 4000 карбованців грошима і 1 пуд зерна (жита або пшениці). У членському квитку особливо підкреслювалося: тільки власник такого документа має право на полювання. Також містилися витяги з основних пунктів правил та термінів полювання, були відведені сторінки для реєстрації зброї, обліку добутої дичини, «заповідей» мисливця. Ось ці правила:
«1. Шануй спілку і пам’ятай, що тільки через спілку ти отримаєш усе, що необхідно для мисливця.
2. Пам’ятай свій обов’язок знати Статут спілки, правила полювання та поводження зі зброєю.
3. Не забувай, що рушниця не іграшка, що в твоїх руках завжди смерть.
4. На колективних полюваннях дисципліна і порядок — запорука успіху; розпорядження керівника виконуй беззастережно.
5. Полювання приносить тільки користь, потрібно, щоб ця користь була не тільки для тебе, а й для інших, для спілки і для країни.
6. Пам’ятай свої обов’язки слідкувати за дотриманням правил полювання, законів, перевіряй документи в інших, пред’являй свої».
Як бачимо, «заповіді» тих далеких часів не втратили актуальності досі.
Подальші роки характерні бурхливим розвитком Спілки. Надзвичайно прибутковим був 1928 рік. Мисливці тоді відстріляли більше двох мільйонів зайців. Але однобокий напрям у цій справі — господарський промисел, інтенсивний відстріл, не підкріплений заходами з відтворення, а також відсутність науково обґрунтованого плану відстрілу не могли не позначитись на поголів’ї цієї дичини — воно стало змешуватись.
Про заміну полювання на зайця іншими видами мисливських тварин у той час не могло бути й мови. Полювання на копитних не мало такої популярності, як нині, — цих видів було мало, відстріл у більшості вгідь заборонявся. 1929 року в пресі з’явилася тривожна стаття «Трагічний стан дичини в мисливських угіддях України». У ній порушувалося питання про суворе обмеження відстрілу зайців. Як один із дієвих заходів, пропонувалося широке розселення дикого кролика.
— Кажуть, мисливець без собаки — наче солдат без чобіт…
— У перші роки свого існування ВУСМР почала активно займатись мисливським собаківництвом. Перед кінологами постало завдання організувати розведення породистих мисливських собак. Цим займався відділ собаківництва в Центральній раді ВУСМР, а при ньому діяла громадська консультативна рада. В округах працювали секції породного собаківництва. З ініціативи ради 1931 року було створено розплідник.
— Поряд із мисливством розвивалось, мабуть, і рибництво?
— Так, хоч і повільнішими темпами — через брак коштів. У повоєнний час уже приділялася відчутна увага рибництву та рибальському спорту. 1951 року на другому з’їзді УТМР (нова назва, яка існує досі) було порушено питання про копання власних ставків, їх зарибнення і активне залучення рибалок-любителів до лав Товариства. Перший поштовх і конкретні кроки у цій справі було зроблено на Львівщині та Київщині. Зокрема, в Богуславі, Гребінці, Білій Церкві та інших місцевостях було зарибнено десять ставків. Офіційно ж початком розвитку рибальського спорту вважаємо 1964 рік.
Діяльність мисливців і рибалок постійно висвітлювалася в пресі, зокрема у газеті «Сільські вісті», журналах «Україна» та «Перець». За активну розробку мисливсько-рибальської тематики постійно обиралися до складу Всеукраїнської ради УТМР видатні журналісти, такі, як Іван Сподаренко, Федір Маківчук, Микола Якименко. Маємо і власний друкований орган — щомісячний журнал «Мисливство та риболовля».
— А як тепер?
— Нині взято курс на відновлення славних традицій Товариства, його консолідацію, а також зміцнення і поглиблення дружніх зв’язків зі спорідненими об’єднаннями в європейських країнах. До речі, можемо похвалитися членством у Міжнародній раді у справах мисливства та рибальства і охорони мисливської фауни.
Традиційно добросусідськими є відносини з «Росохотрыболовсоюзом», Товариствами мисливців і рибалок Білорусі та Молдови. 2003 року Всеукраїнська рада УТМР виступила ініціатором і співзасновником Всеукраїнської асоціації охорони та відтворення тваринного світу. 2006-го Всеукраїнська рада УТМР стала головним організатором першого Міжнародного мисливського фестивалю в Ялті, в якому взяли участь представники України, Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Німеччини, Нідерландів та Іспанії. Цей захід посприяв формуванню позитивного іміджу мисливців, підвищенню культури поведінки на полюванні, обміну досвідом.
За свою 90-річну історію Українське товариство мисливців і рибалок на ділі довело життєздатність і право бути в перших лавах охоронців природи, примножувачів мисливської та рибальської фауни. Робити цю благородну справу є кому: сьогодні у Товаристві 258 тисяч громадян України, з них 40 тисяч — рабалки.
