08/07/2011
0На Волині конкурентів лісовому коледжу немає.
У центрі приозерного містечка Шацьк розташована унікальна освітня установа. Власне, то єдиний на Волині й точно один із небагатьох в Україні навчальний заклад, де готують фахівців лісової справи. Із 1 липня у Шацькому лісовому коледжі ім. Валентина Сулька, який діє на теренах краю немало-небагато – вже майже чотири десятки літ (!), – гаряча пора, адже стартувала вступна кампанія. Студентами цього закладу щороку прагнуть стати сотні юнаків та дівчат.
У розпал вступної кампанії ми зустрілися з директором коледжу Ігорем Жмурком, аби почути про те, які перспективи чекають на майбутніх лісівників. Мимоволі під час нашої розмови звернула увагу на те, що Ігор Васильович, розповідаючи про своїх студентів і заклад, який очолює, майже ніколи не використовує словосполучення «навчити лісівника». Натомість завжди каже – «виховати!». Цим укотре підкреслює благородність професії, майстрів якої гартують у стінах коледжу. Заклад прагне йти в ногу з часом. Із кожним роком вимоги до вступників тут ростуть, а навчальний процес стає більш сучасним. Адже нині лісівник – то не лише вправний господар на кількох гектарах розкішних дібров, а фахівець, який володіє сучасними технологіями, розуміється в економіці та бізнесі й наділений найкращими людськими якостями.
– Ігоре Васильовичу, нині – пік вступної кампанії. Які спеціальності цьогоріч пропонуєте абітурієнтам?
– Сьогодні Шацький лісовий коледж веде підготовку спеціалістів за трьома напрямами: лісове господарство, лісозаготівля й первинна обробка деревини, бухгалтерський облік. У нас здобувають освіту 514 студентів: 412 – на денній формі, 102 – на заочній. Головне завдання закладу – це підготовка конкурентоздатних кадрів. У коледжі здійснюється й підготовка робітничих професій: для юнаків – лісоруб 6-го розряду, для дівчат – робітник зеленого господарства 3-го розряду, крім того – оператор комп’ютерного набору (при підготовці спеціалістів із бухгалтерського обліку).
– Чим особливий коледж імені Валентина Сулька?
– На Волині нам немає конкурентів, бо це – єдиний заклад, в якому готують фахівців лісової справи. Унікальним є його розташування. Край надзвичайно чудовий, багатий лісами… Тут є що показати на практиці. Ми працюємо в комплексі з Шацьким держлісгоспом. Тому всі практичні заняття відбуваються на діючих лісосіках, посадках, плантаціях… Навчальну практику проводимо на базі лісового розсадника, геодезичного полігону, слюсарної майстерні та в лісництвах. Під час виробничої практики студенти доглядають лісові культури та розсадник, заготовляють деревину, проводять рубки догляду тощо. Тоді як переддипломна виробнича практика відбувається на території лісогосподарських підприємств області. Іноді, за наявності договору про підготовку спеціаліста, – за майбутнім місцем роботи студента, на підприємствах інших регіонів.
– Близькість до кордону – гарний привід до налагодження міждержавних відносин із подібними закладами інших країн…
– Так, ми зараз якраз наполегливо працюємо над встановленням таких стосунків. Шацький район межує з Польщею та Білоруссю. Нині маємо зв’язки з коледжем Фінляндії, Австрійським університетом лісового господарства. У планах – предметніше контактувати з вузами сусідньої Польщі. Цікаво працювати з іншими навчальними установами. Тим паче, що в рік, оголошений ЮНЕСКО Роком лісів, географія взаємин розшириться. Євроінтеграцію лісового господарства активно провадить і Державне агентство лісових ресурсів України.
– До слова, Ігоре Васильовичу, де працюють випускники вашого закладу?
– Кількадесят років тому наші випускники трудилися і в тайзі, численних експедиціях на території Союзу. Нині ж в основному знаходять роботу в межах Волині. Але розподіл здійснюється і в східні, і в південні регіони держави.
– Чи багато студентів після закінчення коледжу продовжують навчання у вузах?
– Чимало. Ми тісно співпрацюємо із Львівським лісотехнічним університетом у всіх напрямках. Гарні взаємини склалися з Київським університетом біоресурсів та природокористування (колишня аграрна академія), де теж є факультет лісового господарства, з Волинським національним університетом імені Лесі Українки, де є такий же факультет. Звичайно, з Луцьким національним технічним університетом… Практично всі мають можливість продовжити навчання. Тим більше, що наших випускників зараховують відразу на третій курс навчання, і за два з половиною роки вони вже здобувають вищу освіту.
– У цих стінах студіюють ази лісової справи переважно волинські діти, чи коледж популярний і в інших регіонах?
– Дійсно, більшість студентів – волиняни. Але є діти з інших областей. Це і Рівненщина, Хмельниччина, Тернопільщина…
– Умови для навчання та проживання створені належні?
– Я з упевненістю можу сказати, що в гуртожитку коледжу умови приблизно такі, як у мене в кабінеті (а кабінет, посмію запевнити читачів, у Ігоря Васильовича – достойний, – авт.). Із кожним роком ми намагаємося вдосконалюватися. Проводимо поточні ремонти. Здійснили ремонт теплотраси, замінили вікна… Позаяк ми віддалені від обласного центру, то батьки, та й самі студенти, звертають велику увагу на умови проживання… Щоби й ціни були доступні, й затишок відповідний. Така догма життя. До речі, ми маємо виграшне розташування тут, у Шацьку. Всі наші навчальні, виробничі приміщення перебувають близько один до одного, що дозволяє не затрачати часу чи коштів, аби дістатися в те чи інше місце. Плата за гуртожиток – у межах 80 гривень за місяць. У комп’ютерних класах діє електронна бібліотека, яка містить понад сотню посібників та методичних матеріалів, підготовлених нашими викладачами. Є спортивна, актова зала, стадіон, відповідний спортінвентар… Кожен процес можна побачити на практиці – на виробництві. Не просто побачити, а взяти в ньому участь.
Нині на базі коледжу функціонує громадський екологічний університет «Природа», діє громадська природозахисна організація «Зелена хвиля». На теренах коледжу є три музеї. Для прикладу: в музеї фауни понад 400 експонатів створені руками членів гуртка таксидермії. Гордість закладу – понад чотири гектари дендропарку, на території якого – рідкісні рослини. Наші вихованці не один рік поспіль видають газету «Студентські факти». Кілька літ тому ми відкрили капличку Великомучениці Тетяни, покровительки спудеїв. Працює хороша їдальня, де можна за шість гривень добре пообідати. Думаю, це доступна ціна.
– Чи такою ж демократичною є вартість навчання?
– Три роки поспіль ми не змінюємо вартість. Найдорожчий – економічний факультет (чотири тисячі гривень у рік). Стараємося плату не піднімати, йти назустріч людям. Адже діти у нас – переважно з сільської місцевості. Ще жодного лісівника з Луцька ми тут не виховали. Багато дітей працівників галузі, існують навіть династії. Це традиції сімейного виховання у любові до праці й природи. То добре, адже Волинь – лісовий край. Нам сам Бог велів.
– Якими якостями, на вашу думку, має володіти фаховий лісівник?
– Нас нині поставили нарівні з представниками інших галузей. Повинні працювати в ринкових умовах. Тому фахівець, звичайно, має бути кваліфікованим. Нині впроваджуються нові методи електронного обліку деревини, створюються відповідні комп’ютерні програми, якими лісівник зобов’язаний володіти досконало. Тому працівник має знати асортиментну структуру, бути комунікабельним, швидко здійснювати необхідні обрахунки. Це на перший погляд здається, що ліс не обліковується. Існують свої технології, підходи. Студент мусить усе досконало вивчити, бо завтра йому доведеться самому в лісі з цим працювати. А там – ад’ютантів нема.
Людські якості теж повинні бути відповідними. Бо лісник у селі – це дуже авторитетна особа. Недарма у нас іде ретельний підбір кадрів. Тут треба довірити людині навіть не комору чи склад, а зо дві тисячі гектарів лісу. Ще Петро Перший стверджував: «Лісівників можна замінити тільки лісівниками!».
– Першого липня стартувала вступна кампанія. Ви як керівник коледжу чого від неї очікуєте?
– Сподіваюся, що до когорти наших вихованців приєднаються ініціативні, здібні, небайдужі до проблем довкілля студенти, які прагнуть оволодіти сучасними технологіями ведення лісового господарства, премудростями економіки та бухгалтерської справи.
– Спасибі за розмову.
