06/07/2011
5Дуби дають дуба. Волинь втрачає найціннішу деревину. Дерева-довгожителі, які завжди асоціювалися з міццю, а їх порода була найякіснішою, не мають сили протистояти екологічним змінам. Навіть подекуди не досягши зрілого віку, гинуть. А ще вони безсилі проти законодавства. Саме його суперечності, кажуть лісівники, заважають порятунку дубів.
Партизанське урочище Цуманської пущі. Тут що не дуб – то зловіщий докір незграбному втручанню нефахівців у лісову природу. Ще рік тому на деревах прорізалося листя, тепер вони, як жертви геноциду, розкинули занімілі руки посеред зеленого лісу. Тільки дерево починає гинути, його заселяють комахи, а дятли, дістаючи їх, продовбують кору. Цей дуб навряд чи буде зеленіти наступного року.
«Дуб цей ще бореться за життя, але він вже починає всихати. Ознакою того, що він всихає, є те, що він заселився шкідниками, тут видно, як дятли їх добувають тих шкідників… Це означає, що він в середині вже сухий 100%».
Масове всихання дуба, кажуть лісівники, розпочалося років зо 5 тому. Спостерігається воно в Ківерцівському, Ковельському і в Любешівському районах. З усієї всохлої деревини дуб становить шосту частину. Виживати цьому виду заважають 30-градусні морози, однак останнім часом для Волині вони мало характерні. Швидше, вони були причиною всихання дуба в минулому. А от наслідки меліорації даються взнаки, каже перший заступник начальника обласного управління лісомисливського господарства Сергій Шеремета.
«Проходить зміна гідрологічного режиму лісових територій. За даний час із резервного фонду Кабінету Міністрів на Волинь виділені кошти 4,5 млн. гривень. Це цільові кошти для відновлення внутрішньогосподарської меліоративної системи. Щодо земель лісового фонду – 2,5 млн. будуть витрачені на відновлення гідромеліоративної системи в лісах», – розповів він.
Промисловий вік дуба – 101-110 років. Тоді деревина найякісніша. У заповідних фондах – 161-170 років. Тоді деревину можна було вигідно продати, але рубати їх забороняв статус заповідної зони, де вони росли. Тепер їм по 190, всихати почали 2-3 роки тому. Рубати їх мусово, а збути уже не можливо, хіба що на дрова. Лише в Цуманському лісгоспі щорічно гине 12 тисяч кубометрів дуба. Утрати становлять більше мільйона гривень, повідав головний спеціаліст відділу лісового господарства Володимир Неводнічек.
«Утрата якості деревини дуба в об’ємах області проходить десь у кількості близько до 80 тисяч метрів кубічних – до 100 метрів кубічних. Це в цілому по області. Якщо загальний запас деревини дуба до 5 мільйонів, то скажімо, це десь так до 5%. Це немало, якщо перевести в грошовий еквівалент, це велика сума, обраховується мільйонами гривень», – сказав він.
Де критична межа між господарністю і статусом заповідності, лісівники не знають. Тому часто опиняються перед дилемою: рубати чи ні, адже закон можна повернути, як завгодно. Згідно з ним вирубувати сухостій і хворі дерева зобов’язані, тим більше, що вони загрожують іншим деревам. Але наразі у Цуманському лісгоспі жодного здорового дуба. Якщо всі вирубати, то формально зникне і заповідник, бо не стане того, що заповідалося, каже Володимир Неводнічек.
«За режимом ведення заповідника ростучі дерева не можемо рубати… Тільки тоді, коли проходить повне всихання або наявні ознаки повного всихання. Але коли з’являються ознаки всихання, деревина населяється первинними і вторинними шкідниками. Пошкоджується як сама деревина, так і продукція, яка з неї вийде», – сказав він.
Інша справа, коли мова йде про дуби-пам’ятники, пов’язані з якимись історичними подіями, або ті, яким вдалося простояти кілька століть. На Волині найстаршим вважається дуб, якому 600 років. Такі дійсно не підлягають рубці. Але якщо не врегулювати ведення господарства у заповідних лісах, незабаром втратимо і їх, і деревину.
5 коментарів
Frei
На мій погляд, існуюча в Україні практика формування мережі ПЗФ є абсолютно неправильною і безглуздою. Наприклад, беруть соснове насадження віком 80-90 років 1а бонітету з повнотою 0,8 і створюють в ньому заказник з формулюванням: "Для збереження особливо цінних, високопродуктивних соснових насаджень і т.д.". А через 5 років проходить бурелом чи вітровал, чи, не дай Бог пожежа, і все – насадження нема, заказник є. Питається, що ми там зберігаємо. Зберегти, законсервувати насадження в принципі неможливо – у кожного дерева є свій вік життя. А здатність до самовідновлення, формування різновікових лісів мають лише бук, ялиця, ялина в Карпатах і, можливо, сосна в борових умовах Полісся. Тому заповідати потрібно не насадження, а якраз території, де екосистема буде розвиватись без втручання людини. Це мають бути біосферні, природні заповідники, можливо ядрові зони НПП. Тобто такі місця, де що всохло або впало – хай собі гниє і не треба шукати там якихось збитків від втрати деревних ресурсів. А на всіх інших територіях різних там заказниках, заповідних урочищах місцевого і державного значення мають проводитись ті ж заходи, що і в звичайних лісах тільки в обеженому режимі і за потреби.
А щодо дуба то всім відомо, що він всихає по всій країні. Причому причини, які називаються не є переконливими. В одному масиві можуть бути як хворі ділянки, так і цілком здорові. У нас те ж є заповідне урочище з всихаючими дібровами. Проводяться лише вибіркові санрубки сухостою з дозволу обласних органів екології. "Вибити" дозвіл на проведення ССР можна тільки в Міністерстві екології в Києві. Дуб всихає поступово, але стабільно. В результаті повнота падає нижче 0,3 , залишаються окремі дерева дуба, які теж скоро всохнуть і домішки ясена, клена, берези, осики на які чомусь не впливає "коливання грунтових вод". В другому ярусі і підліску – граб різної густоти, ліщина. Дубовий підріст відсутній. Від пнів теж нема порослі, бо вони сухі. Якщо проводити ВСР "до победного конца" отримаємо в результаті грабняки. І кому потрібні такі заказники?
Не буду більше писати, графоманство якесь виходить.
kverkur
Вдячний за коментар. Як бачу інших лісоводи так як і мене бентежать одні і ті ж самі проблеми і розуміємо та сприймаємо ми їх також однаково. Те що Ви написали для лісоводів дуже просто читається і сприймається професіонально- їм зрозуміло все, що Ви хотіли сказати. Ми ж тут спілкуємося по проблемним питанням лісового господарства і якщо дещо буде написано не зовсім орфографічно вірно то я думає що це не головне. Мені і самому іноді не подобається як я на даному сайті подав той чи інший коментар. Іноді мені також хотілося щоб це може було більш лоступніше (доходчивіше), проте надіюсь що лісводи розуміють головне – ту суть проблеми чи пропозиції, що я хотів викласти у коментарі. Ваш коменар цілком вдалий для лісоводів- вони Вас зрозуміли, так що прошу приєднуйтеся до обговорення на Українському Лісоводі- чим нас буде тут більше- тим більше з нами будуть рахуватися і з нашою думкою і можливо наші коментарі та пропозиції вплинуть позитивно на стан лісового господарства.
kverkur
Дійсно приймаючи такі нормативні акти ми часто самі себе загонимо в глухий кут. Ну ніхто ж нам не винуватий, що ми приймаємо такі Правила та Закони і що часто в них немає простого елементарного здорового людського глузду. Ну для чого така заповідна територія на якій, як говориться, дерева "вмирають стоячи", а ми тільки за цим мовчки спостерігаємо і вдіяти нічого не можемо, хоча розуміємо всю безглуздість даної ситуації. Так швидко ми зовсім залишимося без дубрав- бо і зрубати їх не можна у випадку їх усихання та і створити скоріше на їх місці нове насадження при режимі заповідної території- нереально- будемо чекати доки там сухим не впаде останній дуб.
Так тоді запитання – що це за заповідна територія- і кому вона така потрібна . Европейцям, щоб ми виглядали в їх очах красиво- чи нам, тим людям, що живуть на цій землі та є її господарями? Ну дай Бог виросте на цьому місці поросльове насадження дуба якоїсь генерації (а можливо і не виросте), проте це не буде високопродуктивне насадження.
А створити дубраву на місці зрубу шляхом посадки та вирощування ох як це не просто. Аналізуючи стан створюваних дубових культур на місці зрубів- прийшом до висновку, що для цього потрібно не менше 35 років- ось тоді, коли дуб уже по головній породі в цьому насадження буде у 1 ярусі- лише тоді можна сказати- тут дійсно буде повноцінна дубрава- найвища ступінь насадження лісового біоценозу. Це показали своєю самовідданою працею деякі визначні практики лісничі, хоча на сьогодні багатьох з них нажаль немає і в живих, проте вони залишили після себе вічну пам"ять – рукотворні дубрави. Хоча не забувайте яка це титанічна праця- робити догляд за цим насадженням і жодного разу не прозівати з ним на протязі цих 35 років. Це не сосну вирощувати- тут потрібний і досвід і терпіння і немалі затрати людської праці.
Напевно небагато залишилося у нас лісничих, які б передали цей досвід вирощування дубрав на зрубах молодим лісоводам, які все більше "комерцилізуються".. І проблема тут ще й у нинішній політиці у лісовій галузі- коли виконання лісогосподарських заходів вимірюється їх економічною ефективністю. При вирощування дубрав- економічної ефективності років до 50 не отримаєш- тут навпаки потрібна напевно державна стимуляція та заохочення цього процесу.
А системою заповідних територій при такому підході також не вдасться зберегти дубрави.
Можливо я в чомусь і помиляюся, то ж хотілося б почути думку інших лісоводів.
pva--pva
Фраза:" Але наразі у Цуманському лісгоспі жодного здорового дуба." свідчить лише про те, що здорові дуби всі вже вирізали Колісники, залишились сухостійні і хворі дерева. Тепер доберуться і до заповідних дубів. Хто працює на Волині в лісовому господарстві, той розуміє про що іде мова.
popkov
Уважаемые гости и сторожилы нашего сайта,
Хочу озвучить пару мыслей, вызванных комментарием уважаемого pva-pva.
Comments are closed.