КОМПЛЕКСНА ДОРОЖНЯ КАРТА з удосконалення ведення господарства в рівнинних лісах України на засадах екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва

Ниже размещен проект документа, без приложений содержащих поправки к законодательству. Они различны в проекта УкрНИИЛХА и УрнНИИгорлеса, поэтому нет смыла тратить на них время… Пусть сначала между собой согласуют.  Вообще подготовленные проекта  очень разные и очень сырые. М.П.

Проект

КОМПЛЕКСНА ДОРОЖНЯ КАРТА

з удосконалення ведення господарства в рівнинних лісах України

на засадах екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва

 

Вступ

 Ліси мають виключно важливе значення для розвитку людства як головний наземний компонент підтримання природної рівноваги в біосфері, джерело відновлюваних біотичних ресурсів і рекреаційний природний комплекс. На міжнародному рівні ліси та лісове господарство визнані важливою складовою сталого розвитку й сучасної кліматичної політики, що знайшло своє відображення в міжнародних угодах, які сьогодні визначають фундаментальні основи розвитку людства, зокрема – в Цілях сталого розвитку 2016–2030, затверджених Генеральною Асамблеєю ООН (2015), Рамковій конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН, 1994), Кіотському протоколі (2005), Паризькій угоді (2016), а також у резолюціях міністерських конференцій із захисту лісів Європи – Страсбурзької (1990), Гельсінської (1993), Лісабонської (1998), Віденської (2003), Варшавської (2007), Ословської (2011), Мадридської (2015). Україна активно підтримує міжнародні угоди та пан’європейські процеси щодо збереження й відтворення лісів.

Це обумовлює необхідність здійснення системи заходів, спрямованих на вдосконалення ведення лісового господарства в рівнинних лісах України з урахуванням сучасних міжнародних критеріїв і вимог.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують важливі водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (Лісовий кодекс України, 2006).

Зважаючи на незамінну екологічну, економічну та соціальну роль лісів для розвитку суспільства, потрібно сформулювати стратегічне бачення подальшого розвитку лісового господарства України з урахуванням змін, які відбуваються в навколишньому природному середовищі та в соціально-економічних і суспільних відносинах.

Це обумовлює необхідність, зокрема, ширшого запровадження принципів екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва, які передбачатимуть таку спрямованість господарської діяльності, що сприятиме збереженню біотичного різноманіття і посиленню багатогранних екологічних функцій лісів, відтворенню їхньої природної структури. Важливим також є те, щоб склад і структура штучних лісів максимально відповідали природним лісам, характерним для конкретних типів лісу, а діяльність, пов’язана з лісорозведенням у безлісних ландшафтах, передбачала відновлення і підтримання складних біогеохімічних процесів, що відбуваються в природних системах, та забезпечувала б їхню стабільність і рівновагу.

Таке ведення лісового господарства чітко переплітається і поєднується із сучасними принципами сталого розвитку.

Комплексну дорожню карту з удосконалення ведення господарства в рівнинних лісах України на засадах екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва розроблено на виконання рішення засідання колегії Держлісагентства №14 від 22.05.2018 та згідно із дорученням Держлісагентства України № 06-13/7916-18 від 07.06.2018 робочою групою, створеною відповідно до наказів директора УкрНДІЛГА № 28 від 12.06.2018 та № 38 від 06.07.2018.

1. Характеристика лісів та стан проблеми

 Загальна площа лісового фонду рівнинної території України становить близько 8 млн га. Рівнинні ліси займають 77 % загальної площі лісів України. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності (Полісся – 27 %; Лісостеп – 13 %; Степ – 5 %) й не досягає оптимального рівня, за якого максимально ефективно використовуються земельні ресурси, формуються сприятливі екологічні умови й найповніше виявляється весь комплекс корисних властивостей лісу.

Три-чотири століття тому лісистість рівнинної частини України була значно вищою і сягала 40 %. Лише протягом XVIII–XIX століть площа лісів унаслідок інтенсивного знищення зменшилася майже на третину. Після другої світової війни лісистість України завдяки активним зусиллям лісівників стрімко зростала. Загалом площа лісів у повоєнний період збільшилася майже у 2 рази, а в степовій частині України, де найбільш сильно виявляється вплив екстремальних природних явищ (посух, пилових бур, ерозійних процесів) – у 3 рази. Загальний запас деревини в лісах збільшився при цьому у 2,6 разу.

Створення лісів за науково обґрунтованими технологіями сприяло зменшенню інтенсивності ерозійних процесів, закріпленню рухомих пісків Степу, покращенню стану водних ресурсів, призупиненню дії багатьох негативних чинників у лісових екосистемах. Для досягнення оптимальної лісистості необхідно додатково створити щонайменше 2,5 млн га нових лісів. Водночас, створюючи оптимальні за структурою і розміщенням нові ліси, важливо не порушувати природні лукові й болотні угруповання, природну цілісність усіх компонентів екосистем, зокрема тваринного й рослинного світу, мікроорганізмів. Це потребує розроблення й впровадження оптимізованих систем лісомеліоративних заходів на ландшафтно-водозбірних принципах.

Спрямування господарської діяльності на досягнення оптимальної лісистості території шляхом додаткового створення лісів певного цільового призначення дасть змогу не тільки збільшити національні ресурси деревини, але й стабілізувати екологічну ситуацію в країні, зробити вагомий внесок у пом’якшення наслідків зміни клімату та парникового ефекту, відтворення та збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.

Ліси рівнинної території України сформовані понад 30 видами деревних порід. Переважають насадження сосни звичайної та дуба звичайного. На значних площах поширені також насадження берези повислої, вільхи чорної, акації білої, ясена звичайного та бука лісового.

Ліси виконують багатогранні екологічні та соціальні функції та задовольняють потреби економіки держави в цінній деревині. Значна частина лісів росте в зоні радіоактивного забруднення (близько 40 % загальної площі), має штучне походження (57 % площі) та віднесена до категорії з обмеженим режимом користування (62 % площі). В останні роки чітко простежується тенденція збільшення площі лісів з обмеженим режимом користування. Поділ лісів за функціональним призначенням, а також сучасні підходи щодо виділення об’єктів природно-заповідного фонду, в якому зосереджена значна частка природних лісостанів, є недостатньо досконалими та гармонізованими з відповідними міжнародними критеріями і вимогами.

В умовах зміни клімату та зростання техногенного тиску це не створює умови для сталого розвитку лісового господарства і формування високопродуктивних лісів, які ефективно виконують різноманітні екологічні функції, й призводить до активізації процесів ослаблення та всихання лісів.

Розподіл площ лісів за групами віку характеризується істотною нерівномірністю та розбалансованістю. Так, молодняки й пристигаючі насадження займають по 18 % загальної площі рівнинних лісів, середньовікові насадження – 49 % площі, а стиглі й перестійні – 17 %.

Найціннішими з біоценотичного і господарського погляду є насадження природного походження зі складною будовою, склад і структура яких відповідають типу лісу. Такі ліси ростуть лише на 43 % від загальної площі насаджень, і з кожним роком їхня частка зменшується. У сучасних умовах вже майже не залишилося природних лісостанів сосни та дуба насіннєвого походження віком менше 40 років. Частка площі молодняків дуба становить лише 1 %, сосни – 7 % від загальної площі насаджень цих порід. У середньому щорічно площа природних сосняків зменшується на 4 тис. га, а дубняків – на 2 тис. га. Це зумовлено тим, що поступові та вибіркові системи рубок головного користування, які спрямовані на природнє відтворення головних порід у рівнинних лісах, проводять у необґрунтовано малих обсягах. Так, за останні роки ці рубки здійснюють лише на 2,2–2,5 % від загальної площі насаджень, в яких проводили рубки головного користування.

Простежується чітка тенденція до старіння лісів, що загалом призводить до ослаблення насаджень, особливо тих, в яких господарська діяльність є обмеженою. З метою максимально повного використання деревини лісогосподарські підприємства проводять малоефективні з лісівничого погляду вибіркові санітарні рубки дерев, що всихають. Обсяги цих рубок в останні роки зросли (зокрема внаслідок зміни клімату), проте обсяги освітлень і прочищень унаслідок недостатнього фінансування зменшилися, що часто зумовлює небажану зміну порід і не сприяє формуванню стійких насаджень. У штучно створених лісах також необхідно вчасно проводити відповідні господарські заходи, спрямовані на оптимізацію їхньої структури.

Застосування переважно суцільнолісосічних рубок головного користування веде до різкої зміни екологічних умов на зрубі та у сусідніх із ним насадженнях, до знищення цінного підросту і підліску. Внаслідок різких екологічних змін (інсоляції, прогрівання вдень і швидкого охолодження вночі) формується нелісовий мікроклімат, що негативно впливає на процеси відновлення лісових видів, особливо – головних порід. Тому на зрубах створюють штучні лісові насадження, які за складом порід на значних площах є чистими, а за структурою – простими. Такі насадження, особливо ті, в яких рубки догляду вчасно не проводили, є менш стійкими й довговічними у порівнянні з природними лісостанами складної будови. За таких умов різко погіршується їхній стан. В останні роки особливо гостро такі негативні процеси виявляються в соснових лісах. Невпинне зменшення площі лісостанів природного походження супроводжується не тільки збідненням видового, популяційного і генетичного різноманіття, але й зменшенням стійкості, активізацією процесів їхнього ослаблення та всихання, особливо в умовах зміни клімату та антропогенного тиску (рекреаційного навантаження, аеротехногенного забруднення середовища, гідротехнічної меліорації тощо). З урахуванням сучасного стану лісів, особливостей лісовідновлювальних процесів це обумовлює необхідність внесення відповідних змін і доповнень до законів і нормативно-правових актів, що регламентують лісогосподарську діяльність, особливо в частині проведення рубок головного користування та рубок формування й оздоровлення лісів.

Чинні віки стиглості основних лісоутворювальних порід не диференційовані за природними зонами, класами бонітету, походженням насаджень і не сприяють сталому й збалансованому розвитку лісів і лісового господарства.

На значних площах ростуть похідні деревостани, які сформувалися внаслідок діяльності людини або природних чинників і процесів. Так, площа похідних деревостанів у насадженнях рівнинної частини України становить близько 400 тис. га, 48 % із яких ростуть в Поліссі, 44 % –у Лісостепу та 8 % – у Степу. Переважають похідні березняки, ясенники, грабняки. Умовно похідними можна вважати також чисті соснові (частка площі яких сягає 80 %) та дубові культури (20 %). Склад таких насаджень не відповідає типам лісу. Переформування таких насаджень на мішані зі складною структурою потребує внесення змін та уточнень у нормативно-законодавчу базу, зокрема в ту, яка регламентує проведення рубок формування та оздоровлення лісів.

Уразливість лісів до зміни клімату може бути суттєво зменшена шляхом впровадження науково обґрунтованих стратегій господарювання. Принципово важливим є те, щоб адаптаційні стратегії ґрунтувалися на засадах екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва.

Лісогосподарські заходи повинні здійснюватися на зонально-типологічній основі в рамках впровадження екосистемно-ландшафтної стратегії землекористування.

Гостро постає проблема, пов’язана з механізмом реалізації закону України «Про оцінку впливу на довкілля» у лісовому господарстві й необхідністю внесення змін до вказаного закону в частині уточнення сфери застосування оцінки впливу на довкілля.

Необхідно також внести відповідні зміни до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема – згідно з міжнародними підходами дати нормативне визначення терміну «природоохоронні території» та розробити класифікацію таких територій, уточнити режими та визначити можливі види їхнього використання, уточнити порядок оголошення та скасування природоохоронного статусу територій, уточнити порядок виділення особливо захисних лісових ділянок.

З метою забезпечення ефективного збереження, використання та відтворення найцінніших генетичних ресурсів необхідно використовувати насіння лісових видів із визначеними спадковими властивостями. Нині постійна лісонасінна база задовольняє в середньому близько чверті потреби підприємств лісового господарства в покращеному насінному матеріалі понад 40 видів лісових деревних рослин. Збільшення рівня забезпечення лісового господарства України покращеним і сортовим насінням для створення лісових насаджень різного цільового призначення можливе за умови розроблення Програми розвитку лісового насінництва та відповідного цільового її фінансування.

Сучасні світові практики ведення лісового господарства все ширше застосовують методи молекулярної генетики та біотехнології для оцінювання і моніторингу стану лісових генетичних ресурсів, управління процесами природного відновлення лісів, фітосанітарного моніторингу лісових насаджень і розсадників, отримання селекційного садивного матеріалу. В Україні визначення молекулярно-генетичних характеристик має бути обов’язковою умовою атестації плюсових дерев, генетичної паспортизації клонових насінних плантацій, сертифікації насіннєвого фонду, ліцензування сортів тощо.

Без нагромадження даних з ідентифікації генотипів у лісових популяціях, на лісонасінних ділянках і плантаціях неможливий подальший успішний розвиток лісової селекції і розроблення високоефективних лісогосподарських заходів, спрямованих на посилення екологічних функцій лісів та збереження й відтворення цінних лісостанів.

Тому актуальним є здійснення генетичної паспортизації плюсових дерев і їхньої ідентифікації. Це дасть можливість вирішити проблему визначення відповідності клонів певним генетичним ознакам. Фіксування генетичних характеристик як окремих особин, так і популяцій також сприятиме уточненню походження насіннєвого садивного матеріалу, точнішому визначенню генетичного різноманіття та походження популяцій.

У зв’язку з відсутністю відповідного лабораторного обладнання для молекулярно-генетичних досліджень у лісовому господарстві Україна не підписала резолюцію S5 «Дослідження фізіології ослабленого дерева». Це не сприяє підвищенню міжнародного іміджу лісової галузі.

Для ефективного збереження лісових генетичних ресурсів і їхнього невиснажливого використання в умовах зміни клімату доцільним є створення Генетичного банку насіння лісових деревних видів та лабораторії генетичних досліджень.

Для впровадження екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва необхідно своєчасно мати об’єктивну й актуальну інформацію про стан лісів всіх лісокористувачів України та ті динамічні процеси, які в них відбуваються. Це зумовлює гостру потребу розроблення та впровадження системи нормативно-правових актів, спрямованих на необхідність створення в Україні центру національної інвентаризації лісів та тих, що регламентуватимуть його функціонування.

Важливо здійснити систему заходів щодо технічного переоснащення і модернізації лісогосподарських підприємств на основі застосування машин і механізмів (як імпортних, так і вітчизняного виробництва), які мінімально впливають на навколишнє природне середовище. Це потребує обґрунтування та подальшого впровадження природозберігальних технологічних схем проведення рубок, орієнтованих на збереження природного поновлення.

Гостро також постає проблема, пов’язана з необхідністю розроблення Державної програми виробництва вітчизняної лісогосподарської та лісозаготівельної техніки.

Сучасні тенденції розвитку природозберігальних технологічних процесів рубок лісу й лісозаготівлі характеризуються застосуванням систем лісових машин, які забезпечують максимальну механізацію робіт, високу продуктивність праці та якість отримуваних лісоматеріалів. До них належать багатоопераційні машини (харвестери і форвардери), для яких характерні високі ергономічні показники та автоматизовані системи управління, завдяки чому на лісосіці повністю усуваються важкі й небезпечні ручні операції.

Застосування природозберігальних технологій проведення рубок, орієнтованих на збереження природного поновлення, потребує розроблення нових рекомендацій і відповідних нормативно-технологічних карт стосовно використання сучасних багатоопераційних машин і механізмів. Це вимагає розроблення нових економічних нормативів проведення відповідних лісогосподарських робіт.

Актуальною є проблема удосконалення інвестиційного забезпечення та економічного механізму стимулювання проведення суцільних, поступових та вибіркових рубок, спрямованих на природне відновлення лісів, а також запровадження природозберігальних технологій під час заготівлі лісу.

Перехід на ведення лісового господарства на принципах екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва значною мірою залежить від розвиненості дорожньо-транспортної та виробничої інфраструктури лісогосподарських підприємств, що потребує удосконалення системи лісової логістики.

В Україні в останні роки гостро постала проблема фінансування лісової галузі. Відсутність у державному бюджеті видатків на фінансування лісогосподарської діяльності ускладнює створення нових лісів, їхню охорону та захист (особливо в степових і лісостепових регіонах України), обмежує запровадження сучасних природозберігальних технологій, які потребують значних капіталовкладень. Бюджетно-фіскальна політика держави стосовно лісової галузі потребує радикального перегляду.

Вирішення проблеми використання та відтворення лісів України на засадах екологічно орієнтованого і наближеного до природи лісівництва має загальнодержавне значення і віддзеркалює сучасні процеси й тенденції в Європі. Тому практика ведення господарства в лісах України потребує певної переорієнтації. При цьому важливо визначити систему першочергових і взаємопов’язаних заходів стосовно планування, організації і ведення лісового господарства та намітити терміни й етапи їхньої реалізації.

Основні напрями вдосконалення ведення лісового господарства в рівнинних лісах України на засадах екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва мають бути враховані в таких важливих документах, що визначають ефективне функціонування лісової галузі, як Національна лісова політика України, Стратегія розвитку лісового господарства, Державна програма розвитку лісового господарства на період до 2030 року, і які необхідно розробити в найближчий час.

 2. Мета та призначення комплексної дорожньої карти

 Мета комплексної дорожньої карти полягає у визначенні та реалізації шляхів удосконалення ведення лісового господарства в рівнинних лісах України на засадах екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва з урахуванням передового європейського досвіду.

Дорожня карта спрямована на:

• ефективне планування організаційних і господарських заходів, пов’язаних із ширшим запровадженням засад наближеного до природи лісівництва в процеси лісогосподарської діяльності;
• покращення міжсекторальної співпраці з лісових питань із урахуванням розвитку логістичних процесів;
• інформаційну підтримку прийняття управлінських рішень, розширення обізнаності суспільства щодо заходів, що запроваджуються.

3. Механізм реалізації комплексної дорожньої карти

 Реалізація заходів щодо удосконалення ведення господарства в рівнинних лісах України на засадах екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва повинна здійснюватися за декількома напрямами.

 

 

 Удосконалення нормативно-правової бази ведення лісового господарства

Екологічно орієнтоване, наближене до природного ведення лісового господарства повинно передбачати:

• забезпечення раціонального, безперервного та невиснажливого, багатоцільового використання лісових ресурсів із урахуванням лісотипологічних умов і ландшафтно-водозбірних принципів лісогосподарювання;
• вирощування у відповідних типах лісу високопродуктивних і біологічно стійких лісостанів із багатоярусною вертикальною й складною горизонтальною структурою на основі природного насінного поновлення та з високоефективними механізмами саморегуляції біогеоценотичних процесів;
• збереження природного біологічного різноманіття на всіх рівнях – від генетичного до видового, ландшафтного та екосистемного.

Це потребує внесення відповідних змін та доповнень до законів і нормативно-правових актів, що регламентують лісогосподарську діяльність.

Для ефективного вирішення поставлених завдань у Державному бюджеті України обов’язково мають бути передбачені видатки на ведення лісового господарства. Для цього необхідно розробити Державну цільову програму розвитку лісового господарства на період до 2030 р.

Подальше удосконалення державної системи фінансового забезпечення ведення лісового господарства повинно також передбачати створення Державного фонду розвитку лісового господарства. Для цього необхідно внести відповідні зміни до Бюджетного кодексу України. У законах повинно бути передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів має бути центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства у сфері лісових відносин.

У рамках здійснення податкової політики найважливішу роль відіграють податкові пільги, пов’язані з лісогосподарською діяльністю, значна частина яких у розвинутих країнах світу орієнтована на реалізацію досягнень науково-технічного прогресу. Практика відповідного податкового стимулювання повинна тісніше пов’язуватися з активізацією приватної ініціативи і підприємництва через загальноекономічні та ринкові регулятори. Хоча законодавством України передбачено надання певних податкових пільг, проте воно не адаптовано до лісового господарства. Тому в Лісовий та Податковий кодекси необхідно внести доповнення стосовно запровадження механізму економічного стимулювання, пов’язаного з ширшим використанням природозберігальних технологій (додатки 1, 2).

Ширше запровадження рубок лісу, орієнтованих на природне відновлення господарсько цінних порід, досягатиметься також шляхом зниження ставки рентної плати на отриману деревину (додаток 2).

У Лісовому кодексі необхідно передбачити проведення діяльності, пов’язаної з національною інвентаризацією лісів (додаток 1).

До Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» необхідно внести відповідні зміни та уточнення, пов’язані з видами планованої діяльності та об’єктами, які можуть мати значний вплив на довкілля й підлягають оцінюванню впливу на довкілля, а також з лісорозведенням (додаток 3). Без внесення зазначених змін організація та проведення рубок, спрямованих на природне відновлення цінних лісів та покращення їхнього стану, будуть сильно ускладнюватися.

Сучасна класифікація об’єктів природно-заповідного фонду, в якому сконцентрована значна частка природних і особливо цінних лісів, не узгоджується повною мірою із відповідними міжнародними підходами. Зокрема, до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно внести доповнення, що стосуються уточнення таких термінів, як «природоохоронна територія», «природні території та об’єкти», а також поділу природоохоронних територій України на категорії за статусом і функціональним призначенням, визначення порядку створення й оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду та ведення господарства в них (додаток 4).

Не сприяють своєчасному проведенню рубок, спрямованих на формування стійких високопродуктивних лісостанів, окремі положення Закону України «Про тваринний світ», що потребує внесення відповідних змін і доповнень до нього (додаток 5).

Потребують уточнень стосовно організаційно-технічних показників рубок догляду, а також нормативів призначення насаджень для проведення проріджувань та прохідних рубок «Правила поліпшення якісного складу лісів», а стосовно особливостей проведення поступових рубок та здійснення заходів сприяння природному поновленню – «Правила рубок головного користування» (додатки 6, 7). Внесення зазначених змін та практична їхня реалізація сприятимуть формуванню високопродуктивних деревостанів та природному відтворенню цінних лісів.

Також необхідно розробити та затвердити інструкцію з проведення рубок формування та оздоровлення лісу, яка визначатиме технологічні особливості, способи й методи їхнього проведення, а також програми вирощування цільових деревостанів, зокрема з метою отримання певних сортиментів. Важливо також розробити механізм оцінювання якості проведених в лісах рубок догляду.

З врахуванням сучасного стану лісів та доцільності внесення певних змін щодо особливостей проведення в них рубок догляду потребує уточнення нормативна база для таксації насаджень.

Для лісів України необхідно встановити віки стиглості, які повніше враховуватимуть сучасний стан та особливості росту насаджень, різних за походженням та бонітетами, диференційовано природним зонам та їхньому функціональному призначенню (додаток 8). Зазначені віки стиглості сприятимуть також оптимізації вікової структури лісів України та підвищенню ефективності господарювання в них.

Потребують радикального перегляду «Санітарні правила в лісах України», які не враховують сучасного стану лісів рівнинної частини України, впливу на них зміни клімату та щодалі більшого антропогенного навантаження й не сприяють проведенню в насадженнях своєчасних та ефективних санітарно-оздоровчих заходів.

Для ефективної реалізації законів та нормативно-правових актів у галузі лісового господарства, спрямованих на посилення багатофункціональної ролі та підвищення ресурсного потенціалу лісів у сучасних умовах і збереження їхнього біотичного різноманіття, необхідно розробити та затвердити такі важливі документи, як Національна лісова політика України, Стратегія розвитку лісового господарства України, Стратегія адаптації лісів та лісового господарства України до зміни клімату.

Удосконалення системи лісовпорядкування, інвентаризації та моніторингу лісів і запровадження

геоінформаційної системи лісової галузі

Перехід лісової галузі на засади сталого лісоуправління потребує удосконалення системи інформаційного забезпечення лісового господарства, зумовлює необхідність збору нової інформації, яка дотепер не збиралася у лісовому господарстві (зокрема – показників збалансованого або сталого управління лісами, пов’язаних з депонуванням вуглецю, збереженням лісового біорізноманіття, життєвістю лісостанів тощо).

Це зумовлює необхідність проведення модернізації системи лісовпорядкування – від актуалізації інформаційної моделі лісовпорядної бази даних, внесення змін в методику і технологію проведення лісовпорядних робіт до побудови корпоративної інформаційної системи лісової галузі, яка функціонуватиме на основі інформаційного стандарту та обмінного формату й забезпечуватиме незалежно від конкретних технологічних платформ чи окремих програмних продуктів надання авторизованого доступу та обмін інформацією про ліси на різних рівнях – від окремого лісового виділу до усіх лісів країни.

Тому необхідно запровадити лісогосподарський інформаційний стандарт та обмінний формат для розвитку галузевої інформаційної системи, що поєднуватиме регіональні та локальні інформаційні системи в обласних управліннях та підприємствах.

Необхідно розпочати поступовий перехід на ділянковий метод лісовпорядкування, який, на відміну від прийнятого в Україні методу класів віку, полягає в утворенні постійних господарських ділянок у межах одного типу лісу. На першому етапі такий перехід доцільно провести у вигляді пілотного експерименту для лісів одного з національних природних парків.

Досвід багатьох країн свідчить, що найефективнішим шляхом для отримання статистично достовірної інформації про всі ліси країни є проведення вибірково-статистичної інвентаризації та моніторингу. Тому потрібно реформувати діяльність з моніторингу лісів України та запровадити національну інвентаризацію лісів.

Національне законодавство та міжнародні зобов’язання України передбачають необхідність проведення моніторингу лісів (Лісовий кодекс України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про рослинний світ», Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджене постановою КМУ від 30.03.1998 № 391). Указом Президента України від 21.11.2017 № 381 «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального природокористування та збереження об’єктів природно-заповідного фонду» передбачено проведення з урахуванням кращої світової практики національної інвентаризації лісового фонду України.

Діяльність з моніторингу лісів сьогодні не відповідає вимогам національного законодавства та міжнародним зобов’язанням України, а вибірково-статистична інвентаризація лісів знаходиться на початковому етапі розвитку. Згідно з Указом Президента України від 18.10.2013 № 572 ”Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 квітня 2013 року «Про комплекс заходів щодо вдосконалення проведення моніторингу довкілля та державного регулювання у сфері поводження з відходами»” та відповідним дорученням Кабінету Міністрів України від 05.12.2013 № 41544/1/1-13 передбачено провести низку заходів з реформування державної системи моніторингу довкілля в Україні. Тому потрібно удосконалити методику і технологічні рішення для розвитку моніторингу лісів та запровадження національної інвентаризації лісів (НІЛ)  на базі передових технологій отримання та оброблення інформації про лісову рослинність. Окрім удосконалення методів інвентаризації та моніторингу лісової рослинності, необхідно розробити рекомендації щодо проведення моніторингу лісових ґрунтів узгоджено з вимогами загальноєвропейської програми UN-ECE ICP Forests.

Динамічні зміни радіаційної ситуації в лісах Полісся України, забруднених радіонуклідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлюють необхідність проведення моніторингових спостережень за міграцією радіонуклідів у лісових біогеоценозах для розроблення статистично обґрунтованих прогнозів радіоактивного забруднення продукції лісового господарства.

Для запровадження НІЛ в Україні потрібно створити у системі Держлісагентства окрему організаційну структуру – Центр національної інвентаризації лісів. До основних завдань центру мають належати проведення НІЛ, моніторингу, а також забезпечення підготовки державного обліку та кадастру лісів, формування лісової інформаційної системи, інтегрованої із земельним кадастром. Центр має отримувати фінансування з державного бюджету за окремою бюджетною програмою (у разі реалізації програм моніторингу та інвентаризації лісів на обласному рівні фінансування має здійснюватися із обласного бюджету).

Моніторинг та інвентаризацію лісів необхідно послідовно розбудовувати – від національного рівня, на якому отримуватиметься інформація про стан лісів країни або окремих природних зон, до регіонального та локального рівнів. Обов’язковою умовою проведення робіт з моніторингу та інвентаризації лісів є застосування сучасних технологій і засобів збору та оброблення інформації, зокрема – мобільних ГІС-технологій та дистанційного зондування Землі (зокрема – за допомогою безпілотних літальних апаратів).

За таких умов порівняно невеликий штат спеціалістів може забезпечити отримання статистично достовірної інформації про широкий спектр показників стану лісів усієї країни та їхню динаміку. При цьому щорічно отримуватиметься статистично репрезентативна інформація про стан лісів та інших категорій природних ландшафтів, яка є необхідною для міжнародної звітності до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, Конвенцій ООН з біорізноманіття, боротьби з опустелюванням та деградацією земель тощо.

 Реалізація принципу інформаційної відкритості, покращення зв’язків з громадськістю

Забезпечення принципу інформаційної відкритості та доступності інформації про діяльність лісової галузі на відповідному рівні включає такі напрями:

• обговорення в широкому колі вчених, представників органів влади та громадськості із залученням засобів масової інформації;
• проведення активної інформаційно-просвітницької роботи;
• створення загальнодоступного банку науково-технічної, нормативної і методичної інформації стосовно ведення лісового господарства;
• організацію інформаційно-консультативної допомоги щодо прийняття управлінських рішень.

Розвиток інформаційної відкритості лісової галузі відбуватиметься шляхом обговорення основних аспектів ведення лісового господарства в широкому колі вчених, представників органів влади та громадськості із залученням засобів масової інформації шляхом проведення семінарів, прес-конференцій, брифінгів, нарад, організації круглих столів, презентації результатів реалізації дорожньої карти за участю керівництва Держлісагентства, провідних вчених, представників сектора деревообробки, органів влади та місцевого самоврядування, інших установ та організації, що мають у користуванні ліси, неурядових організацій екологічного спрямування, політичних діячів та лідерів рухів, а також громадськості із залученням журналістів центральних газет, радіо- і телеканалів .

Залучення засобів масової інформації до проведення інформаційних кампаній у лісовому господарстві значною мірою впливає на формування суспільних настроїв. Активна інформаційно-просвітницька робота з метою розширення кругозору та обізнаності в суспільстві включатиме проведення консультацій із громадськістю, отримання зворотного зв’язку; розміщення інформації щодо реалізації дорожньої карти на офіційному сайті Держлісагентства та сайтах його територіальних органів, підприємств, установ та організацій безпосереднього підпорядкування; обговорення та поширення інформації в блогах і на сторінках у соціальних мережах; підготування інформаційних та рекламних матеріалів – відеофільмів, довідників, буклетів, каталогів, календарів, фотоальбомів, інформаційних бюлетенів; використання засобів зовнішньої реклами.

Важливою складовою інформування суспільства та залучення громадськості до обговорення є створення загальнодоступного банку науково-технічної, нормативної і методичної інформації стосовно ведення лісового господарства, а також організація інформаційно-консультативної допомоги щодо прийняття управлінських рішень. Ефективним засобом підвищення рівня інформаційної відкритості є створення на базі інтернет-ресурсу Держлісагентства загальнодоступного сервісу, що міститиме необхідну науково-технічну, нормативну та методичну інформацію, а також підтримання його в актуальному стані.

 Модернізація матеріально-технічного забезпечення

Модернізація матеріально-технічного забезпечення передбачає технічне переоснащення і модернізацію лісогосподарських підприємств на основі застосування природозберігальної лісогосподарської техніки, зокрема багатоопераційних машин та механізмів.

Ефективність застосування сучасних машин та механізмів, зокрема під час проведення рубок, вимагає відповідного підходу до підбору і відведення лісосік у рубку та їхнього освоєння. Техніка на лісосічних роботах повинна бути максимально завантаженою відповідно до її технічних характеристик. Придбання зазначених машин та механізмів може ускладнюватися їхньою високою вартістю. Тому така техніка може використовуватися в декількох близько розташованих один від одного підприємствах одночасно. Це потребує розвитку відповідного логістичного забезпечення.

У сучасних умовах гостро постає проблема, пов’язана з необхідністю розроблення Державної програми виробництва вітчизняної лісогосподарської та лісозаготівельної техніки на основі наявної в Україні потужної машинобудівної бази (ХТЗ, «Південмаш», «Мотор Січ» тощо). Ця програма потребує об’єднання зусиль машинобудівної галузі з науковими, освітніми та проектно-конструкторськими установами лісового сектору.

Необхідно вирішити також питання придбання ліцензій на комплектування та виробництво природозберігальної закордонної техніки.

Реалізація Державної програми виробництва вітчизняної лісогосподарської та лісозаготівельної техніки потребує відповідного фінансування, в тому числі, за рахунок державного бюджету.

Удосконалення системи лісової логістики та виробничої інфраструктури

Система лісової логістики пов’язана з розвитком транспортно-дорожньої та виробничої інфраструктури лісового господарства і поєднує такі елементи:

• транспортно-складські потужності й об’єкти;
• лісові дороги та проїзди, квартальні просіки, мости залізничні, автошляхові, пішохідні та комбіновані;
• лісопереробні потужності;
• протипожежні потужності й об’єкти (лісові пожежні станції, пункти зосередження протипожежного обладнання та інвентарю, дороги протипожежного призначення, під’їзди до місць розташування водозаборів та інших інженерно-технічних і лісогосподарських споруд, технічні системи реагування на пожежі).

Для реалізації зазначеного необхідне розроблення комп’ютерної інформаційно-обчислювальної системи лісової логістики на основі ГІС-технологій.

Організація логістики передбачатиме створення карти дорожньої мережі та ведення контролю за рухом транспорту лісогосподарського підприємства.

Розвиток транспортування лісоматеріалів, організація електронного обміну інформацією між лісогосподарськими

та деревообробними підприємствами

Такий елемент системи лісової логістики забезпечуватиме:

• передачу замовнику електронних документів щодо продукції, яка постачається;
• підвищення контролю за легальністю лісопродукції;
• прозорість руху продукції для контролюючих органів;
• попередження незаконних рубок та нелегального обігу деревини;
• онлайн вибір, розрахунок, замовлення та оплату лісопродукції споживачами;
• вчасне постачання продукції за вказаною адресою;
• оптимізацію маршруту руху транспорту з урахуванням місцезнаходження замовників лісопродукції.

Контроль за рухом транспорту лісогосподарського підприємства забезпечуватиме: визначення місцезнаходження транспортного засобу за допомогою GPS трекерів та онлайн web-сервісів; підвищення оборотності рейсів та оптимізацію графіків пробігу, зменшення витрат палива, зокрема під час вантажних робіт; моніторинг руху автомашин у реальному часі з метою попередження випадків нецільового використання техніки, відстеження історії руху транспорту; прокладання маршруту від транспортного засобу до таксаційного виділу на персональному комп’ютері та в автомобільному навігаторі.

Проектування та створення нових об’єктів виробничої інфраструктури

З метою підвищення ефективності лісогосподарського виробництва необхідно модернізувати та створити нові об’єкти виробничої інфраструктури, зокрема – сучасні складські приміщення, цехи з переробки деревини, дикорослих плодів і лікарських рослин тощо. При створенні таких об’єктів необхідно враховувати структуру лісової логістики лісогосподарських підприємств.

Запровадження механізму економічного стимулювання

Економічне стимулювання ширшого запровадження зазначених заходів має передбачати:

• надання податкових пільг підприємствам під час закупівлі природозберігальних машин та механізмів;
• зниження ставок рентної плати на деревину під час проведення рубок, орієнтованих на природне відновлення лісів;
• внесення відповідних доповнень до контрактів керівників підприємств;
• матеріальне заохочення та преміювання працівників лісогосподарських підприємств за високу якість виконаних робіт.

Для прискорення процесу технічного переозброєння лісогосподарських підприємств необхідно запровадити систему лізингу. Придбання техніки з розстроченням на певний період значно полегшить технічне переоснащення лісогосподарських підприємств.

При цьому необхідно також застосовувати механізм надання податкових пільг, зокрема шляхом звільнення від оподаткування прибутку підприємств та спрямування звільнених коштів на придбання природозберігальної техніки. Такі можливості передбачені Податковим кодексом України (стаття 30).

Податковий кодекс (стаття 197) передбачає також звільнення від оподаткування операції із увезення на митну територію України обладнання, яке використовуватиметься для виробництва енергії з відновлюваних джерел. Деревина є відновлюваним джерелом енергії, що дозволяє застосувати цю законодавчу норму.

Механізм економічного стимулювання повинен враховувати безпосередній внесок працівників лісогосподарських підприємств під час виконання заходів щодо природного відновлення лісів, ширшого запровадження поступових та вибіркових систем головних рубок.

Доцільно передбачити: внесення доповнення до контрактів керівників підприємств, спрямованого на стимулювання виконання заходів щодо природного відтворення лісів і налагодження системи контролю за якістю виконання таких заходів; матеріальне заохочення та преміювання працівників лісогосподарських підприємств за якість виконаних робіт (додаток 9).

Підготовка фахівців лісового господарства

Удосконалення підготовки фахівців передбачатиме:

• внесення змін до навчальних програм вищих та середніх спеціальних закладів освіти щодо запровадження екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва;
• підготування відповідних навчальних і методичних посібників для студентів, викладачів, практиків;
• навчання з практичного проведення екологічно орієнтованих лісогосподарських заходів;
• підвищення кваліфікації та перепідготовка спеціалістів лісового господарства зазначеного напряму.

4. Наукове забезпечення реалізації дорожньої карти

 Наукове забезпечення реалізації дорожньої карти передбачає:

• здійснення наукового супроводу запровадження заходів екологічно орієнтованого і наближеного до природи лісівництва;
• створення науково-демонстраційних полігонів;
• наукова підтримка стратегій і програм стосовно лісів;
• розроблення нових та внесення відповідних змін у чинні нормативні документи щодо удосконалення ведення лісового господарства.

Науковий супровід запровадження заходів екологічно орієнтованого і наближеного до природи лісівництва

Необхідно активізувати науково-консультаційну діяльність щодо впровадження екологічно-орієнтованих, наближених до природи лісу способів та технологій ведення лісового господарства з урахуванням ландшафтно-водозбірних принципів господарювання.

Робота із впровадження у виробництво результатів закінчених наукових досліджень щодо наближеного до природи ведення лісового господарства повинна бути включена до виробничих планів підприємств. Фінансування заходів щодо впровадження результатів завершених науково-дослідних робіт (НДР) має здійснюватися за власні кошти лісогосподарських підприємств. Підприємства щорічно звітують про виконання, обсяги, отримані результати та економічний ефект впровадження.

Консультативну та практичну допомогу щодо впровадження результатів новітніх розробок науково-дослідні установи можуть надавати на підставі звернення підприємств за окремою угодою.

Науково-дослідні установи повинні організовувати показове впровадження своїх розробок в лісовому фонді підпорядкованих їм науково-дослідних господарств.

Створення науково-демонстраційних полігонів

Функціонування демонстраційних полігонів, на яких запроваджені екологічно орієнтовані і наближені до природи методи лісівництва, створить сприятливі умови для ефективного передавання знань і передового досвіду лісогосподарським підприємствам. З використанням цих полігонів можуть проводитися семінари, науково-практичні конференції, робочі наради із залученням представників державних органів влади, засобів масової інформації та громадськості.

Такі демонстраційні полігони повинні створюватися за регіональним принципом та репрезентувати основні типи лісових формацій.

Наукова підтримка стратегій і програм щодо лісів

Розроблення різноманітних стратегічних програмних і прогнозних документів має здійснюватися відповідно до соціально-економічних та суспільно-політичних процесів, що відбуваються в державі, з урахуванням впливу зовнішньоекономічних та інших чинників та орієнтуватися на цілі та пріоритети розвитку лісової галузі.

Наукова підтримка повинна надаватися стосовно всіх розроблюваних у державі програм, стратегій, концепцій тощо, пов’язаних з лісами та розвитком лісового господарства, зокрема з екологічно орієнтованим і наближеним до природи лісівництвом.

Розроблення нових та внесення відповідних змін у чинні нормативні документи щодо удосконалення ведення лісового господарства

Напрями наукових досліджень мають відповідати цілям і задачам, які постають перед галуззю. Пріоритетними напрямами фундаментальних і прикладних досліджень є:

• удосконалення механізмів і принципів запровадження екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва;
• розроблення цільових програм лісовирощування на зонально-типологічних засадах;
• розроблення прогнозних моделей розвитку та стану лісів в умовах зміни клімату;
• удосконалення технологій сталого використання, збереження лісових ресурсів, покращення їхньої якості, збереження біорізноманіття лісів;
• опрацювання методичних засад підвищення стійкості та продуктивності лісів в умовах зміни клімату і зростання антропогенного навантаження, посилення екологічних, економічних і соціальних функцій лісів;
• удосконалення методів і способів попередження лісових пожеж і технологій боротьби з ними;
• удосконалення способів і технології вирощування високопродуктивних і стійких лісостанів;
• удосконалення ландшафтно-екологічних принципів застосування агролісомеліоративних комплексів; розроблення науково обґрунтованих лісомеліоративних заходів щодо боротьби з деградацією природних ландшафтів та опустелюванням;
• удосконалення науково обґрунтованої системи національної інвентаризації та моніторингу лісів на основі мобільних геоінформаційних технологій і засобів дистанційного зондування Землі, зокрема моніторингу лісових екосистем в умовах радіоактивного забруднення компонентів лісових біогеоценозів;
• розроблення геоінформаційних систем лісової галузі та удосконалення геоінформаційних технологій для автоматизації лісовпорядкувальних робіт;
• удосконалення нормативної бази щодо обліку й таксації лісів;
• виявлення особливостей формування комплексів шкідливих організмів (зокрема адвентивних видів) та оцінювання їхнього взаємного впливу на санітарний стан і ріст насаджень в умовах зміни клімату;
• створення нових і дослідження наявних селекційних об’єктів із застосуванням сучасних цитологічних та молекулярно-генетичних методів для подальшого розвитку теоретичних (мінливість і адаптація) та практичних (лісонасіннєва справа, лісовирощування) аспектів у лісовому господарстві;
• генетична інвентаризація та паспортизація об’єктів збереження генофонду лісових деревних рослин і лісового насінництва;
• розширення робіт з виведення та розмноження нових сортів лісових порід із використанням методів гібридизації, поліплоїдії та їхнього поєднання, штучного мутагенезу, біотехнології і генної інженерії;
• розроблення економічних моделей організації лісового господарства, планування й фінансування лісогосподарської діяльності.

 5.Фінансове забезпечення реалізації дорожньої карти

 Реалізація заходів, передбачених дорожньою картою, здійснюватиметься шляхом їхнього фінансування з різних джерел.

 

 

 Фінансування лісового господарства в розвинених європейських країнах здійснюється не тільки за рахунок власної діяльності лісогосподарських підприємств. Їм також надаються державні субсидії на окремі види лісогосподарських робіт. Тому в Україні, поряд з формуванням Державного фонду розвитку лісового господарства, має бути наявне бюджетне фінансування лісової галузі. З державного бюджету повинні фінансуватися виключно суспільно значущі заходи, зокрема: лісорозведення, охорона та захист лісу, придбання природозберігальної техніки, будівництво лісових доріг, національна інвентаризація та моніторинг лісів, освіта і наука тощо.

Під час визначення обсягів фінансування діяльності лісогосподарських підприємств із різних джерел необхідно враховувати природно-кліматичні умови регіону, особливості стану лісів та лісового фонду, зокрема поділ лісів за екологічним і соціально-економічним значенням, стан матеріально-технічної бази та розвиток виробничої інфраструктури цих підприємств тощо.

Точні обсяги фінансування діяльності підприємств та установ встановлюватимуться на основі визначених науково обґрунтованих нормативів.

6. Етапи реалізації комплексної дорожньої карти

Реалізація заходів, передбачених дорожньою картою, здійснюватиметься поетапно.

На першому етапі (2019–2020 рр.) передбачається проведення таких першочергових заходів:

• вивчення передового виробничого досвіду щодо запровадження поступових і вибіркових систем рубок із застосуванням сучасних технологій;
• підготування та внесення змін і доповнень до відповідних законів та нормативно-правових документів, що регламентують лісогосподарську діяльність, розроблення та затвердження Національної лісової політики України, Стратегії розвитку лісового господарства, Стратегії адаптації лісів та лісового господарства України до зміни клімату, Державної програми розвитку лісового господарства на період до 2030 року;
• розроблення та затвердження інструкції з проведення рубок формування та оздоровлення лісу, віків стиглості лісових порід тощо;
• визначення пілотних (модельних) лісогосподарських підприємств у розрізі природно-кліматичних зон України для першочергового запровадження елементів дорожньої карти, створення на їхній основі науково-демонстраційних полігонів;
• визначення обсягів проведення рубок (головних суцільних, поступових і вибіркових рубок та комплексних рубок), орієнтованих на природне відновлення лісів у розрізі природних зон та підприємств лісового господарства;
• збільшення обсягів несуцільних рубок у дубових та соснових лісах, проведення виключно поступових рубок у букових лісах;
• обґрунтування матеріально-технічного забезпечення лісогосподарських підприємств;
• придбання необхідних природозберігальних машин і механізмів для пілотних підприємств;
• здійснення підготовчих заходів щодо запровадження ділянкового методу лісовпорядкування;
• визначення обсягів створення та проектування лісових доріг;
• проектування необхідних об’єктів виробничої інфраструктури;
• формування зв’язків та інформаційних потоків між лісогосподарськими та деревообробними підприємствами на основі розвитку логістичних процесів;
• створення Центру національної інвентаризації лісів України;
• розроблення перспективної Програми розвитку лісового насінництва;
• створення Генетичного банку насіння лісових деревних видів;
• здійснення системи заходів щодо покращення інформаційної відкритості лісової галузі та покращення зв’язків з громадськістю;
• створення загальнодоступного галузевого банку науково-технічної, нормативної та методичної інформації стосовно ведення лісового господарства на базі загальнодоступного інтернет-ресурсу;
• внесення змін до плану впровадження наукових розробок та здійснення наукового супроводу на основі договорів між науково-дослідними установами та підприємствами;
• внесення змін до навчальних програм вищих і середніх спеціальних закладів освіти та здійснення заходів з підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів лісового господарства щодо запровадження екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва.

Наступний етап (починаючи з 2021 р.) передбачатиме:

• аналіз попереднього етапу реалізації дорожньої карти, її коригування та внесення відповідних змін до неї;
• закріплення на законодавчому рівні фінансових механізмів ведення лісового господарства на засадах екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва;
• створення оптимізованої виробничої інфраструктури лісогосподарських підприємств;
• придбання необхідних природозберігальних машин та механізмів для підприємств лісового господарства;
• розширення обсягів рубок та заходів, спрямованих на природне відновлення головних та господарсько цінних порід.

7. Очікувані результати

 Реалізація комплексної дорожньої карти в повному обсязі сприятиме:

• формуванню лісових насаджень на засадах екологічно орієнтованого, наближеного до природи лісівництва;
• посиленню багатогранних екологічних функцій лісів та збільшення їхнього ресурсного потенціалу;
• збереженню біологічного різноманіття та генофонду лісів;
• покращенню лісівничих та економічних аспектів лісогосподарської діяльності;
• підвищенню іміджу лісогосподарської галузі та її ролі в народногосподарському комплексі держави;
• посиленню інтеграції лісового господарства України в міжнародні процеси захисту та відтворення лісів; забезпеченню належного виконання Україною зобов’язань за міжнародними угодами, конвенціями, протоколами, програмами ведення лісового господарства;
• одержанню міжнародних інвестицій для посилення природоохоронної ролі лісів.

К этому документу тоже нельзя относится всерьез… Он характеризует только одно: уровень разработчиков. Конечно, переживать не стоит: подумаешь карта не читается… Мы и без карты могём….может в этом и есть наше счастье…По этому поводу и для поднятия настроения размещаю две песни, позволяющие сохранить позитивно-философский настрой…