26/09/2018
0Звенигородський край наповнений розкішними лісами завдяки невтомній праці багатьох поколінь працівників державного підприємства «Звенигородське лісове господарство», яке наступного року відзначатиме своє 90-річчя.
Звенигородський лісгосп, який очолює заслужений лісівник України Анатолій Проценко, є одним із провідних у системі Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства. Бо й робота тут з лісовідновлення, лісорозведення, охорони та захисту лісових насаджень, раціонального використання лісових ресурсів проводиться надзвичайно велика. Щороку підприємством створюється близько 130 гектарів лісових культур, заготовляється понад 7 тонн лісового насіння, вирощується 1,4 мільйона стандартних сіянців. Все це – в шести лісництвах лісгоспу: Вільхівецькому, Катеринопільському, Козачанському, Хлипнівському, Пехівському та Шполянському. Лісівники сумлінно дбають про розвиток, упорядкованість та продуктивність свого лісового фонду, розташованого на 26-ти тисячах гектарів у Звенигородському, Катеринопільському, Шполянському і частково Тальнівському, Лисянському та Городищенському районах. А відтак і ліси тут напрочуд гарні – від потужних дібров до соснових борів, змішаних лісостанів. Це важка праця – вирощувати ліси. І – довготривала, бо поки з насіння виростуть сіянці, а потім розвинуться в дерева, минають десятиліття. Тож лісівники працюють для майбутнього, щоб на нашій землі ліси були завжди, через століття – і далі. 35 років віддав лісовій справі лісничий Катеринопільського лісництва Сергій Лисяний. За значний особистий внесок у розвиток лісової галузі, державне будівництво, вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм нещодавно Указом Президента України йому було присвоєне почесне звання «Заслужений лісівник України». І ми його щиро вітаємо з цією високою відзнакою.
– Сергію Івановичу, у вашій трудовій книжці лише один запис: «Катеринопільське лісництво». схоже на те, що ви присвятили своє життя цьому лісу.
– Так і є. Я в ньому, по суті, виріс. Мій дід Дмитро Васильович працював тут лісничим, тож десь років із п’яти я був поруч із ним. Вчився всьому, що знав він, і про іншу професію навіть не мріяв. Закінчив Новочеркаський інженерномеліоративний інститут імені О.К. Кортунова за спеціальністю «Лісова справа» і повернувся до Катеринопільських лісів, як до свого рідного дому. До речі, я сам родом із Киселівки – невеличкого села на Катеринопільщині. А воно теж поруч із лісами. Зараз разом зі мною в лісництві працює й мій син Олександр. Можливо, комусь і подобається змінювати місця роботи, шукати себе в різних професіях. От тільки чи стане така людина професіоналом хоча б в одній із них, коли все перебігом, поверхово. Лісівники ж – це, у більшості своїй, як однолюби. Один раз, прийшовши на роботу в лісову галузь, залишаються в ній, як правило, назавжди. Відбувається таке духовне єднання з лісом, як із живим створінням – добрим, мудрим, покликаним у цей світ для збереження в ньому всього живого. І наше завдання, в свою чергу, оберігати, захищати та розвивати його. Що ми, лісівники, й робимо. І цього ж чекаємо від відвідувачів лісу. Не палити в ньому багаття, не кидати недопалки, не смітити, не заїжджати в нього машинами, передусім у пожежонебезпечний період, не рубати живе гілля – всі ці та інші заборони, унаочнені на інформаційних стендах, встановлених на узліссях у місцях відпочинку. І їх необхідно виконувати, щоб не нашкодити лісовим насадженням. Порушникам же все одно доведеться відповідати – у наших лісах є фотопастки, які суттєво допомагають у роботі лісовій охороні. Взагалі, ті ж браконьєри добре знають: у Катеринопільські ліси їм краще не рушати. І ні погрози з їхнього боку, ні навіть розмахування сокирами їм не допоможуть. Наші лісівники свою справу добре знають і вміють захищати лісове багатство.
– За час своєї роботи ви посадили немало лісу.
– Не я один – усім колективом лісництва спільно з населенням району ми почали в далекі семидесяті роки заліснювати землі, непридатні для сільськогосподарського використання. А це, між іншим, понад 170 гектарів території. Тільки висаджені лісові дерева своїм корінням могли втримати землю в цих місцях від розмивання, зсувів, запобігти її подальшій ерозії. Як важко саджати сіянці в таких проваллях, можна лише уявити. Але наскільки такі захисні ліси необхідні, розуміли всі. Інакше руйнівні процеси продовжувалися б, що унеможливлювало б сільгоспроботи на пагорбах. Сьогодні ж катеринопільчани вирощують на них високі врожаї зернових і зернобобових культур. У мене ж душа радіє, коли я бачу як надійно тримають крутосхили наші ліси. В цілому ж за своє життя я особисто взяв участь у посадці близько однієї тисячі гектарів лісу, при тому, що лісовий фонд лісництва становить 4771 гектар. А це, знаєте, надзвичайно приємно – бачити, як ростуть посаджені тобою дерева. Взагалі ж Катеринопільським лісництвом, яке діє у складі ДП «Звенигородське лісове господарство», щороку створюється 20-30 гектарів лісових культур. Цієї весни ми вже заліснили 18,3 гектара площі, доповнили сіянцями 44,5 гектара.
– Але ж ви ліс і заготовляєте?
– Ліс повинен працювати на економіку країни, допомагати вирішувати соціальні проблеми суспільства. і якщо підприємства вітчизняної лісової галузі щороку дають до Держбюджету понад 5 мільярдів гривень, до місцевих бюджетів – більше трьох мільярдів, а, приміром, Звенигородський лісгосп тільки в серпні цього року сплатив до Держбюджету майже 3 мільйони гривень, а до місцевого – понад 1,4 мільйона гривень, то вже це доводить, наскільки необхідна виробнича діяльність лісівників нашій країні та її регіонам, і з якою відповідальністю вони виконують свої обов’язки перед державою. На жаль, цього не розуміють наші народні депутати, які перед своїми літніми канікулами поспіхом внесли поправку до Закону України №2497-IV «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких Законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств», якою обклали земельним податком всі лісові землі України. І якщо раніше податок за лісові землі нараховувався як складова рентної плати за заготовлену деревину в деревостанах, яким понад 40 років, та за другорядні лісові матеріали, то тепер оподатковуватиметься вся земля під лісами, відповідно до її вартості. В тому числі й та, де тільки посаджені сіянці, які виростуть аж через десятки років і лише тоді ці дерева стануть придатними до реалізації. Розмір нового земельного податку, який чомусь потрапив до «фермерського закону» і який становить до 5 відсотків, необхідно узгоджувати з органами місцевого самоврядування. І якщо вони його встановлять за максимальною шкалою, державні лісгоспи такого фінансового навантаження не витримають – збанкрутують. А за цим на їх місце прийдуть приватні власники з відповідними для простих людей наслідками – платним відвідуванням лісів, забороною на випас корів, збирання грибів, ягід тощо. Як-то кажуть: не києм, так палицею цим законом певні сили хочуть приватизувати ліси, які завжди були державною власністю, розвивалися, виконували свої соціальні функції саме завдяки державним лісгоспам. Якщо місцеві громади не зрозуміють, що на них чекає і встановлять найвищу планку оподаткування, негативний результат від таких рішень буде вражаючим, особливо для сільського населення. Ліси приватники почнуть вирубувати, садити ж нові не будуть, бо це – невигідно.
– Лісівники завжди стояли на позиції відповідальності перед суспільством. і це ще раз довела минулорічна зима, коли ваші працівники першими стали на боротьбу зі сніговою негодою.
– Це були дійсно непрості січневі дні. Налипання мокрого снігу тільки в нашому районі пошкодило понад 20 опор ліній електропередач, розташованих у межах лісових масивів. Дерева падали на дорогу, без світла залишилось кілька населених пунктів. Порахувати ж, скільки впало під вагою снігу сосен у самих лісах, було просто неможливо. Лісівники працювали буквально по пояс у снігу, цілодобово, вивели всю свою техніку, але дороги розчистили й електропостачання було відновлено. Ніхто не скаржився, ніхто не пішов з поля «бою» з цією негодою. Ми дійсно першими прийняли на себе цей удар стихії, бо розуміли: люди чекають світла, підвезення продуктів харчування в сільські магазини, забезпечення діяльності соціальних закладів. Я взагалі можу повністю покластися на колектив, який очолюю, – майстра лісозаготівель Вадима Гончара, майстрів лісу Ростислава Пономаренка, Григорія Катриченка, Михайла Катуна, трактористка Сергія Надельнюка, помічника лісничого Володимира Яровенка, бухгалтера Наталю Литовченко та інших. Для мене честь працювати з такими професіоналами, надійними і мужніми людьми.
– Катеринопільські ліси славляться своєю красою та впорядкованістю. от тільки сосни, як і скрізь в Україні, починають всихати.
– Для нас, лісівників, – це біль, коли гинуть дерева, а ми нічого не можемо вдіяти. Хоча не допустити всихання хвойних дерев у таких масштабах (а в межах України – це вже майже 400 тисяч гектарів), ми могли б, якби не перепони діючого законодавства. Так, за редакцією Санітарних правил в лісах України, прийнятих два роки тому, ми не можемо проводити рубки, в тому числі й санітарні, в період, коли птахи і звірі створюють потомство. Це 2,5 літніх місяці, коли якраз і розплоджуються шкідники на деревах. І їх незліченна кількість. Короїди інфікують одне дерево за одним, а ми через цю заборону не можемо ці хворі дерева вилучати з насаджень, хоча це єдина можливість зупинити цю пошесть, не дати їй поширитися на весь масив. Депутати в нашому парламенті узаконили заборону на рубку в період «тиші», бо їм, скажемо так, «пташок шкода». А чи подумали вони, що не буде лісу – не буде й самих пташок? У нашому лісництві, приміром, половина соснових насаджень уже заінфікована короїдами. Дерева гинуть за один-два місяці. Вони й так ослаблені через глобальне потепління, надмірну спеку, зниження ґрунтових вод, зменшення кількості опадів. А через «біологічну пожежу», яка невпинно розповсюджується, всихають остаточно. Так само розсадниками інфекції стають об’єкти природнозаповідного фонду, де ми згідно з чинним законодавством не маємо права проводити санітарні рубки, вилучати з них хворі, старі дерева, з яких розповсюджується інфекція на інші здорові лісові масиви. Звалося б усе просто: до підготовки законопроектів з лісової реформи необхідно залучати провідних фахівців, науковців лісової галузі. І тоді економічні, екологічні, соціальні проблеми в цьому секторі економіки просто не створюватимуться. Але це не робиться. Натомість усе активнішими стають необґрунтовані напади на галузь політиків, ЗМІ, проплачені олігархами. Мета одна – нівелювати її діяльність в очах суспільства і під цей «шумок» просто знищити цю державну структуру – одну з найбільш ефективних для економіки країни і соціально значиму для людей. І відповідно її привласнити. Не вийде. Ліси – це всенародне надбання. І ми, лісівники, зробимо все, щоб у цьому статусі вони й залишалися як для теперішнього, так і для майбутнього поколінь.
Черкаське обласне управліннялісового та мисливського господарства
