Ліс рубають, суд мовчить

Сьогодні в усіх лісгоспах до мінімуму зменшили обсяги проведення прохідних рубок. У 2002 році загальна їх площа становила лише 105 гектарів проти 800 – у 2000 році. Нинішнього сезону зміниться ситуація на ліпше і з рубками головного користування. Її робитимуть так, аби якомога більше забезпечувати лісовідновлення основних порід природним шляхом. Це значить, що будуть на більших масивах зберігати самосів. Так, як, скажімо, це практикують шведи, які відводять під рубки головного користування не більше 1 гектара, а не 10 гектарів, як це було у нас раніше.Ліс рубають, суд мовчить

Леонід ЛАГАНОВСЬКИЙ, “Урядовий кур’єр”

Відрадно, що ми прагнемо наслідувати цивілізовану й демократичну Європу. Тяжіємо до прогресивного, сучасного. Не завжди, правда, це вдається, але позитивним є той факт, що вже вчимося жити і працювати по-новому, раціональніше використовувати все те, що дала нам матінка-природа.

Не обійшов Всевишній Волинь водою й лісами. Велике це багатство. Раніше, коли партія й уряд розпоряджалися, що і як робити з лісом, давали вказівки, скільки рубати і скільки садити, недалекоглядна політика приносила шкоду. Все це негативно позначилося на лісових масивах області. Зникли з лиця землі цілі реліктові масиви, поріділи пущі, де колись вільно почувала себе звірина.

Сьогодні в усіх лісгоспах до мінімуму зменшили обсяги проведення прохідних рубок. У 2002 році загальна їх площа становила лише 105 гектарів проти 800 – у 2000 році. Нинішнього сезону зміниться ситуація на ліпше і з рубками головного користування. Її робитимуть так, аби якомога більше забезпечувати лісовідновлення основних порід природним шляхом. Це значить, що будуть на більших масивах зберігати самосів. Так, як, скажімо, це практикують шведи, які відводять під рубки головного користування не більше 1 гектара, а не 10 гектарів, як це було у нас раніше.

Волинські лісівники вирішили зробити крок до європейського досвіду. Турбуються, щоб нащадки одержали повноцінні гаї й діброви. Держава для цього не виділяє коштів. І лісогосподарські підприємства свідомо пішли на значні затрати. Адже вартість 1 гектара лісових культур становить 500 гривень. Отже, торік було витрачено близько 1,5 мільйона гривень і закладено 1444 гектари лісокультур.

Як розповів генеральний директор “Волиньлісу” Богдан Колісник, сьогодні кожен другий гектар волинського лісу -рукотворний. Об’єднання практикує при тому лісозберігаючу політику. За даними науковців, середній запас деревини на гектарі покритих лісом земель на початок 2002 року становив 199 проти 134 кубометрів станом на 1 січня 1988 року, а середній запас стиглих лісонасаджень – 247 кубометрів проти 217.

Є на Волині чимало земель, які непридатні для сільськогосподарського використання. А лісу кращого місця й не треба. Заліснення таких неродючих масивів практикується, але ще недостатньо. Причина – брак коштів. Щоб заліснити отих 12 тисяч неродючих гектарів, треба 12 мільйонів гривень. Торік силами трудівників “Волиньлісу” створили (за власні кошти) 250 гектарів нового лісу, які додадуться до 500 тисяч гектарів, що перебувають у віданні держлісгоспоб’єднання.

Нелегка справа – садити, вирощувати і рубати ліс. Але досить непросто вберегти його від розкрадання. Ось що каже з цього приводу генеральний директор Богдан Колісник:

– У сфері використання природних ресурсів маємо велику проблему: діє організована злочинність. З кожним роком зростають обсяги самовільних рубок. Торік в угіддях об’єднання виявлено півтисячі випадків лісопорушень. Загальна маса самовільної рубки деревини становить 700 кубічних метрів. Нанесено збитків на сотні тисяч гривень. Боремось як можемо. На жаль, наші суди, куди направляються матеріали після розслідування правоохоронними органами, не всі справи розглядають. Приклад. Із 50 направлених їм матеріалів на загальну суму 113 тисяч гривень завданих збитків, розглянули трохи більше 30. Постає резонне запитання: чому державні судові установи так безвідповідально ставляться до захисту державного багатства, кому це вигідно?

Охоронцям лісу, як вони самі розповідають, не додає оптимізму в боротьбі із злодіями таке ставлення суддів до вирішення справ. Тим більше, що з авторитетної організації може прийти лісівникам лист із дивною і незрозумілою пропозицією – “повернути (зрозуміло, отим же злодіям) ліс в у належній кількості і якості”, оскільки “в діях… складу злочину не виявлено”.

– Це насмішка над нами, нашою працею, – каже головний лісничий “Волиньлісу” Анатолій Гетьманчук. І, мабуть, над отими недолугими законами, які не можуть захистити інтереси держави.

Коментарі, як мовиться, зайві.

“Урядовий кур’єр” 2003.06.04