24/06/2011
0Йдемо просікою. Коренастий, підтягнутий Петро Курельчук зупиняється в кварталі красунь сосен, що наче піки стримлять у небо. Він любить тут бувати, бо серед дерев йому думається краще, плани визрівають зримо і робочі негаразди скоріше забуваються.
А в цей кризовий час керівникові є над чим голову сушити. Ціни кусаються, дорожнеча фактично на все. Між тим самі лісівники ціни на свою продукцію давно не піднімають, дають можливість партнерам триматися на плаву. Але вже в самих ситуація стає нелегкою. Як викрутитися, не здати лідерських позицій в системі галузевого управління, як забезпечити працюючим гідне життя? Директор Ізяславського лісгоспу П.І.Курельчук переймається цим повсякчас.
– Петре Івановичу, знаю, ви , несучи службу на флоті, досить успішно займалися боротьбою, бігом. Енергійність, наполегливість ще з тих часів?
– Справді, спорт допоміг мені бути сильним і впевненим. А енергію я черпаю з лісу, який люблю, без якого себе не мислю.
– Ізяславський лісгосп постійно серед кращих в управлінні лісового та мисливського господарства. Як вдається досягати успіхів?
– Одразу скажу – нелегко .А запорука успіхів – повсякденна наполеглива праця кожного члена колективу, чіткість і злагодженість дій служб і підрозділів. У нас немає такого, що сьогодні треба виконувати певну роботу, а чогось для цього не вистачає. Гріш ціна керівникові, якщо він не вміє завчасно спланувати дії.
– Незабаром буде десять років, як ви біля директорського керма. Колеги, начальство особливо відзначають у Курельчука серед багатьох хороших якостей рису непосидючого будівничого.
– Багато доброго було зроблено в лісгоспі до мого приходу. Та жити тільки старим багажем – це втрачати перспективу. Необхідно йти в ногу з науково – технічним прогресом, створювати гарні умови праці.
Щороку ми щось будуємо, постійно купуємо сучасне обладнання для оснащення виробництва, бо випускати високоякісну продукцію, освоювати нові її види на старенькій техніці неможливо. Отож на основі сучасних технологій переобладнали Ізяславський цех переробки деревини. Нині високопродуктивно працюють італійські та американська стрічкопильні рами, різноманітні німецькі та італійські верстати, польські сушильні камери.
Оновлюватись дозволяє високоефективне використання деревної продукції?
– Так. Щороку залізницею та автотранспортом відправляємо вітчизняним і зарубіжним споживачам 65 – 70 тисяч кубометрів деревини. Від реалізації цієї продукції торік одержали майже 24 мільйони гривень, за чотири місяці поточного року – біля 10 мільйонів гривень. Збільшення обсягу реалізації в першому кварталі цього року стало можливим за рахунок високоефективного використання лісосировинних ресурсів.
Стабільне виробництво, нормальні умови праці, вчасно виплачена досить висока заробітна плата виключають плинність кадрів, як робітничих професій, так і керівників. Ізяславські лісівники працюють не тільки для свого колективу. Вони сплачують досить значні податки і є бюджетоутворюючим підприємством. Щороку 28 – 30 відсотків коштів, одержаних від загального обсягу реалізації продукції, сплачується до бюджетів різних рівнів, пенсійного фонду та йдуть на всі обов»язкові платежі. А це чимала сума – 7 – 8 мільйонів гривень щорічно.
– Щоб мати такі великі обсяги виробництва, очевидно, дуже багато лісу вирубуєте?
– Перш ніж відповісти на це запитання, дозвольте завершити тему будівництва. Для працівників нижнього складу і цеху переробки деревини спорудили і обладнали сучасне побутове приміщення з душовими, сушарками, кімнатами прийому їжі. На території складу також працює їдальня, де лісгоспівці харчуються за символічними цінами.
Чи візьмемо наш транспортний підрозділ. Тут побудовано сучасну майстерню для ремонту, бокси для машин. Діє сауна з басейном. До речі, всі виробничі й побутові приміщення наших цехів і автогаражу, адмінбудинки лісгоспу і лісництв опалюються сучасними автоматичними та напівавтоматичними котлами, що працюють на тирсі та інших відходах виробництва. А це і досить значна економія коштів, і добрі умови праці.
Зараз найголовніший об’єкт будівництва – теплиця на тисячу квадратних метрів. Стара слугувала тридцять років і тепер не відповідає вимогам. Повністю замінимо в ній грунт, щоб позбутися шкідників і хвороб лісових культур. Обладнуємо автоматичну систему поливу з регулюванням температури, ремонтуємо скляне накриття. В теплиці вирощували і далі будемо вирощувати сіянці цінних лісових порід та декоративні саджанці шпилькових та листяних порід дерев і кущів.
Щодо рубок. Ведемо помірну лісоексплуатацію з додержанням норм розрахункової лісосіки на головне та проміжне користування. Ніяке нищення, виснаження лісових ресурсів, як хтось думає, не допускається. Річний приріст деревини становить 111 тисяч кубометрів. Заготовляємо від цієї кількості лише 66 відсотків.
Нині маємо стиглих і перестійних площ 4265 гектарів, тобто 18 відсотків від усіх насаджень .Люди повинні розуміти, що ліс – не тільки краса, а й сировина, яка не повинна даремно пропадати. Підійшов час збирати лісовий урожай – емоції відкиньмо.
– Коли я готувався до цього інтерв’ю, у редакцію газети надійшов лист із села Стороничі. Жителі,скоріше всього колишні працівники Плужнянського лісництва, пишуть про надмірне вирубування лісів, про те, що з незрозумілих причин закрили місцевий цех переробки деревини. Поступово його розтягають. Деяких лісників і жінок лісокультурної ланки Плужнянського лісництва скоротили…
– Цех справді закрили, бо збитковий. Однак робітників працевлаштували на інших ділянках у тому ж лісництві та в Ізяславському цеху переробки деревини. На роботу і з роботи їх возить автобус .Хіба це погано? На моє глибоке переконання, потрібно виходити не тільки зі своїх особистих інтересів, а й думати про весь колектив. Стороницький цех на консервації й цілодобово охороняється. Ніхто його не розтягує.
Лісокультурниці – сезонні працівники. Уже майже десять років беремо їх лише на період догляду за культурами, бо в нинішніх скрутних економічних умовах треба рахувати кожну копійку, оптимізувати штати.
Відносно надмірних рубок. Вище я говорив, що вони не допускаються. Заготовляємо деревину лише в межах розрахункової лісосіки, науково обґрунтованої десятки разів, перевіреної різними службами і , в першу чергу, Міністерством охорони навколишнього природного середовища .Забираємо тільки те, що, образно кажучи, достигло, досягло зрілого віку.
– Яка площа насаджень у державному лісовому фонді? Яка їхня вікова і породна структура?
– Володіння лісгоспу розташовані в Ізяславському та Білогірському районах і складються з 20 окремих контурів – ділянок, які тягнуться 70 кілометрів із заходу на схід. Лісом вкрито понад 23,2 тисячі гектара земель. Більше сорока відсотків насаджень – середньовікові, п’ята частина – пристигаючі, по 18 процентів площ складають молодняки й стиглі і перестійні насадження. Тобто співвідношення відповідає науково обґрунтованим нормативам.
Переважають хвойні культури – сосна, ялина, для яких місцеві грунти найкраще підходять.
У лісництвах створено тимчасові розсадники, де вирощуємо щороку майже 1,5 мільйона штук сіянців сосни, дуба, інших порід. Насіння, в основному, використовуємо власне. Торік, приміром, зібрали його понад чотири тонни. Посадковим матеріалом забезпечуємо не тільки власні потреби, а ще й відпускаємо організаціям, населенню на озеленення.
– Петре Івановичу, ваш колектив нараховує шість лісництв. Хто задає тон у суперництві?
– Лютарське, Білогірське і Плужнянські лісництва. Добрих слів заслуговують їхні керівники, а також майстри лісу Юрій Царук, Сергій Симончук, Назар Ковальчук, Віктор Романюк, працівниці декоративного розсадника Світлана Маліцька, Надія Буйницька, Антоніна Позняк, Марія Довбиш. Багато в нас добросовісних людей і в інших підрозділах.
– Програма «Ліси України»- ваш пріоритет, дороговказ. Назвіть основні її завдання.
– Програмою передбачено підняти лісистість регіону, поліпшити породний склад, підвищити стійкість лісових екосистем, забезпечити більш раціональне використання лісових ресурсів. У цьому напрямку наполегливо трудимось. На жаль, досі на державному рівні не відпрацьовано механізм передачі непридатних для сільськогосподарського виробництва земель під заліснення. Так, на території Кунівської, Дертківської, Борисівської сільських рад понад тридцять років тому ми заклали нові ліси, доглядаємо іх, несучи витрати. Та досі вони не передані до державного лісового фонду, де господарює наше підприємство. Така ж ситуація в інших місцях.
Одне слово, є технічні можливості для швидшого озеленення непридатних земель, але бюрократична тяганина заважає.
– Ліси відіграють виключно важливу роль у збереженні біологічного різноманіття, духовно наснажують людину своєю красою. Саме виходячи з цього, створюється природно – заповідна мережа. Яка вона в лісгоспі?
– Природно – заповідний фонд складає 16 об’єктів площею понад 2,2 тисячі гектарів. За останній час він збільшився вдесятеро! Під нашою опікою перебувають ботанічні, орнітологічні, гідрологічні й загальнозоологічні заказники.
Михельський гідрологічний має загальнодержавне значення. Це унікальне сфагнове болото з реліктовими та рідкісними рослинами. Такий же високий статус у пам’ятки природи Святе озеро. Мальовничу водойму оточують славетні соснові бори. На великих площах соснових насаджень є чудові ягідники чорниці. В Білогірському районі милують зір унікальні столітні модринові насадження.
Усю цю красу бережемо, як зіницю ока.
Ізяславський лісгосп славиться в області вольєрним розведенням диких кабанів.
Веденню мисливського господарства приділяємо значну увагу. Передусім дбаємо про кормову базу, сприятливі умови для природного розмноження дичини. Майже шість років тому захопилися вольєрним розведенням кабанів, виділивши для цього три гектари угідь. Згодом площу збільшили до десяти гектарів. Торік випустили на волю 42 кабани.
– Ви мисливець?
– Так, але я люблю не стріляти, а споглядати звірів, тішитися тим, що вони є в угіддях.
– Не за горами ваш особистий шістдесятирічний ювілей. Ви задоволені пройденим шляхом?
– Я – щаслива людина, бо все життя займаюся улюбленою справою – вирощуванням лісу. Троє моїх синів теж пов’язали долю з ним. І цим я особливо пишаюся, з батьківською турботою, але вимогливо ставлюся до їхнього професійного зростання.
– Про що мрієте? Чого бажаєте собі і колективу?
– Мрія і любов у мене єдині й незмінні – ростити ліс, зміцнювати виробничу базу та покращувати умови праці.. І будувати нові об’єкти на виробництві. Аби наш лісгосп завжди був серед кращих. А люди щоб одержували пристойну зарплату, впевнено дивилися в завтрашній день.
