23/08/2018
0Лідія Шилін народилась у селі Велика Осниця Маневицького району. Зростаючи серед мальовничої краси лісів Полісся, змалку була залюблена в природу. Батько Лідії практично все своє свідоме життя пропрацював єгером. Народившись у сім’ї лісника, «кожен Божий день була у лісі». Разом із сестрою та братом допомагала батькові: «Тато садив буряк, сіяли топінамбур, віники заготовляли. Колись цим займалась сугубо сім’я єгеря». Провівши свої юні роки в спілкуванні з природою, Лідія твердо знала, що піде навчатись лісівничій справі.
Здобула фах інженера лісового господарства у Національному університеті біоресурсів і природокористування в Києві (раніше Київська сільськогосподарська академія). Після завершення навчання направили на Рівненщину в Зарічненський лісгосп на посаду лісничого.
В грудні 1985 року Лідія Никифорівна переїжджає в селище Колки Маневицького району. Працює на посаді інженера лісових культур у Колківському лісгоспі. Так минає 25 років. Згодом обіймає пост інженера лісового господарства, де працює донині.
Присвятивши майже тридцять три роки роботі в лісовій галузі, жінка запевняє, що «вросла корінням в цю роботу»: «Основне – це спілкування з лісом, гармонія. Окрім роботи – це душевний спокій».
Маючи потужний багаж знань та відпрацьований роками досвід, під керівництвом Лідії Никифорівни висаджуються гектари лісових культур, проводяться рубки догляду молодняка.
«Ми порівнюємо ліс з садочком і школою. Садочок – це коли садиш ліс і доводиш його до переводу у покриту лісом площу. Тоді, відповідно, починається школа. Ми забираємо цей ліс десь у шість років та дивимось за його станом. У 80 років сосна стає стигла, тоді ми самі підводимо її до рубки головного користування. Практично всі рубки, які відбуваються на території підприємства, проводяться під контролем головного інженера», – з таким особливим підходом повідомляє про свої обов’язки.
З гордістю розповідає про своїх трьох дочок. Любов до лісу та природи
передається з покоління в покоління. Старша донька захистила кандидатську роботу на кафедрі лісових культур у Київському НУБіП. Молодша навчається на другому курсі того ж університету.
Крім усього, Колківський лісгосп опікується чотирма шкільними лісництвами. Діти тісно співпрацюють з лісгоспом. Проводиться чимало заходів, де молоде покоління пробує виконувати всю лісівничу роботу (за винятком рубки та вивозки лісу). Починаючи від збору насіння та закінчуючи висіванням, сапанням і посадкою і стратифікацією. Лісівники також організовують для дітей різні конкурси, де передбачені чималі грошові винагороди.
«Дітям у радість співпрацювати з нами. Вони бачать себе у цій сфері в майбутньому», – розповідає жінка.
Цитуючи класика української літератури Ліну Костенко: «Мене змалку люблять ці дерева», – Лідія Никифорівна зауважила, що той, хто з дитинства любить ліс, не завдасть йому шкоди в майбутньому.
Розвиток лісового господарства іде в ногу з часу: з’являються новітні технології, розвивається наука, покращується якість та продуктивність роботи. Простіше стало працювати, каже співрозмовниця, «було б бажання».
