16/06/2011
0З поміж перлин нашої природи чи не найвідомішою є Сатанівська лісова дача Ярмолинецького держлісгоспу. Площа її понад 4000 гектарів. Розташована в південно-західній частині області, у Городоцькому і частково Чемеровецькому районах.
… Ще здаля, на горизонті, над довколишніми полями бовваніють пагорби, вкриті лісами. Вишикувались в ряд і нагадують хребет велетенського доісторичного динозавра. Воно й не дивно: в цій місцині окремі горби сягають рекордних для Хмельниччини значень по висоті над рівнем моря – 400 – 410 метрів!
За горбистим пасмом, глибоко внизу /перепад висот складає 150 – 170 метрів!/, затиснутий його широким підніжжям звивається річка Збруч, несучи свої води у сивий Дністер. Саме тут, поблизу одного з найдревніших на Поділлі містечок – Сатанова, початок відрізку знаменитого Товтрового кряжу на теренах Хмельницької області.
Товтрове пасмо – оригінальне геологічне утворення. Не має аналогів не тільки в Україні, але й в усій Європі. Товтри є давнім рифом, що виник вздовж берегової лінії на мілководді міоценового моря близько 25-14 мільйонів років тому. Самобутність цього рифу полягає в тому, що він складений не коралами, як більшість сучасних і викопних рифів світу, а рештками вапнякових водоростей /літотамній/, моховаток, молюсків, морських червів тощо.
Ще одна, але вже сучасна особливість: товтри один з небагатьох куточків рідного краю, де збереглися ділянки букових лісів природного походження. Видатний український вчений-лісівник академік П.С.Погребняк, котрий досліджував сатанівські ліси в першій половині XX століття, назвав місцеві бучини “острівцями” або “рефугіями”. Тобто реліктовими ділянками. Він відносив їх до морозо- та посухостійких екологічних типів, на відміну від букових лісів Карпат, інших регіонів Центральної і Західної Європи. Сатанівська бучина, наче острівок знаходиться за 100 – 120 км східніше межі суцільного ареалу бука лісового. Ця цінна лісова порода є переважно гірським видом і полюбляє вологий клімат. Саме завдяки найбільшим висотам Товтрового пасма в районі Сатанова, порівняно з іншими рівнинними територіями, там випадає відносно більше опадів, особливо в теплу пору року.
Ще якихось 600 – 800 років тому, за більш сприятливих для бука кліматичних умов бучини мали поширення на усій території Поділля і Правобережного лісостепу. Свідченням цього є групи бука лісового в інших лісництвах того ж Ярмолинецького держлісгоспу, в Старокостянтинівському держлісгоспі, в окремих лісових масивах Вінничини. Це підтверджується також результатами палеоботанічних досліджень. Є навіть географічні назви окремих населених пунктів – Буки у Житомирській, Черкаській та Київській областях.
Декілька століть тому у сатанівських лісах бук був найпоширенішою породою. Одначе, внаслідок хижацької експлуатації лісових ресурсів у XIX ст. та на початку XX ст. букові лісостани були істотно винищені. Така тенденція збереглася до середини 70-х років минулого століття. Старих, природного походження насаджень бука лісового в Сатанівській лісодачі залишилося тільки 250 гектарів!
У довоєнні роки сатанівська бучина була єдиною в Україні. Лісоводи дбайливо доглядали за нею. Проводили заготівлі насіння для лісових господарств. Після війни інтерес до розведення бука в Правобережному лісостепу згас. Тільки на старті 60-х років, стривожені долею рівнинного бука вчені-лісівники, працівники лісового господарства серйозно зайнялися насінництвом і культивуванням бука. З сатанівської бучини було отримано велику партію насіння, вирощено сіянці і закладено лісокультури бука лісового.
Завдяки зусиллям і ентузіазму працівників об'єднання “Хмельницькліс” та Сатанівського лісництва негативну тенденцію стосовно бука вдалося переламати на краще. Наукові, організаційні і технічні заходи втілилися у конкретні результати. Площі під лісокультурами бука в сатанівських лісах стали зростати. На тепер загальна площа лісостанів з участю бука понад 500 гектарів. Найстаріші дерева бука ростуть в 39 кварталі. Їх вік понад 170 років. У 33, 36 кварталах окремі велетні мають в обхваті 2 і більше метрів.
В чистих букових насадженнях окрім бука до складу деревостану входять граб, дуб черешчатий, береза бородавчаста, черешня. Вік таких насаджень 70 – 100 років. Підлісок майже відсутній. В травостої переважають характерні для таких лісів види: копитень європейський, зеленчук жовтий, маренка запашна, яглиця звичайна, осока волосиста, фіалка лісова, зубниці залозиста та бульбиста та інші.
За попередніми даними флора Сатанівської лісодачі налічує до 400 видів вищих рослин, що складає до 30 відсотків від флори Товтрового кряжу. Серед них немало таких, що знаходяться на границі свого ареалу, а також рідкісних для Хмельниччини та України. Своєрідний “червоний список” включає 45 видів рослин. З них -15 занесено в друге видання “Червоної книги України”.
Тут трапляються рослини, основний ареал яких за десятки і більше кілометрів західніше. То передусім реліктові папороті: листовик сколопендровий, багаторядник шипуватий, аспленїй чорний; квіткові рослини-скополія карніолійська, крем’яник гарний, жовтець Запаловича. До рідкісних і зникаючих належать – хвощ великий, підсніжник звичайний, цибуля ведмежа, аконіт шерстистовустий. На крутосхилі однієї з товтр, поблизу річки Збруч знаходиться найбільша за площею на Волино-Подільській височині ділянка грабового лісу /до 3 га/, де зростае релікт третинного періоду, вимираючий вид вічнозелений чагарничок – бруслина карликова. Окрім того, тут можна натрапити на цілу низку цінних представників родини орхідних: булатку великоквіткову, любок дволисту та зеленоцвіту, коручки морозниковидну, темно-червону, гніздівку звичайну, зозулині сльози яйцелисті, билинець комариний…
Відносно багата і місцева фауна. Над узліссям та зрубами чигають на здобич шуліка чорний, канюк, боривітер. По вечорах іноді долинає з глухих нетрів моторошний голос пугача – найбільшого птаха серед сов. Неодноразово бачили в цих місцях чорного лелеку, проте гнізда поки що не знайдено. На жаль із-за високої освоєності території придатних місць для гніздування червонокнижних видів майже не залишилося.
В лісах дачі не рідкість косулі, дикі свині. Як пощастить можна натрапити і на лося та оленя. В кам’янистих місцях товтр водяться борсук, лісова та кам’яна куниці, білка тощо. По берегах р. Збруч мешкає видра, ондатра. Із земноводних тут помічено тритона гребінчастого, жерлянку червонобрюху, жабу гостроморду та трав’яну. Водяться декілька видів плазунів: вуж, гадюка, мідянка, ящірки прудка та зелена…
Не випадково сатанівські ліси, як досить неповторна та унікальна частина Товтрового пасма вже давно стала своєрідною Меккою для вчених різних галузей знань. До прикладу, геологію і геоморфологію тут вивчали В.Д. Ласкарев, П.Л.Тутковський, І. К. Королик, К.І.Геренчук. Рослинний світ досліджували І.Ф.Шмальгаузен, М.І.Котов, Б.В.Заверуха, Ю.Р.Шеляг-Сосонко, М. М.Круцкевич та багато інших. Про фауну йдеться у працях В.П. Храневича, К.А. Татаринова, В.І Гулая, Ю.С.Куща. Особливу роль Сатанівська бучина відіграла у створенні основ вітчизняної лісової типології. Її розпочали створювати маститі вчені-лісівники П.П.Кожевников та Е.В.Алєксєєв. Як наука про типи лісів України вона була завершена академіком П.С.Погребняком.
Результати різнобічних досліджень лягли в основу охорони і раціонального використання природних ресурсів Сатанівської бучини. З метою збереження для нащадків природних насаджень бука лісового в 1974 році був створений один з перших на Хмельниччині заказник загальнодержавного значення Сатанівська дача площею 250 га. Звичайно, такі розміри заповідної території не охоплювали все екологічне різноманіття лісових насаджень за участю бука. На початку 9О-х років того ж століття під охорону держави відведено вже 1772 га. Заказник Сатанівська дача поміняв назву на Сатанівський лісовий. Тоді ж було створено ще один заказник – Іванковецький ландшафтний площею 1014 га.
Кількісні зміни вимагали якісних. Вчені, природоохоронна громадськість виступили з ініціативою створення на товтрах Хмельниччини національного природного парку. І вона увінчалася успіхом. В 1996 році на теренах трьох адміністративних районів – Кам’янець-Подільського, Чемеровецького та частково Городоцького народився один з найбільших в Європі природних національних парків “Подільські товтри”. Окрім згаданих двох заповідних територій до його складу увійшов весь лісовий масив Сатанівськоі лісодачі.
Тепер сатанівська бучина, в широкому розумінні слова, без перебільшення є науковим, навчальним та освітнім полігоном, роль якого з часом зростатиме. Щороку працівниками НПП “Подільські товтри” спільно з лісівниками Ярмолинецького держлісгоспу і Сатанівського лісництва, освітянами проводять дослідження природних комплексів та їх компонентів, організовують еколого-освітні заходи – екскурсії, туристичні походи тощо.
Попри все добре є в заказниках, і в цілому всіє території лісового масиву лісництва чимало проблем, котрі потребують невідкладного розв’язання. Великої шкоди трав’янистому покриву, підросту бука завдає масове нерегульоване випасання худоби мешканцями сіл Іванківці, Кринцилів, інших прилеглих населених пунктів. На грані зникнення окремі популяції рідкісних і зникаючих видів рослин: бруслини карликової, хвоща великого, орхідних.
Додаткового навантаження на біогеоценози заказників, особливо Іванковецького, додає Сатанівський рекреаційний вузол. Адже в межах лісодачі функціонує відомий в Україні, а тепер і в Європі бальнеологічний курорт Сатанів з його цілющими мінеральними водами. Щороку сюди прибувають тисячі людей на відпочинок і оздоровлення. Значна частина їх – неорганізовані. Прилегла до курорту майже двокілометрова зона з лісовою та лучною рослинністю постійно деградує через протоптані стежки, винищені на букети красиво квітучі рослини. Вирубуються дерева та кущі, засмічується територія.
… Отож, раціональне поєднання господарського, рекреаційного використання з охороною і дбайливим ставленням до природних багатств цього унікального куточка природи стає основним завданням колективу національного природного парку “Подільські товтри”, всього природоохоронного активу краю.
