Що не так з репутацією лісової галузі: приклад Савранського лісу.

Не секрет, що в очах широкого загалу лісівнича робота та знищення лісів – поняття ідентичні. Репутацію всієї лісової галузі нещадно знищують банальні речі, без яких є неможливим ведення лісового господарства. Це викликає справедливе обурення чесних працівників галузі, важка робота яких знецінюється суспільством.

Чому ж так виходить?

Звісно, що в очах обивателів будь-яка рубка – це зло, звідси і демонізація лісівників. Тут без широкої освітньої роботи ніяк. Однак масла у вогонь підливають і активісти-природоохоронці, закиди яких часто є набагато більш конструктивними. Численні виступи екологів в ЗМІ не залишаються непоміченими пересічними українцями – від того страждає репутація лісівників. Керівництво галузі усі звинувачення відкидає. Але чи дійсно екологи роздувають з мухи слона?

Розглянемо лише один випадок.

Є в Одеській області лісовий масив, що має назву «Савранський ліс». Вся його територія входить до однойменного заказника загальнодержавного значення, створеного ще за радянських часів. Охоронне зобов’язання на заказник має ДП «Савранське лісове господарство». Цей ліс – один з найбільших південних лісів України – колись міг похизуватися віковими дубовими масивами, був оселищем тварин та рослин, що внесені до Червоної книги і залежать від старих лісів. Однак в останні роки ситуація кардинально змінилася.

Що можна побачити в Савранському лісі зараз? Величезні зруби після суцільних санітарних рубок чотирирічної давнини і старіше. Площа деяких вирубок становить майже 20 гектарів. На цьому місці були мішані вікові дубово-черешневі ліси. Савранські лісівники стверджують, що рубки є наслідками ліквідації льодоламу початку двохтисячних. Звісно, перевірити це вже важко. Однак варто згадати, що в 2016 році відбулася заборона суцільних рубок в заказниках. Вибіркові санітарні рубки, що відбуваються в Савранському лісі зараз, аргументуються тим самим льодоламом.

Цілком можливо, що якби не така заборона, то суцільні рубки відбувалися б і зараз, знищуючи останні оселища рідкісної фауни заказника?

Проблема також в іншому – далеко не всі суцільні зруби відновлені дубовими культурами. Вирубки в глибині Савранського лісу полишені на поновлення… бур’янами та чагарниками.

Останні вже утворили непролазні джунглі на місці більш старих зрубів, ні про яке відновлення дубових деревостанів мова не йде.

Звісно, на деяких ділянках дубові культури таки присутні. Між рядами картоплі, кукурудзи та іншої городини. ДП «Савранське лісове господарство» надає в користування землю на зрубах, щоб місцеві мешканці займалися там сільським господарством, паралельно доглядаючи за молодими дубочками.

Чимало місцевих так переживають за дубові культури, що обприскують їх хімікатами від колорадського жука та інших шкідників. Чого не зробиш заради рідного лісу. Можливо, це не так і погано в плані догляду за молодими культурами, однак постійна сільськогосподарська діяльність слабко співвідноситься із заповідним статусом Савранського лісу. Що є допустимим в експлуатаційних лісах, те не обов’язково є доречним в заказнику, метою створення якого є захист природних процесів в лісах!

Самі лісівники жаліються, що до цього їх змусила нестача фінансування. Звісно, ця проблема є, але ж навіщо проводити суцільні рубки, якщо можливості адекватно поновити деревостан немає? Невже хоч якийсь ліс не краще за пустир? Тим паче, що мова йде про заповідний об’єкт.

Після заборони суцільних рубок в заказниках савранські лісівники перейшли на вибіркові санітарні рубки. І тут не без порушень. В цьому році ДП «Савранське лісове господарство» не отримало лімітів від Міністерства екології – до чого прямо зобов’язує ст. 9-1 Закону України «Про ПЗФ». Це зовсім не заважало підприємству виписати лісорубні квитки і проводити рубки. Більш того, виявилося, що про «сезон тиші» з 1 квітня по 15 червня в Саврані також ніхто не чув. Тому чимало вибіркових рубок відбувалося саме в цей період. «Сезон тиші» у своєму нинішньому форматі викликає багато питань, однак закон є закон – керівництво ДАЛРУ постійно стверджує про дотримання всіма підприємствами усіх нормативних вимог.

Що є в сухому залишку? Відсутність поновлення деревостану, нецільове використання землі, рубки з порушеннями і без дозвільних документів. Здавалося б, справжній клондайк для правоохоронних органів. Однак численні заяви та звернення до поліції, обласного департаменту екології, Держгеокадастру та інших установ результатів допоки не принесли. Усі стверджують про абсолютну законність. Більш того, представники ОУЛМГ та самого лісгоспу, замість визнати порушення, пишуть листи, в яких звинувачують в некомпетентності, відсутності доказів, перекручуванні фактів і відволіканні від роботи.

А тепер про фактори, що плямують репутацію всієї галузі. Нагадаю, мова йде про природоохоронну територію, заказник загальнодержавного значення. На звернення до ДАЛРУ та Одеського ОУЛМГ з проханням анулювати незаконно отримані лісові квитки і провести перевірку були отримані очікувані відповіді – все законно. Ніби і немає ніякого заказника. За таких умов в майбутньому довести ділянки старих дібров до повноти 0,1 дуже просто, адже деякими рубками цього року вилучають до половини деревостану. Майбутнє Савранського лісу безрадісне.

До чого це все? На жаль, Савранський ліс – не єдиний подібний випадок за останній час. Лісова галузь в Україні абсолютно не вміє і не хоче визнавати своїх помилок. Звісно, в будь-якій отарі є паршиві вівці. Однак репутація галузі повністю в руках самої галузі.

Чесні лісівники не виступають проти безчесних колег. ДАЛРУ не реагує відкрито і прозоро на повідомлення про порушення, не провадить справедливі розслідування, і тим паче не комунікує про їхній хід із широким загалом. Винні – дійсно винні, а не прості майстри лісу – не несуть покарання, їхнє відсторонення не відбувається. Ситуація стає дедалі гіршою. То чи не час вже лісівникам власноруч відновити своє добре ім’я?

Єгор Гриник, біолог.