08/06/2011
0Мешканець Чернігівщини тримає вдома двох вовків. Кличе їх Малий і Великий. Виховує сіроманців за власною методою: їжа – раз на чотири дні та обов'язкові прогулянки лісом. Як хижака зробити товаришем – дізнавалася Галина Тимощук.
Дзеркальний та холодний погляд… Спрогнозувати, як поводитимуться ці звірі, практично неможливо. Вони хоч і виросли серед людей, та інстинкти іноді беруть гору.
До Анатолія ці два сірих потрапили 3 роки тому маленькими й сліпими. Знайомі мисливці знайшли їх самих у лігві. Відтоді чоловік і хижаки стали друзями. Анатолій каже, методи виховання звірів прості – ласка і ніякої агресії.
Анатолій Походня, власник вовків:
– Ніхто не знає, що у них в голові. Були випадки, коли вони на моїх знайомих оскаливши клики, які в них не маленькі, намагалися вхопити пару раз.
А тому, щоб уберегти людей – сіроманців поселили у спеціальному вольєрі.
Галина Тимощук, кореспондент:
– Скільки вовка не годуй, а він все рівно дивиться в ліс. однак тепер дика природа для цих звірів стала місцем для прогулянки.
І тут уже, здавалося б, приручені тварини дають собі волю… Вони надто розумні, щоб їх дресирувати – стверджує чоловік. Тож обрав іншу тактику – стати вожаком. З першого дня їхньої появи у сім'ї поводиться так, аби звірі розуміли, хто тут головніший.
Нашкодити в селі вовк – малий і вовк – великий теж інколи встигають.
Олександр Бородавко, Малокошелівський сільський голова:
– Декілька індиків загризли, ну нічого страшного господар розрахувався і можливо вони більше задоволення отримали чим ті індики коштували.
У Малій Кошелівці до такого сусідства вже звикли. І вовче виття тут нікого не дивує.
