06/06/2011
0Цю історію трирічної давності я почув від мого знайомого з c.Новоселиця Виноградівського району Закарпаття Петра Клевця. Петро Іванович полюбляє ходити по гриби. Про це знає все село.
Був випадок, що в середині січня на весіллі мій співрозмовник побився об заклад із приятелем, що принесе свіжі гриби. Надворі зима, холодно, а він пішов до лісу, і що думаєте – як і обіцяв, повернувся з парочкою чудових білих грибів. Тож сумніву не було, що Петро Іванович дійсно завзятий «мисливець» за грибами. (До слова, він і його сім’я з лісу живуть вже багато років). Але повернемось до історії, яка дуже мене зацікавила.
Того ранку Петро Іванович вирішив піти по гриби на нове місце, де ще ніхто не бував. «Я вже майже назбирав повний кошик біляків, на які мені постійно щастить, – розповів він. – Але захотілося подивитися ще одне місце, що між Новоселицею і Черною, де росте кизил, тільки з іншого боку. Аж раптом почув шум і побачив, як щось повзе по землі. Змій я не боюся, бо пригадую, коли був малим, до нас приїжджали науковці і просили зловити вужа, гадюку чи ящірку. Ми тих плазунів голими руками ловили. За це нас пригощали цукерками, печивом та іншими ласощами, яких ми до того часу навіть не куштували.
Але те, що я побачив того дня у лісі, було велике і зовсім не схоже на звичайну змію. Від переляку я не зміг зрушити з місця. Кошик із грибами покотився вниз, і вони всі розсипалися. Велика змія, завдовшки близько 7-8 метрів і товщиною з трилітрову банку, проповзла біля мене. Не пам’ятаю, як опинився вдома, бо ноги самі несли мене через ярки, береги та зарослі. Коли ж розповів про свою пригоду, то ніхто не повірив».
Пройшов деякий час і потроху все забулося. Петро Іванович знову зібрався до лісу. Яким же було його здивування, коли знову побачив ту велетенську змію, прямо на дорозі, така собі зелена із сірими плямами і навіть не ворушилася. «Вже мене й страх пройшов, але підходити ближче я побоявся, – каже чоловік, – адже такий може цілого з’їсти і оком не моргне».
Майже все село дізналося про те, що в лісі є велика змія. Люди дійсно бачили її, але не наважувалися розповідати, бо боялися, що вона може приповзти до них до хати. Василь Чонка бачив плазуна на відстані півметра. Мешканці села вирішили, якщо змія не кидається на людей і худобу, то нехай живе.
Петро Іванович розповів, що приїздили «круті» хлопці, які пропонували йому за змію велику нагороду (більше 150 тисяч доларів). Але він відмовився ловити. «Я її вже бачив шість разів –, розповідає, – а старі бабки кажуть, що, якщо ще раз із змією зустрінуся з поганими намірами, то перший буду у її пащі. Тож я подумав і вирішив, що краще бідніше пожити кілька десятків років, ніж померти такою страшною смертю».
До речі, ми з Петром Івановичом удвох побували на тому місці, бачили сліди, але змію не довелося зустріти. Згодом я дізнався, що дійсно в закарпатських лісах є великі карпатські удави. Ще при Союзі на Чорну гору завезли різних плазунів, в тому числі й карпатського удава. Можливо, наш клімат посприяв, що він сягнув таких великих розмірів.
Іван КОЗАК, Виноградів.ІНФО
ВІД РЕДАКЦІЇ. Як повідомив директор Виноградівського держлісгоспу Василь Агій, слухи про велетенську змію справді існують серед населення Новоселиці. Вони періодично повторюються через кожні 5-7 років. Самим же працівникам лісу не доводилося зустрічатися з гігантською змією. Найбільшим плазуном, якого вони бачили в тамтешніх лісах, був полоз довжиною близько двох метрів.
KARPATNEWS.in.ua — Усі Новини Ужгорода, Закарпаття та України
