Колісник: “Ліси – державні і відповідати за них має державна структура”

Я конечно, отличаю Богдана Ивановича от Виктора Александровича даже в этом ракрусе, но фото размещаю, так как именно им, сопроводили  журналисты это интервью. Во всем остальном оно интересное, искреннее, по теме и , я думаю, вызовет обсуждения. М.П.

Богдан Колісник, начальник обласного управління лісового та мисливського господарства, розповів про своє ставлення щодо ліквідації комунального підприємства "Волиньоблагроліс"та стосунки з Бліновою.

– Богдане Івановичу, рішенням сесії таки ліквідовано комунальне підприємство «Волиньоблагроліс». Втім, опозиційні фракції з цим миритися не мають бажання і можуть його оскаржувати. Чи поставлено крапку у цьому питанні з вашої точки зору?

– Ті, хто створював це підприємство, мали спочатку подумати, чи чинять вони у правовому полі. З Лісового та Земельного кодексів України чітко зрозуміло, що в державі ніяких комунальних лісів немає, а є лишень державні. Всі голослівні заяви, які лунають і, на жаль, будуть лунати про те, що повинні бути ліси альтернативні державним: комунальні чи ще якісь, – безпідставні. На жаль, чи на щастя, це суперечить нашому законодавству.

Мене особисто звинувачують, що я забираю ліси. Та не Колісник забирає, а є відповідні укази Президента, розпорядження Кабміну. Ліси – державні і відповідати за них має державна структура.

Той шум, який сьогодні спостерігаємо в області – політичний. Маневицька громада нічого не втратить від того, що все поставили на свої місця і ліс віддали державному користувачу. Конфліктної ситуації я не бачу. Покращиться управління, буде якісніше ведення лісового господарства, і громади від того не постраждають.

А взагалі, говорити про значення лісів для місцевого населення можна безкінечно. І державні ліси в цьому плані відіграють значно більшу роль, ніж так звані комунальні. Це – і місцеві податки (на сьогодні вже сплачено в сільські ради понад 3 мільйони гривень), це – і дрова, це – допомога школам, всім державним структурам та окремим малозабезпеченим громадянам. Комунальні ж ліси впливають на рівень життя кількох людей. Так було завжди. Але так не повинно бути.

– Комунальні ліси на Волині, як відомо, повернуті державі. Є розпорядження голови ОДА, в якому є відповідні рекомендації. Але ж цей документ сьогодні – предмет судового розгляду. Якщо ж рішення суду буде прийняте не у вашу користь, що тоді робитимете?

– Буду діяти у правовому полі. Я інакше не можу і не вмію. Але проведу вам «лікбез». Ліси при Союзі завжди були державними. Так звані колгоспні ліси, яких так добиваються у комунальну власність, створені за державні кошти у 50-60 роках. Ліси були і є державні. Змінювалися тільки користувачі.

Обласна рада створила комунальне підприємство «Волиньоблагроліс», з ним –три дочірні структури і зробила їх правонаступниками спеціалізованих міжгосподарських лісгоспів.

– Але вже ж таки, чи могло це підприємство далі функціонувати, попри те, що ліси в них забрали? Вони ж могли у вас брати лісові квитки і працювати.

– Теоретично – так. Але в нашому Лісовому кодексі чітко написано, що в державних лісах лісокористувачі повинні бути – державні. У нас є багато суперечностей в законодавстві. Це все треба врегульовувати. Але ж чітко зрозуміло, що в області лісами розпоряджається облдержадміністрація, а не обласна рада. Це треба було усвідомити тоді, коли розпочинали всю цю катавасію з комунальним підприємством, або вже зробити все так як треба. Я про це говорив шанованому у деяких колах Анатолію Петровичу. Треба було розібратися, поробити акти і зняти проблему. Не ми ініціювали цієї справи. У нас волинських лісівників вистачає своїх проблем.

Я знаю, що ви зараз запитаєте, а чого в інших областях існують комунальні ліси. Бо вони вже на наступний день після створення комунальних підприємств поробили державні акти. Але і вони сьогодні вивчають питання про передачу лісів державі, бо це – неминучий процес.

– Комунальні підприємства приречені працювати в правовому полі у плані прозорості зарплат, сплати податків та інших платежів. Приватні структури не завжди настільки скрупульозні в цих питаннях. Якщо змоделювати ситуацію, що на місці дочірних підприємств «Волиньоблагролісу» з’являться приватні структури, то можна припустити, що втрачатиме бюджет. Як вам такі міркування? Додам, що вони не зовсім мої, а це означає, що подібні сценарії перетворень уже пишуться. Що ж тоді доброго зробила облрада, ліквідовуючи підприємство?

– Справа в тому, що питання про ліквідацію спочатку не стояло. Якби ми спочатку ліквідували «Волиноьоблагроліс», а потім почали процедуру передачі лісів, то мені було би простіше. Треба було проаналізувати ефективність того підприємства і використати право депутатів його ліквідувати. Помітьте, що ніхто нічого не говорить про те, що обласна громада отримала в результаті. Що я маю на увазі? Кошти громади обласною радою то вкладалися у «Волиньоблагроліс», при цьому обмежувалися у фінансуванні якість інші соціальні галузі. А де ж дивіденди? Кошти ж бо витрачені не малі.

Чого зараз ті підприємства не хочуть працювати, я просто не розумію.

– Але ж припущення якісь маєте?

– Там були створені ще й приватні підприємства, які працювали на базі комунальних. Там ще багато в чому треба розбиратися. Але прості люди в цьому не винні. Вони не правильно поінформовані, але ми їх всіх поінформуємо та трудовлаштуємо.

– Богдане Івановичу, ви натякаєте, що в питанні замішана політика. Не виняток. Але представники цих трудових колективів не вперше приїздять на Київський майдан пікетувати владну будівлю. Після низки політичних розчарувань в Україні досить важко заагітувати людей стояти на майданах за політику. Причина, мабуть, є й інша. Кажуть ви не зовсім зручний керівник і працювати не хочуть конкретно з вами. Чому?

– А ви не знаєте, чому? При цьому, давайте зауважимо, що багато людей зі мною працює і їм зручно. До того ж депутатом обласної ради я став саме по маневицькому виборчому округу. Мене обирали люди. Для мене це важливо.

Зі мною бояться, якщо можна так говорити, працювати безвідповідальні люди, ті, які халатно ставляться до виконання своїх службових обов’язків.

А щоб оцінити різницю, треба наживо подивитися на рівень ведення господарства у комунальних лісів і державних. Хто це все порівняє, в того зникнуть всі запитання і сумніви.

– Нещодавно був опублікований критичний матеріал про господарювання у держлісгоспах журналістки Валентини Блінової, яка є вашою колегою по депутатському корпусу. Я думаю, ви читали цю статтю, і хотіла би почути ваші коментарі, з приводу опублікованого.

– Не можу давати оцінку Бліновій як журналістці, бо я її статей не читав. Але той пасквіль (я інакше цієї статті не називаю) я прочитав. Мені неприємно, що роботу великого колективу трудівників лісової галузі дозволяють собі оцінювати люди, які не є професіоналами і не розуміють про що говорять. Ведення лісового господарства на Волині значно вище, ніж те, як це хоче показати пані Блінова. Все велике розцінюється на віддалі. В мене таке враження, що дотримання законів декому сьогодні не вигідне. Я 40 років пропрацював у лісовому господарстві. Мені не соромно за свою діяльність починаючи від Соф’янівки і завершуючи сьогоднішньою посадою. А я вчора запитав деяких політиків: «А що ви зробили?» От молодий чоловік, який постійно кричить… Що він зробив для Волині? Нічого. Я страшно боюся тих платних патріотів. Хоча, чого боюся? Я їх зневажаю. Це – пусті люди.

Я не кажу, що в нас зроблено все ідеально. Багато проблем локальних, які від лісівників не залежать і які в області варто вирішувати на законодавчому рівні. Але те, про що написано в статті – надумані факти і на них уваги не варто звертати.

– В Інтернеті була інформація, що ви погрожували Валентині Бліновій…

– Це смішно. Ви знаєте, що я зі симпатією ставлюся до жінок. Так, я міг сказати: «Не згадуйте прізвище Колісника». Але це тому, що написане про мене в статті Блінової – неправда, а я на це не заслужив. Якщо вона вважає це погрозою… Чим я можу погрожувати?

– На попередньому засіданні сесії було прийнято чергове рішення про надання в оренду водних об’єктів. Але прозвучала репліка одного з провладних депутатів , що подібне питання розглядається чи не востаннє. Чи правильно припинити надавати водойми в оренду? Звісно, є проблеми з недобросовісними орендарями, та такими, які не знають, а, відповідно, не дотримуються законів. Але ж є й друга сторона медалі: за водоймами є кому доглядати. Ваша думка з цього приводу.

– До будь-якого питання треба підходити виважено. Не можна або все віддавати в оренду, або її відразу заборонити. Є люди, які дійсно нормально господарюють. Чому їм забороняти? Крім того, треба визначатися для чого надаються водойми. Якщо вони мають більш рекреаційний напрямок, то нехай використовуються для відпочинку та спортивного вилову риби. А якщо водойма використовується для промислового вилову риби, то який там може бути відпочинок?

Контролювати використання цих водойм – не функція облради. На це є відповідні контролюючі органи. Ми розглядаємо тільки документи для надання в оренду.

– Волиньрада прийняла програму розвитку рибного господарства, де записано, щодо 2015 року обсяги виробництва товарної риби на Волині сягнуть 1,5 мільйонів тон. Чи реальною для виконання є ця цифра?

– Я за те, щоб на Волині вирощували риби багато. Але великі плани з вирощуванням риби не повинні завадити розвитку рекреації на Волині. Не можна допускати того, щоб люди не мали, де покупатися, де рибу вудкою половити. Все, що створене природою, і озера в тому ж числі тобто озера, має використовуватися для людини, а штучні ставки – більше для промислового вилову.

– На останньому засіданні постійної комісії було відхилено питання про надання в користування мисливських угідь. Чому?

– Питання було не підготовлене.

– Якою буде політика комісії у питанні надання в користування мисливських угідь?

– Ми будемо виважено ставитися до цього питання і з державницьких позицій. Будемо приймати рішення таким чином, щоб не нашкодити громаді. Мисливські господарства ніколи не були прибутковими для держави. До прикладу, на Черкащині є 360 тисяч гектарів лісів під мисливськими угіддями. З них управління лісового та мисливського господарства має тільки 4 тисяч гектарів. Все інше роздане в користування. В нас значно менше. Я вважаю, що в жодному випадку не можна давати в користування ті угіддя, які є в УТМР, бо рядові мисливці також повинні мати, де полювати. Масового надання у користування в області не буде. Ми постійно будемо контролювати ті процеси, які відбуваються на угіддях, що знаходяться у користуванні.

– Чи є такі суб’єкти господарювання, які взяли угіддя у користування і погано там хазяйнують? Якщо так, то чи клопотатиметься комісія про те, щоб в них забрати ці угіддя?

– Ви дещо випереджаєте події. Ми тільки-но збираємося найближчим часом перевірити всі мисливські господарства. Через місяць-півтора я надам таку інформацію вашому виданню.

Але найголовніше, нам треба розвивати внутрішню культуру. Я бував на полюваннях в Європі. Там головна ціль мисливця – трофей. У нас – м’ясо, ніби ми всі тут з голоду помираємо.

– Депутати обласної ради підвищили ставки збору за гриби, ягоди інші побічні лісові ресурси. Наскільки необхідним та аргументованим, з вашої точки зору, був такий крок?

– Останній раз ці ставки мінялися 4 чи 5 років тому. Все воно якось безконтрольно відбувалося. Брали один ліміт, а вивозили зовсім інший. Зараз позиція державна. Ніхто нікому не заважає заробляти гроші. Ставки не є високими. Але, крім цього, хочу подякувати депутатам, що цим же рішенням вони передбачили, що 15% від зборів повертатиметься до лісу, тобто у наші держлісгоспи. Щоправда, в деяких інших областях повертають по 50%.

– Ваші сини працюють також в лісі. Ви впливали на їхнє рішення по вибору професії?

– Це – складне для мене питання. З одного боку добре, що діти пішли по моїх слідах і визначилися, що працюватимуть тільки в лісі. Мені приємно, що і мій внук через рік піде вступати в Шацький коледж, бо хоче бути лісівником. Але є ще й другий момент: якщо хтось думає, що в лісі легко працювати, що там можна так дуже швидко розбагатіти, то прошу на роботу. Всі хочуть з лісу взяти, працювати майже ніхто не хоче. Ті, хто торгують дошками і палетами, в лісі не працюють. Це – піна. Справжня робота – це зовсім інше. Це – буденна робота. Я не ображаюся на критику. Моя мати казала: « Якщо душа не їла часнику, то вона й пахнути не буде». От ви кажете, що мене не люблять… Вчора мої люди спіймати крадіїв з п’ятьма підводами деревини. Вони мене будуть любити? Щоб бути «хорошим» треба відпускати і машини браконьєрські і самих браконьєрів. Так само і моїм синам. Хіба мені не болить серце, коли по них стріляють?

На жаль , в суспільстві міняються цінності. В нас шанують платних патріотів.

– Помітно, що ви дуже болісно реагуєте на критику у матеріалах журналістів, але незабаром вони святкуватимуть професійне свято. Що побажаєте волинським медівникам?

– Критика мало кому подобається і природно, що й для мене це не є бальзамом для душі. Критика зі сторони ЗМІ сприймається нормально, коли вона є конструктивною. Ми дякуємо всім, хто не байдужий до проблем лісу і навколишнього середовища.

Як лісівник бажаю всім волинським журналістам творчого натхнення. Нехай ліс надихає вас на творчість. Дуже хочеться щоб ви не тільки писали про недоліки, але й помічали красу, серед якої ми живемо і за яку ми всі разом відповідаємо.
За матеріалами: Волинська правда