01/06/2011
0Заробляти дивіденди на волинських лісах спритно навчилися у місцевій політиці. Аргументи «за» і «проти» щодо створеного минулим скликанням комунального підприємства «Волиньоблагроліс», з усіх барикад місцевих політичних лісових баталій звучать водночас переконливо і не зовсім. І, як би парадоксально це не звучало , але і опозиційним , і провладним політикам на питанні «Волиньоблагролісу» можна, заробивши бонусів, одночасно й «попалитися». Начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник при всіх властях не приховував, що не є прихильником комунальної власності у лісовій галузі. Чи є привід у головного лісівника області сьогодні святкувати перемогу, з’ясовуємо у цьому інтерв’ю.
– Богдане Івановичу, рішенням сесії таки ліквідовано комунальне підприємство «Волиньоблагроліс». Втім, опозиційні фракції з цим миритися не мають бажання і можуть його оскаржувати. Чи поставлено крапку у цьому питанні з вашої точки зору?
– Ті, хто створював це підприємство, мали спочатку подумати, чи чинять вони у правовому полі. З Лісового та Земельного кодексів України чітко зрозуміло, що в державі ніяких комунальних лісів немає, а є лишень державні. Всі голослівні заяви, які лунають і, на жаль, будуть лунати про те, що повинні бути ліси альтернативні державним: комунальні чи ще якісь, – безпідставні. На жаль, чи на щастя, це суперечить нашому законодавству.
Мене особисто звинувачують, що я забираю ліси. Та не Колісник забирає, а є відповідні укази Президента, розпорядження Кабміну. Ліси – державні і відповідати за них має державна структура.
Той шум, який сьогодні спостерігаємо в області – політичний. Маневицька громада нічого не втратить від того, що все поставили на свої місця і ліс віддали державному користувачу. Конфліктної ситуації я не бачу. Покращиться управління, буде якісніше ведення лісового господарства, і громади від того не постраждають.
А взагалі, говорити про значення лісів для місцевого населення можна безкінечно. І державні ліси в цьому плані відіграють значно більшу роль, ніж так звані комунальні. Це – і місцеві податки (на сьогодні вже сплачено в сільські ради понад 3 мільйони гривень), це – і дрова, це – допомога школам, всім державним структурам та окремим малозабезпеченим громадянам. Комунальні ж ліси впливають на рівень життя кількох людей. Так було завжди. Але так не повинно бути.
– Комунальні ліси на Волині, як відомо, повернуті державі. Є розпорядження голови ОДА, в якому є відповідні рекомендації. Але ж цей документ сьогодні – предмет судового розгляду. Якщо ж рішення суду буде прийняте не у вашу користь, що тоді робитимете?
– Буду діяти у правовому полі. Я інакше не можу і не вмію. Але проведу вам «лікбез». Ліси при Союзі завжди були державними. Так звані колгоспні ліси, яких так добиваються у комунальну власність, створені за державні кошти у 50-60 роках. Ліси були і є державні. Змінювалися тільки користувачі.
Обласна рада створила комунальне підприємство «Волиньоблагроліс», з ним –три дочірні структури і зробила їх правонаступниками спеціалізованих міжгосподарських лісгоспів.
– Але вже ж таки, чи могло це підприємство далі функціонувати, попри те, що ліси в них забрали? Вони ж могли у вас брати лісові квитки і працювати.
– Теоретично – так. Але в нашому Лісовому кодексі чітко написано, що в державних лісах лісокористувачі повинні бути – державні. У нас є багато суперечностей в законодавстві. Це все треба врегульовувати. Але ж чітко зрозуміло, що в області лісами розпоряджається облдержадміністрація, а не обласна рада. Це треба було усвідомити тоді, коли розпочинали всю цю катавасію з комунальним підприємством, або вже зробити все так як треба. Я про це говорив шанованому у деяких колах Анатолію Петровичу. Треба було розібратися, поробити акти і зняти проблему. Не ми ініціювали цієї справи. У нас волинських лісівників вистачає своїх проблем.
Я знаю, що ви зараз запитаєте, а чого в інших областях існують комунальні ліси. Бо вони вже на наступний день після створення комунальних підприємств поробили державні акти. Але і вони сьогодні вивчають питання про передачу лісів державі, бо це – неминучий процес.
– Комунальні підприємства приречені працювати в правовому полі у плані прозорості зарплат, сплати податків та інших платежів. Приватні структури не завжди настільки скрупульозні в цих питаннях. Якщо змоделювати ситуацію, що на місці дочірних підприємств «Волиньоблагролісу» з’являться приватні структури, то можна припустити, що втрачатиме бюджет. Як вам такі міркування? Додам, що вони не зовсім мої, а це означає, що подібні сценарії перетворень уже пишуться. Що ж тоді доброго зробила облрада, ліквідовуючи підприємство?
– Справа в тому, що питання про ліквідацію спочатку не стояло. Якби ми спочатку ліквідували «Волиноьоблагроліс», а потім почали процедуру передачі лісів, то мені було би простіше. Треба було проаналізувати ефективність того підприємства і використати право депутатів його ліквідувати. Помітьте, що ніхто нічого не говорить про те, що обласна громада отримала в результаті. Що я маю на увазі? Кошти громади обласною радою то вкладалися у «Волиньоблагроліс», при цьому обмежувалися у фінансуванні якість інші соціальні галузі. А де ж дивіденди? Кошти ж бо витрачені не малі.
Чого зараз ті підприємства не хочуть працювати, я просто не розумію.
– Але ж припущення якісь маєте?
– Там були створені ще й приватні підприємства, які працювали на базі комунальних. Там ще багато в чому треба розбиратися. Але прості люди в цьому не винні. Вони не правильно поінформовані, але ми їх всіх поінформуємо та трудовлаштуємо.
– Богдане Івановичу, ви натякаєте, що в питанні замішана політика. Не виняток. Але представники цих трудових колективів не вперше приїздять на Київський майдан пікетувати владну будівлю. Після низки політичних розчарувань в Україні досить важко заагітувати людей стояти на майданах за політику. Причина, мабуть, є й інша. Кажуть ви не зовсім зручний керівник і працювати не хочуть конкретно з вами. Чому?
– А ви не знаєте , чому? При цьому, давайте зауважимо, що багато людей зі мною працює і їм зручно. До того ж депутатом обласної ради я став саме по маневицькому виборчому округу. Мене обирали люди. Для мене це важливо.
Зі мною бояться , якщо можна так говорити, працювати безвідповідальні люди, ті, які халатно ставляться до виконання своїх службових обов’язків.
А щоб оцінити різницю, треба наживо подивитися на рівень ведення господарства у комунальних лісів і державних. Хто це все порівняє, в того зникнуть всі запитання і сумніви.
– Нещодавно був опублікований критичний матеріал про господарювання у держлісгоспах журналістки Валентини Блінової, яка є вашою колегою по депутатському корпусу. Я думаю, ви читали цю статтю, і хотіла би почути ваші коментарі, з приводу опублікованого.
– Не можу давати оцінку Бліновій як журналістці, бо я її статей не читав. Але той пасквіль (я інакше цієї статті не називаю) я прочитав. Мені неприємно, що роботу великого колективу трудівників лісової галузі дозволяють собі оцінювати люди, які не є професіоналами і не розуміють про що говорять. Ведення лісового господарства на Волині значно вище, ніж те, як це хоче показати пані Блінова. Все велике розцінюється на віддалі. В мене таке враження, що дотримання законів декому сьогодні не вигідне. Я 40 років пропрацював у лісовому господарстві. Мені не соромно за свою діяльність починаючи від Соф’янівки і завершуючи сьогоднішньою посадою. А я вчора запитав деяких політиків: «А що ви зробили?» От молодий чоловік, який постійно кричить… Що він зробив для Волині? Нічого. Я страшно боюся тих платних патріотів. Хоча, чого боюся? Я їх зневажаю. Це – пусті люди.
Я не кажу, що в нас зроблено все ідеально. Багато проблем локальних, які від лісівників не залежать і які в області варто вирішувати на законодавчому рівні. Але те, про що написано в статті – надумані факти і на них уваги не варто звертати.
– В Інтернеті була інформація, що ви погрожували Валентині Бліновій…
– Це смішно. Ви знаєте, що я зі симпатією ставлюся до жінок. Так, я міг сказати: «Не згадуйте прізвище Колісника». Але це тому, що написане про мене в статті Блінової – неправда, а я на це не заслужив. Якщо вона вважає це погрозою… Чим я можу погрожувати?
– На попередньому засіданні сесії було прийнято чергове рішення про надання в оренду водних об’єктів. Але прозвучала репліка одного з провладних депутатів , що подібне питання розглядається чи не востаннє. Чи правильно припинити надавати водойми в оренду? Звісно, є проблеми з недобросовісними орендарями, та такими, які не знають, а, відповідно, не дотримуються законів. Але ж є й друга сторона медалі: за водоймами є кому доглядати. Ваша думка з цього приводу.
– До будь-якого питання треба підходити виважено. Не можна або все віддавати в оренду, або її відразу заборонити. Є люди, які дійсно нормально господарюють. Чому їм забороняти? Крім того, треба визначатися для чого надаються водойми. Якщо вони мають більш рекреаційний напрямок, то нехай використовуються для відпочинку та спортивного вилову риби. А якщо водойма використовується для промислового вилову риби, то який там може бути відпочинок?
Контролювати використання цих водойм – не функція облради. На це є відповідні контролюючі органи. Ми розглядаємо тільки документи для надання в оренду.
– Волиньрада прийняла програму розвитку рибного господарства, де записано, щодо 2015 року обсяги виробництва товарної риби на Волині сягнуть 1,5 мільйонів тон. Чи реальною для виконання є ця цифра?
– Я за те, щоб на Волині вирощували риби багато. Але великі плани з вирощуванням риби не повинні завадити розвитку рекреації на Волині. Не можна допускати того, щоб люди не мали, де покупатися, де рибу вудкою половити. Все, що створене природою, і озера в тому ж числі тобто озера, має використовуватися для людини, а штучні ставки – більше для промислового вилову.
– На останньому засіданні постійної комісії було відхилено питання про надання в користування мисливських угідь. Чому?
– Питання було не підготовлене.
– Якою буде політика комісії у питанні надання в користування мисливських угідь?
– Ми будемо виважено ставитися до цього питання і з державницьких позицій. Будемо приймати рішення таким чином, щоб не нашкодити громаді. Мисливські господарства ніколи не були прибутковими для держави. До прикладу, на Черкащині є 360 тисяч гектарів лісів під мисливськими угіддями. З них управління лісового та мисливського господарства має тільки 4 тисяч гектарів. Все інше роздане в користування. В нас значно менше. Я вважаю, що в жодному випадку не можна давати в користування ті угіддя, які є в УТМР, бо рядові мисливці також повинні мати, де полювати. Масового надання у користування в області не буде. Ми постійно будемо контролювати ті процеси, які відбуваються на угіддях, що знаходяться у користуванні.
– Чи є такі суб’єкти господарювання, які взяли угіддя у користування і погано там хазяйнують? Якщо так, то чи клопотатиметься комісія про те, щоб в них забрати ці угіддя?
– Ви дещо випереджаєте події. Ми тільки-но збираємося найближчим часом перевірити всі мисливські господарства. Через місяць-півтора я надам таку інформацію вашому виданню.
Але найголовніше, нам треба розвивати внутрішню культуру. Я бував на полюваннях в Європі. Там головна ціль мисливця – трофей. У нас – м’ясо, ніби ми всі тут з голоду помираємо.
– Депутати обласної ради підвищили ставки збору за гриби, ягоди інші побічні лісові ресурси. Наскільки необхідним та аргументованим, з вашої точки зору, був такий крок?
– Останній раз ці ставки мінялися 4 чи 5 років тому. Все воно якось безконтрольно відбувалося. Брали один ліміт, а вивозили зовсім інший. Зараз позиція державна. Ніхто нікому не заважає заробляти гроші. Ставки не є високими. Але, крім цього, хочу подякувати депутатам, що цим же рішенням вони передбачили, що 15% від зборів повертатиметься до лісу, тобто у наші держлісгоспи. Щоправда, в деяких інших областях повертають по 50%.
– Ваші сини працюють також в лісі. Ви впливали на їхнє рішення по вибору професії?
– Це – складне для мене питання. З одного боку добре, що діти пішли по моїх слідах і визначилися, що працюватимуть тільки в лісі. Мені приємно, що і мій внук через рік піде вступати в Шацький коледж, бо хоче бути лісівником. Але є ще й другий момент: якщо хтось думає, що в лісі легко працювати, що там можна так дуже швидко розбагатіти, то прошу на роботу. Всі хочуть з лісу взяти, працювати майже ніхто не хоче. Ті, хто торгують дошками і палетами, в лісі не працюють. Це – піна. Справжня робота – це зовсім інше. Це – буденна робота. Я не ображаюся на критику. Моя мати казала: « Якщо душа не їла часнику, то вона й пахнути не буде». От ви кажете, що мене не люблять… Вчора мої люди спіймати крадіїв з п’ятьма підводами деревини. Вони мене будуть любити? Щоб бути «хорошим» треба відпускати і машини браконьєрські і самих браконьєрів. Так само і моїм синам. Хіба мені не болить серце, коли по них стріляють?
На жаль , в суспільстві міняються цінності. В нас шанують платних патріотів.
– Помітно, що ви дуже болісно реагуєте на критику у матеріалах журналістів, але незабаром вони святкуватимуть професійне свято. Що побажаєте волинським медівникам?
– Критика мало кому подобається і природно, що й для мене це не є бальзамом для душі. Критика зі сторони ЗМІ сприймається нормально, коли вона є конструктивною. Ми дякуємо всім, хто не байдужий до проблем лісу і навколишнього середовища.
Як лісівник бажаю всім волинським журналістам творчого натхнення. Нехай ліс надихає вас на творчість. Дуже хочеться щоб ви не тільки писали про недоліки, але й помічали красу, серед якої ми живемо і за яку ми всі разом відповідаємо.
