27/05/2011
0Дослідження всіх обставин надзвичайного випадку, коли на початку серпня минулого року на околиці лісового урочища Пнівненська дача внаслідок переслідування браконьєрів лісівниками було затримано двох озброєних громадян, один із яких виявився… дільничнимміліціонером, продовжується. «Волинська газета» оприлюднила з цього приводу цілу серію матеріалів, а результати службового розслідування, проведеного керівництвом УМВСУ у Волинській області, представила у статті «Браконьєр чи жертва» від 12 травня ц. р.
Схоже на те, що винних ніхто не знайде тому, що не шукає, а тих, кого притягнули до адмінвідповідальності, реабілітували судовим рішенням.
В усякому випадку заступник прокурора Волинської області Василь Невірець після перевірки всіх обставин цієї справи повідомив:
«31 липня 2010 р. до Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області надійшло повідомлення від невстановленої особи про те, що близько 20 год. біля с. Пнівне Камінь-Каширського району невідомі особи стріляють по качках.
Проведення перевірки за вказаним повідомленням було доручено дільничному інспектору Камінь-Каширського РВ УМВС А. М. Кадирі, яким із виїздом на місце не вдалося встановити правопорушників чи слідів незаконного полювання та таким чином підтвердити подію злочину, а тому в порушенні кримінальної справи за вказаним повідомленням було відмовлено.
2 серпня 2010 р., близько 21 год. 30 хв., до Камінь-Каширського РВ УМВС України у Волинській області телефоном надійшло повідомлення жителя с. Фаринки Камінь-Каширського р-ну І. П. Фарини про те, що в урочищі Студниця, що між с. Городок Камінь-Каширського р-ну та с. Бихів Любешівського р-ну, відбувається незаконне полювання, а саме – чути постріли га гавкіт мисливських собак.
Оперативним черговим райвідділу для з’ясування обставин за вказаним фактом на місце події направлено дільничного інспектора райвідділу А. М. Кадиру. Останній є мешканцем с. Пнівне Камінь-Каширського р-ну і в цей час знаходився за місцем свого проживання. Оскільки він погано знав лісові дороги, для кращого орієнтування на місцевості під час здійснення перевірки вказаної інформації А. М. Кадира попросив допомоги колишнього майстра лісу М. В. Величка, з яким на мотоциклі поїхали до лісу. При цьому, для самозахисту останні взяли із собою свої власні, зареєстровані у встановленому законом порядку мисливські рушниці.
Прибувши в ліс, їм не вдалося виявити на місці правопорушників, а також зафіксувати сліди незаконного полювання. І коли на вулиці почало сутеніти, вони поверталися на мотоциклі А. М. Кадири додому.
При виїзді з лісу А. М. Кадира та М. В. Величко були затримані лісничими та єгерями ДП «Любешівське ЛМГ», які вилучили в останніх мисливську зброю, що була у розібраному стані та в чохлах.
6 серпня 2010 р. районним мисливствознавцем ДП «Любешівське лісомисливське господарство» А. С. Масюком щодо вказаних осіб складено протоколи про порушення п. 1. 3 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство», а 17 серпня 2010 р. винесено постанови про визнання їх винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 85 ч. 1 КУпАП, та накладено на кожного адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн.
Постанови про притягнення до адміністративної відповідальності оскаржено А. М. Кадирою та М. В. Величком до Камінь-Каширського районного суду, яким адміністративні позови задоволено, постанови про притягнення останніх до адміністративної відповідальності визнано незаконними та скасовано, а справи провадженням закрито за відсутністю в їхніх діях складу правопорушення, передбаченого ст. 85 ч. 1 КУпАП.
Як визнав доведеним суд, 2 серпня 2010 р. у мисливських угіддях урочища Пнівненська дача Деревківського лісництва, що на території ДП «Любешівське лісомисливське господарство», А. М. Кадира та М. В. Величко полювання не проводили.
Одночасно наказом начальника Камінь-Каширського РВ УМВС дільничного інспектора вказаного відділу А. М. Кадиру за порушення вимог Закону України «Про міліцію» за фактом зберігання при собі в службових цілях власної мисливської рушниці притягнуто до дисциплінарної відповідальності».
Отже, з відповідей, отриманих редакцію від керівництва УМВСУ у Волинській області та Прокуратури Волинської області, а також експрес-коментарів високопосадовців, надрукованих «Волинською газетою» ще 12 серпня 2010 р. у статті «Браконьєри в погонах», не важко зафіксувати суттєві деталі, які викликають глибокі сумніви щодо того, чи насправді дільничний міліціонер А. М. Кадира пізно ввечері 2 серпня 2010 р. їхав до лісу у службових справах.
По-перше, нічим іншим, окрім голослівної заяви чергового по камінь-каширському райвідділу, що саме ним «направлено» дільничного А. М. Кадиру «для з’ясування обставин», ця інформація не підтверджується. Мало того, не встановлено, чому цей черговий не повідомив про несподіване відрядження правоохоронця ні керівництво свого РВ УМВСУ, ні колег із Любешова, які також могли послати для перевірки опергрупу, внаслідок чого взагалі могло дійти до перестрілки між своїми?!
По-друге, якщо А. М. Кадира, місцевий мешканець, справді «погано знав лісові дороги», то який сенс відправляти міліціонера до лісу з ризиком, що він там просто заблукає? Та й із ким А. М. Кадира погоджував, що як «Сусаніна» прихопить із собою озброєного (але вже колишнього майстра лісу!), а не когось із діючих лісівників Камінь-Каширщини, які мають право на подібні дії?
По-третє, з якого це дива обидва взяли власні мисливські рушниці саме «для самозахисту»? Бо начальник РВ УМВСУ Іван Іващенко по «гарячих слідах» стверджував журналістам таке: «Якщо співробітник іде до лісу, то мусить взяти із собою табельну зброю (пістолет Макарова) у затверджений мною графік. Тільки тоді це припустимо». Та й для самозахисту мисливську зброю в розібраному стані й у чохлах – у протидії браконьєрам не використовують!
Четверте. Чому ні А. М. Кадира, ні М. В. Величко, нібито займаючись пошуками невідомих браконьєрів, під час затримання не пред’явили єгерям із Любешівщини жодного документа, який посвідчував би їхні особи?! Та й дільничний, якби справді виконував наказ оперативного чергового, був би одягнутим в уніформу міліціонера, а не в звичайний камуфляж…
П’яте. Через три дні після цієї загадкової події, 6 серпня 2010 р., районним мисливствознавцем А. С. Масюком щодо вказаних осіб складено адмінпротоколи, і лише 12-го числа їх направлено на розгляд суду, який відбувся аж 10 вересня. Але вже 12 серпня у «Волинській газеті» вищезгаданий начальник Камінь-Каширського РВ УМВСУ Іван Іващенко назвав вчинок А. М. Кадири «ганебним». Та й начальник облуправління лісового та мисливського господарства, нині – депутат облради Богдан Колісник, щодо затриманих осіб висловився коротко і ясно: «Такі люди викликають зневагу»…
Шосте і – найголовніше. За інформацією директора ДП «Любешівське ЛМГ» Юрія Васюхника, єгері переслідували ввечері 2 серпня 2010 р. сімох невідомих браконьєрів, а затримали лише двох підозрюваних. То, можливо, хтось із цього невловимого квінтету виявився в Камінь-Каширському районі настільки впливовим, що всі аргументи захисників живої природи зовсім не випадково буквально розвалилися в місцевому суді?
Від редакції. Насправді випадок у камінь-каширському (чи любешівському?) лісі – це не надзвичайна подія районного масштабу. Це буденне та непоодиноке явище, котре примушує замислитися: який менталітет і які звичаї панують на рівні районної ланки адміністративно-територіального поділу України? Якщо в нашій державі навіть народні депутати спільно з районними прокурорами та міліціонерами дозволяють собі вбивати в лісі простих людей, якщо голови райдержадміністрації гамселять кийками рибалок на березі орендованої водойми, то тільки навіть титанічними зусиллями на обласному чи державному рівнях порядку й законності не досягнути.
А щоб визначити, якою ж торік була судова практика служителів Феміди нашої області у сфері боротьби з порушниками природоохоронного законодавства, ми вирішили поцікавитися в компетентних інстанціях. І на відповіді очікуємо з нетерпінням…
