17/07/2018
0Нижче додаю текст власного звернення до Президента України щодо накладення вето на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» від 03.07.2018 р. (Олег Сторчоус)
.
Президенту України
Порошенку П.О.
____________________________
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11
До відому: Міністерство аграрної політики
та продовольства України
_____________________________
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24
Державне агентство лісових ресурсів
України
_____________________________
01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-а
Генеральна прокуратура України
______________________________
01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15
З В Е Р Н Е Н Н Я
щодо необхідності накладення вето на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» від 03.07.2018 р.
03.07.2018 року Верховна Рада України прийняла проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» (реєстр. №5495 від 06.12.2016 року) у другому читанні в та цілому як закон. Відповідно даних офіційного веб-порталу Верховної Ради України, закон прийнято в редакції до другого читання від 19.06.2018 року.
09.07.2018 року вказаний закон із підписом Голови Верховної Ради України скеровано на підпис Президенту України.
Прийнятий закон вважаю таким, що матиме виключно негативні наслідки для протидії незаконним рубкам та обігу незаконно добутої деревини, значно послабить рівень кримінально-правової охорони природно-заповідного фонду, спричинить шкоду економічним засадам ведення лісового господарства, створить корупційні ризики в діяльності правоохоронних органів, сприятиме виникнення судових спорів тощо. Документ також має вкрай низьку якість законотворчої техніки, вади техніко-юридичного характеру.
Попри гучну назву, закон має низку положень маніпулятивного змісту, які жодним чином не вирішують існуючих проблем у лісовому секторі України. Навпаки – породжують нові, котрі лише підсилять кризові явища у лісовому господарстві. Йдеться про звичайне окозамилювання: під виглядом начебто суспільно прийнятних норм пропонується низка розрізнених неефективних правових рішень та заборон.
Головними новелами ухваленого закону можна вважати наступні:
– запровадження тимчасової заборони на експорт паливних дров із 01.01.2019 р.
– криміналізація контрабанди деревини;
– «посилення» кримінальної відповідальності за незаконні рубки;
– введення кримінальної відповідальності щодо обігу незаконно добутої деревини;
– доручення Уряду розробити комплексну програму відновлення лісового фонду України тощо.
Зупинюсь докладно на нововведеннях, що пропонує прийнятий закон:
І. Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» доповнюється нормою (ст. 4), якою запроваджується обмеження внутрішнього споживання вітчизняних лісоматеріалів до 25 млн. кубічних метрів на рік. Моніторинг внутрішнього споживання лісоматеріалів покладається на Держлісагентство, яке має здійснювати його в порядку, затвердженому Урядом.
Мотивом такого рішення у пояснювальній записці визначено наступне: «..з метою підсилення позиції України в переговорах із міжнародними партнерами та забезпечення збереження природних ресурсів…. Ці заходи в повній мірі відповідатимуть статті ХХ (g) ГАТТ 1994 року.» На думку законодавця встановлене обмеження внутрішньої заборони деревини грунтується на потребі приведення у відповідність до міжнародних угод діючого із 2016 року мораторію на експорт лісу-кругляка, а також збереження лісів від вирубок.
По-перше, наведене обґрунтування суперечить правовому регулюванню, що передбачене Генеральною угодою із тарифів і торгівлі 1947 та 1994 року (Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі ратифікований Україною 10.04.2008 р). Цією угодою передбачена низка винятків з поміж загального принципу рівного доступу до ринків країни-учасниці СОТ, серед яких наступне виключення: «що стосуються збереження природних ресурсів, які вичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання». Але обсяги лісових ресурсів України, навіть враховуючи загальну тенденцію до їх погіршення, не є таким, що вичерпується. До того ж, авторами відповідного закону визнано, що основна мета закону є господарська – тобто розвиток деревообробної галузі економіки, а не екологічна – обмеження рубок у вітчизняних лісах.
По-друге, визначене законом обмеження обсягу внутрішнього споживання лісоматеріалів у розмірі до 25 млн. куб.м. насправді не може бути реальним обмеженням для України. У 2012 року в країні заготовлено 19,8 куб. м деревини, а починаючи із 2013 року в державі заготовляється від 20 до 22,6 млн куб. м деревини. Апріорі, обсяги споживання лісоматеріалів не можуть бути більшим, ніж обсяги заготівлі деревини. Отже, на сьогодні, та на майбутні періоди, у разі збереження існуючого рівня лісозаготівель, відсутній будь-який сенс у проведенні моніторингу споживання лісоматеріалів, а тим більш – контролю, як це визначено ухваленим законом.
По-третє, слід звернути увагу на складність практичного застосування моніторингу споживання деревини в країні. Саме поняття «внутрішнє споживання вітчизняних лісоматеріалів» не відповідає вимогам правової визначеності. На сьогодні відсутнє спеціальне законодавство, яке б врегульовувало операції із обігу лісоматеріалів: вимоги. Закон не встановлює зустрічного обов’язку споживачів деревини звітуватись перед Держлісагентством за кількість спожитої деревини. Зі свого боку, Держлісагентство також не наділене законом вимагати від суб’єктів господарювання, що не належать до сфери його управління. З огляду на необхідність виконання вимог ст. 19 Конституції України, можна припустити, що будь-яка редакція урядового документу матиме суто формальний або суперечливий характер.
Відтак, не можна стверджувати, що положення національного законодавства цим законом приведені до вимог ГАТТ 1947 року. В представленій редакції щодо обмеження внутрішнього споживання коментована норма є фактично ширмою, що має виключно спекулятивний характер.
ІІ. Закон запроваджує кримінальну відповідність за контрабанду деревини (лісоматеріалів необроблених та пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев).
Вважаю таке правове рішення абсолютно необґрунтованим з огляду на наступне:
По-перше, в чинній редакції Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність лише контрабанду об’єктів, що заборонені або обмежені в цивільному обороті (ст. 178 ЦК України): радіоактивні матеріали, сильнодіючі вибухові речовини, боєприпаси, спецзасоби негласного отримання інформації, культурні цінності. Тому запроваджуючи кримінальну відповідальність за контрабанду одного із предметів цивільного обігу – пиломатеріалів або лісоматеріалів матиме місце абсурдний дисбаланс: звичайна деревина за рівнем правової охорони від контрабанди законом буде прирівняна до боєприпасів, наркотичних речовин, та культурних цінностей. На цьому тлі досить дивним виглядатиме відсутність кримінальної відповідальності за контрабанду підакцизних товарів, внаслідок якої щороку реально завдається збитків державі на мільйони гривень, що є доведеним та загальновизнаним фактом.
По-друге. Не можна заперечуючи факти контрабандних дій при експорті деревини, однак дискусійним є питання реальних обсягів цього явища. Так, у пояснювальній записці не наведено жодних статистичних даних про поширеність фактів незаконного переміщення деревини через український кордон. Із виступів окремих політиків-співавторів відповідного законопроекту випливає, що вказана заборона обумовлена проблемою контрабанди українського лісу. За їх суб’єктивними оцінками, проблема «…є величезною. За останні п’ять років обсяги контрабанди тільки лісу – понад мільярд доларів США…. Дуже важливо, що ми домоглися заборони на експорт дров, тому що під виглядом дров в Європу вивозять ліс-кругляк. Ми взяли українську митну статистику, за якою нульові показники щодо експорту лісу-кругляка, ми взяли європейські офіційні данні Єврокомісії і побачили, що імпорт українського лісу-кругляка до Європи – майже п’ятсот тисяч тон на рік».
(Цікаво зазначити: якщо окремі політики вважають, що рівень контрабанди деревини настільки значний (буцімто під виглядом дров експортується ділова деревина), то виникає питання щодо належного виконання своїх посадових обов’язків митними органами, які за таких обставин не перешкоджають цьому явищу у гігантських масштабах).
Проте автором такої гучної заяви не враховане використання лісогосподарськими підприємствами вкрай застарілих державних стандартів (приміром – ГОСТ 3243-88), що не враховують європейських стандартів деревини аналогічної якості, не узгоджується із митною класифікацією України та суміжних європейських країн. Внаслідок цього складається ситуація, коли вітчизняні суб’єкти господарювання постачають в Європу деревину для спалювання, а споживачі європейських країн використовують її для технологічних потреб: плитного виробництва, МДФ, і навіть лісопиляння. Зрозуміло, що після співставлення статистичної інформації України та ЄС, це дає підстави окремим політикам для некомпетентних заяв, які тиражуються ЗМІ як сенсаційні новини.
З метою усунення технічних бар’єрів у торгівлі деревиною та двоякого тлумачення якості деревини імпортерами та експортерами, нагальною є необхідність розробки національних стандартів для паливної деревини та інших лісоматеріалів. Однак до цього часу наведена проблема не вирішується, що і стало одним із підстав прийняття цього закону.
За оцінками фахівців, експортні ціни на цей вид лісоматеріалів диктують споживачі, вони на 10-20% вищі від цін внутрішнього ринку. Тобто нині утворена ціна відповідає вимогам ринкової пропозиції. З огляду на публічні закиди щодо умисного заниження лісгоспами цін на продаж цієї деревини, для відповіді на це доволі складне й неоднозначне питання доцільно провести масштабний аналіз цін згаданого сегменту ринку. Разом з тим не можна заперечувати використання в експортних поставках державних і комунальних лісогосподарських підприємств невеликих фірм-посередників, що вказує на непрозорість ринку.
Яскравим свідченням необґрунтованості підозр у масштабах контрабанди є конфлікт, що стався у травні – листопаді 2016 року, коли за розпорядженням Закарпатської ОДА №236 працівників митниці було зобов’язано отримати офіційний експертний висновок Закарпатської торгово-промислової палати. В результаті ТПП був проведений огляд деревини у понад 100 вагонах, а митним органом складені протоколи щодо посадових осіб лісгоспів за ст. 483 КУпАП. Однак при аналізі всіх 64 розглянутих судами справ про адміністративні правопорушення (із яких 50 було закрито за відсутністю складу правопорушення), у яких фігурують 93 вагони, встановлено, що лише в 6 вагонах виявлена не паливна, а дров’яна деревина для технологічних потреб, яка підпадає під товарні позиції за 4403 УКТ ЗЕД. Кількість невідповідної деревини у цих шести випадках становила від 5 до 20% завантаженого обсягу. Таким чином підозри громадськості, Закарпатської ОДА, Закарпатської митниці ДФС не знайшли свого підтвердження стосовно того, що лісогосподарські підприємства 2016 року масово, контрабандним шляхом, вивозили на експорт ділову деревину під виглядом дров паливних. Натомість, видання протиправного розпорядження Закарпатської ОДА №236 та протиправні дії/бездіяльність митниці при проведенні митного контролю мали наслідком необґрунтовані бюджетні витрати на оплату послуг Закарпатської ТПП. Крім того, це спричинило масові порушення інтересів лісогосподарських підприємств: здійснення ними витрат на юридичні послуги, відшкодування платежів залізниці, сплату неустойки за невиконання договірних зобов’язань тощо. Загальна сума платежів, які мають бути сплачені лісогосподарськими підприємствами в результаті неправомірних рішень Закарпатської ОДА та Закарпатської митниці на користь ПАТ «Укрзалізниця», становить близько 17 млн. грн. Станом на 15.12.2017 року із вказаної суми в порядку регресу 4,6 млн може бути стягнуто із державного бюджету на рахунок лісгоспів, на користь яких вже прийняті відповідні судові рішення.
Більш детально за цим посилання (діяльність проекту технічної допомоги «Сприяння реформі лісового сектора в Україні» за підтримки Програми Лісів (PROFOR) Світового банку – https://www.lisportal.org.ua/project-post/92046/
Загалом, на тлі тотальної недовіри громадян до діяльності лісової галузі, за якої більшість рубок вони сприймають як незаконні, весь експорт деревини в Україні подекуди став хибно сприйматись як контрабанда.
По-третє, контрабанда товарів може бути вчинена декількома способами. Однак закон запровадить кримінальну відповідальність за переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. З огляду на вартісну складову (ціна деревини є значно нижчою, приміром, ніж підакцизних виробів) та особливості транспортування необробленої деревини (це автомобільний транспорт, вагонні партії, партії для завантаження у морських портах), важко уявити перетинання вантажівками/вагонами/морського транспорту, завантаженого деревиною митного кордону поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю до країн Західної Європи чи Туреччини (експортне переміщення деревини до Молдови, Білорусі, а тим більше – до РФ позбавлене економічного сенсу).
По-четверте За умов постійної наявності високого рівня корупційної складової в діяльності митних, прикордонних служб, органів досудового розслідування запровадження кримінальної відповідальності за товарну контрабанду матиме досить низьку ефективність. Тим більші, фахівцям відомо, що притягнення до кримінальної відповідальності за контрабанду передбачає арешт майна (вагонів, суден чи автомобілів із деревиною) на декілька місяців, огляд їх в якості речових доказів, та проходження тривалої процедури судового розгляду. Водночас, адміністративна відповідальність за ст. 483 КУпАП є більш оперативнішою: санкція статі передбачає штраф у розмірі 100 % вартості товару із конфіскацію самого товару. Такий порядок значно сприяє швидкому надходженню коштів до державного бюджету, що стягуються із порушників.
По-п’яте, основним мотивом вчинення контрабанди в абсолютній більшості випадків є користь. Натомість, контрабанда необробленої деревини у порівнянні із підакцизними товарами (цигарки, пальне) не можна назвати комерційно-привабливою. Тим більш, безпосередній предмет – деревина за своїми об’єктивними характеристиками має значні габарити, що вкрай ускладнює його транспортування. Крім того, вантажовідправниками та продавцями круглої деревини є підприємства державної або комунальної форми власності.
По-шосте, згідно диспозиції наведеної статті відсутні будь-які порогові обмеження для кваліфікації таких діянь. Тож підстави для застосування кримінальної відповідальності за ст. 201-1 КК України виникатимуть навіть у випадках перевезення через державний кордон одного кубічного метра деревини, що не відповідає принципам економії кримінальної репресії.
ІІІ. Закон запроваджує адміністративну відповідальність за перевезення та зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників (ст. 65 КУпАП) та кримінальну відповідальність за перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев і чагарників (ст. 246 КК України)
По-перше, застосування статті у представленій редакції на практиці буде вкрай ускладнено, оскільки чинне законодавство не містить спеціальних норм (тим більш – окремого закону), який би врегульовував правовідносини у сфері обігу деревини в Україні. Закон не визначає поняття законності походження деревини, яке прямо пов’язано із питанням її обліку. Тобто, законодавець запровадив відповідальність за вчинення дій, які чітко не визначені законом. Ситуація правової невизначеності із ключовими поняттями статей КУпАП та КК України «незаконне/законне перевезення, зберігання, збут деревини» породжуватиме лише велику кількість судових спорів. Тим більше, саме поняття «незаконна порубка» не має нормативного визначення, а лише окреслене у судовій практиці (постанова Пленуму ВСУ від 10.12.2004 року №17).
Також законодавством не передбачений порядок (механізм) здійснення перевірок відповідності деревини характеристикам, заявленим у пред’явленій товарно-транспортній накладній, як і не передбачений порядок вилучення та зберігання деревини, походження якої не встановлено. Незрозумілими залишаються багато питань. Наприклад, як органам екоінспекції здійснювати державний контроль за транспортуванням деревини, коли законодавство у сфері держконтролю повноважень використовувати рейдові перевірки ? Який документ складається за результатами співставлення даних пред’явленої водієм накладної та вантажем, який він перевозить? Де і скільки зберігати вилучену деревину? Чи проводити у такому випадку вилучення транспортного засобу тощо.
Якщо додати до проблеми корупційну складову в діяльності правоохоронних органів то вказана норма матиме більше негативу, ані ж реальної дії.
По-друге, у контролюючих та правоохоронних органів відсутні повноваження щодо здійснення контролю за обігом деревини. Підзаконні акти, що врегульовують проведення перевірок постійних лісокористувачів органами екоінспекції, не містять положень щодо перевірки обліку деревини на лісосіках, а тим більше – під час її транспортування, адже на цій стадії природний ресурс уже набув статусу товару.
Закон України «Про дорожній рух» і «Правила дорожнього руху» не передбачають обов’язків водіїв пред’являти поліцейським документи на вантаж, що перевозиться (зокрема – товарно-транспортні документи на деревину). Окрім того, поліцейські та інші посадові особи правоохоронних органів законом не уповноважені вимагати пред’явлення цих документів (окрім випадків, передбачених митним законодавством) для перевірки відповідності деревини її характеристикам, вказаним у товарно-транспортній накладній.
Застосування електронного обліку для кваліфікації законності заготівлі деревини немає суттєвого значення, оскільки чинні нормативні акти, що врегульовують застосування електронного обліку деревини, не мають належної юридичної сили.
По-третє, перелічені поняття не узгоджуються зі ст. 108 ЛК України, де йдеться про «незаконно добуту деревину». Як вже згадувалось, незрозумілим буде визначення деревини, добутої внаслідок незаконних рубок, що вчинені постійними лісокористувачами. Адже в результаті їх проведення деревину можна вважати незаконною добутою. Як правило, такі рубки «пост-фактум» виявляють екологічні інспекції, коли рубка проведена, а деревина (а це бувають сотні кубічних метрів ділової деревини) вже облікована і реалізована лісгоспом споживачам.
По-четверте, на практиці вчинення незаконних рубок майже завжди поєднується із подальшим транспортуванням і зберіганням «незаконно порублених дерев». Тому незаконна рубка охоплює зазначені дії, що усуває необхідність запровадження окремої відповідальності за вказані дії.
Зауважу також, що встановлення адміністративної відповідальності за перевезення/зберігання/збут незаконно зрубаних чагарників є недоцільним, оскільки немає достатнього рівня суспільної небезпечності.
ІV. Диспозиція ст. 153 КУпАП доповнена окремим складом адміністративної відповідальності за «..пошкодження дерев і чагарників за межами населених пунктів, що не віднесені до лісового фонду, або їх незаконна порубка».
Згідно ст. 4 ЛК України, до лісового фонду не належать: зелені насадження у межах населених пунктів, та окремі дерева і групи дерев, чагарників на с/г угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Передбачене законом рішення щодо введення спеціального складу відповідальності за вчинення незаконних рубок насаджень, які не віднесені до лісового фонду не покращить і не погіршить застосування адміністративної відповідальності за вчинення незаконних рубок. Чинна диспозиція ч.1 ст. 65 КУпАП коментованого закону передбачала і передбачає відповідальність аналогічного змісту: «Незаконна порубка і пошкодження дерев або чагарників» (незалежно від того, чи відносяться ці дерева до лісового чи нелісового фонду).
Повноваженнями із застосування ст. 153 КУпАП на даний час наділені лише органи держекоінспекції.
Таким чином, внесення змін до ст. 153 КУпАП не можна назвати ефективним та доцільними. Скоріше їх запровадження призведе до конкуренції норм КУпАП при кваліфікації вчинених незаконних рубок груп дерев, що не віднесені до лісового фонду.
- V. Законом вносяться зміни до ст. 246 Кримінального кодексу України, які декриміналізують незаконні рубки. Також запроваджується високий матеріальний поріг для кваліфікації незаконних рубок на території та об’єктах ПЗФ
В діючій редакції ст. 246 КК України поняття «істотна шкода» нормативно не визначено. У судовій практиці це поняття розглядається як оціночне та здебільшого залежить від матеріального критерію завданої шкоди. Обчислення розмірів шкоди проводиться за затвердженими таксами (приміром – згідно з Постановою КМУ від 23.07.2008 року №665). На практиці, середня сума завданої лісу шкоди визнається судами як 10 – 15 – 20 тис. грн.(на сьогодні це 5 -6 дерев середнього діаметру) Якщо незаконна рубка вчинена на території ПЗФ, то за чинної редакції статті відповідальність може наступати навіть за вирубку одного дерева незалежно від його вартості.
Натомість, прийнятим законом для кваліфікації злочинів, передбачених ст. 246 КК України, закріпляється поняття «істотна шкода», яке прив’язується до матеріального критерію шкоди – 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Однак законодавцем не враховано, що відповідно до пункту 5 підрозділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або порушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ для відповідного року. Тобто, неоподаткований мінімум доходів громадян на рівні податкової соціальної пільги застосовується в частині кваліфікації злочинів та правопорушень, а не в частині визначення суми штрафних санкцій за правопорушення або злочин. Таким чином, при кваліфікації злочинів або правопорушень необхідно виходити з встановленої соціальної пільги, яка станом на 01.01.2018 року податкова соціальна пільга складала 881,00 грн.
Отже, мінімально можливий поріг для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 246 КК України із 01 січня 2019 року складатиме колосальну суму – 1 762 000 грн. (881 грн.*2000). На фоні того, що розмір шкоди за незаконну рубку одного дерева діаметром пня 30 см. станом на 2018 рік складає 3892 грн., а дерева діаметром 50 см. – 11202 грн., для кваліфікації кримінально-караними порушникам слід вчинити незаконну вирубку 450 дерев (діаметром пня 30 см.) або 160 дерев (діаметром пня 50 см), що за площею суцільної вирубки складатиме приблизно від 2 до 0,5 га.
Тяжкі наслідки в редакції ч.4 ст. 246 КК України прийнятого закону взагалі складатимуть астрономічну суму – 4 405 000 грн. (потрібно вирубати 1131 дерево діаметром 30 см.). З огляду на вкрай рідкісні випадки вчинення таких значних рубок, застосування цієї норми на практиці стане неможливим.
Подібна ганебна ситуація із кваліфікацією кримінально-караних дій існує щодо ст. 248 КК України (незаконне полювання), коли для наявності складу злочину вимагається завдання збитків на суму 220 тис. грн., що відповідає незаконному добуванню 3 лосів, або 4 оленів або 6 кабанів.
На вказану проблему неодноразово звертали увагу дослідники – http://applaw.knu.ua/index.php/holovna/item/466-istotna-shkoda-zapodiyana-nezakonnym-poliuvannyam, громадські організації – https://ahf.org.ua/uk/library/topic-of-the-week/490-vidkritij-list-shchodo-zaboroni-polyuvannya-na-losya із цього приводу внесена низка законопроектів. Про реальність проблеми яскраво свідчить судова практика – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25653460 та http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50165548
Окремо слід звернути увагу на ч.2 ст. 246 КК України в редакції прийнятого закону, яка містить посилання на частину першу цієї статті, що згідно вищевказаних даних складає 1 млн. 762 тис. грн. Тобто, відбудеться суттєве зниження рівня правової охорони лісів, що розташовані на території ПЗФ.
Проблема незаконних рубок та обігу незаконно добутої деревини в Україні, маючи великий рівень, є досить складною, та обумовлена комплексом різних причин (відсутністю на державному рівні єдиної політики та стратегії, які б визначали основні напрямки спільних дій органів влади, економіко – правовими прорахунками у вітчизняній системі управління лісовим господарством, проявами корупції в лісовому господарстві, відсутністю на державному рівні злагодженої та досконалої системи обліку деревини, низькою ефективністю діяльності держекоінспекції, наявністю постійного попиту на дешеву нелегальну деревину, грубі порушення та тіньовий характер діяльності пунктів приймання та переробки деревини (пилорам), бідністю сільського населення, недосконалістю лісового законодавства, особливо – таксації, відводу, відпуску, обміру та обліку деревини, зарегульованістю та складністю застосування процедур законодавства про адміністративні правопорушення, неналежним бюджетним фінансування/відсутністю фінансування окремих лісогосподарських підприємств, низьким професійним рівнем працівників поліції, недосконалою судовою практикою і багатьма іншими факторами).
Тому посилення кримінальної відповідальності за вчинення незаконних рубок, тим більш – без забезпечення належного рівня правозастосування та в представленій редакції, є популістським рішенням, що матиме виключно шкідливі наслідки.
VІ. Закон встановлює тимчасову заборону на експорт деревини паливної (4401 УКТ ЗЕД) строком на 8 років
Процес будь-якої заготівлі деревини об’єктивно передбачає утворення як ділової, так і дров’яної деревини. Неможливо заготовити лише певну деревину, яка має попит у покупця.
На сьогодні слід констатувати, що у більшості регіонів країни, у постійних лісокористувачів в тій чи іншій мірі існують проблеми із збутом дров’яної деревини споживачам. Це пов’язано із тим, що переважна кількість деревообробних підприємств орієнтується на переробку ділової деревини, і лише меншість – на споживання низькоякісної деревини. Тому категорична заборона експорту дров’яної деревини призведе до накопичення її запасів на складах лісогосподарських підприємств, та як наслідок – виникнення фінансових складнощів у таких підприємств. На сьогодні більшість лісогосподарських підприємств реалізують низькоякісну деревину фактично за її собівартістю, і подекуди – собі у збиток саме через слабкий попит та витратність її заготівлі. Зниження доходів лісгоспів через неможливість збуту дров’яної деревини на внутрішньому ринку призведе до зменшення видатків на ведення лісового господарства. Тим більш, починаючи із 2016 року бюджетне фінансування лісових підприємств не здійснюється.
Відповідний проект закону не містив розрахункової частини, в якій мали б бути визначені фінансово-економічні обґрунтування внесених змін на показники бюджету (наскільки зменшаться надходження до бюджету від експорту, доходи лісогосподарських підприємств), а також прогноз впливу на ситуацію в лісовій та лісопереробній галузі (наявний та очікуваний баланс споживання деревини, інформація про дефіцит дров на внутрішньому ринку, потенційну можливість споживання всієї заготовленої дров’яної деревини на внутрішньому ринку тощо). Прийнятим законом не передбачено жодних заходів щодо розвитку внутрішньої переробки дров’яної деревини, стимулювання створення нових виробництв тощо.
Загалом, заборона експорту (тим більш – дров паливних) не впливає і практично не може вплинути на обсяги незаконних рубок та обіг незаконно добутої деревини, не запобігає законній заготівлі деревини:лісогосподарські вимоги не мають причинного зв’язку із наявністю чи відсутністю попиту на деревину. З огляду на вказані чинники, запровадження мораторію на експорт дров паливних (код УКТ ЗЕД 4401)низькоякісної деревини не зможе вирішити проблеми, визначені законом.
Ґрунтовний опис причин і наслідків заборони на експорт деревини в Україні викладений у дослідженні консультанта проекту технічної допомоги «Сприяння реформі лісового сектора в Україні» за підтримки Програми Лісів (PROFOR) Михайла Попкова (2016 рік). Із його роботою можна ознайомитись за цим посиланням – http://www.fleg.org.ua/wp-content/uploads/2016/10/Popkov-M.-_Zapret-na-eksport-drevesyny_2016.pdf
VІІ. Відповідно до закону, Уряду доручено розробити «комплексну програму відновлення лісового фонду України та визначити першочергові обсяги робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, інших лісогосподарських заходів, а також порядку і способів їх проведення.
Наведене доручення у представленій редакції є черговим проявом популізму та непрофесійного підходу до проблем лісового господарства.
Згідно ст. 80 ЛКУ відновлення лісів здійснюється на лісових ділянках, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо). Лісорозведення здійснюється на призначених для створення лісів землях, не вкритих лісовою рослинністю, насамперед низькопродуктивних та непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), на землях сільськогосподарського призначення, виділених для створення полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень (ст. 81 ЛКУ).
Охорона лісів лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб з частиною заходів із підвищення продуктивності лісів та повинна здійснюватись кожним постійним лісокористувачем (ст. ст. 19, 63, 64, 83 ЛКУ) без ухвалення якихось урядових програм. Визначення обсягів робіт із відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, інших лісогосподарських заходів, а також порядку і способів їх проведення передбачено у матеріалах лісовпорядкування кожного постійного лісокористувача (ст. ст. 46, 48 ЛКУ). Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов’язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Отже, залишається незрозумілим, що саме мав на увазі законодавець при дорученні уряду підготувати відповідну програму: відповідні заходи і так відомі кожному постійному лісокористувачу, який займається веденням лісового господарства.
Зауважу, що правове регулювання лісорозведення (створення нових лісів на нових ділянках, що не були вкриті лісами) є вкрай складною і витратною процедурою, яка не лише не спрощується, а навпаки останнім часом –ускладнюється на законодавчому рівні. Зокрема, Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 року передбачено проведення тривалої та витратної процедури оцінки впливу на довкілля навіть при проведенні робіт зі лісорозведення на площі понад 20 га.
Ситуація із наданням доручення розробити виглядає особливо цинічною на фоні відсутності бюджетного фінансування третій рік поспіль східних та південних лісгоспів країни, ліси яких виконують функцію попередження пилових бурь, ерозії та опустелювання. Ведення лісового господарства в яких є нерентабельним та потребує державної підтримки. У результаті такого стану зупинені роботи зі створення нових насаджень на малопродуктивних і деградованих землях, відсутня можливість здійснювати попереджувальні протипожежні заходи в лісах, значно підвищився ризик виникнення лісових пожеж , осередків шкідників і хвороб лісу. Нині на кожному з таких підприємств через масові звільнення, має місце нехватка кадрів.
Висновки:
- Прийнятий закон жодним чином не сприятиме збереженню деревної і чагарникової рослинності (за виключенням незначного підвищення штрафів за адміністративні правопорушення, що матиме мізерний превентивний ефект), а навпаки призведе до декриміналізації незаконних рубок та правовим колізіям, суперечкам при обігу деревини та боротьбі із незаконними рубками. Набрання чинності закону призведе до ухилення осіб, які вчинюватимуть значні незаконні рубки, від кримінальної відповідальності.
- Проблема протидії незаконним рубкам та незаконному обігу деревини має вирішуватись комплексно: шляхом ухвалення зважених та продуманих законів та низки підзаконних актів, що спрямовані на їх реалізацію.
- Популізм та демагогія у законотворчій діяльності в лісовому секторі є вкрай небезпечним явищем та загрожує стабільній діяльності лісового господарства та сектора деревообробки.
П Р О Ш У:
– накласти вето на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» від 03.07.2018 року (проект закону рестр. №5495 від 06.12.2016 року).
Повністю розуміючи існуючу, вкрай складну політичну ситуацію в країні, та можливість потенційних звинувачень з боку окремих політичних сил «у перешкоджанні боротьби парламенту із незаконним рубкам та контрабанді деревини», закликаю Вас проявити політичну волю та прийняте вищевказане рішення.
Відповідь на звернення прошу надати у встановлений законом термін за адресою: Сторчоус Олег Віталійович, 18036, м. Черкаси, вул. ………., електронна адреса – 253545@i.ua.
17.07.2018 р. О.В.Сторчоус
