Вогонь не пустили до Білорусі

Олексій КАВУН, “Голос України” 2002.07.10

І вчора вогнеборці перебували в лісах Житомирщини. Разом з лісівниками вони роблять усе можливе, щоб не допустити нового спалаху вогняної стихії. Пожежа в лісах Овруцького району виникла ще 3 липня. Того ж дня працівники лісового господарства локалізували загорання. Але сильний вітер наступного ранку призвів до поширення вогню. Майже водночас запалали лісові масиви біля чотирьох населених пунктів.

Мешканці села Делети (це на самому кордоні з Білоруссю) почали виносити речі, готуючись до найгіршого. Людей тут небагато, здебільшого самосели, що типово для чорнобильської зони. Вони, з’ясувалося, і квартири одержали. Та покинули їх і перебралися до цих старих дерев’яних хат, що можуть спалахнути від першої іскри. Тут, у Делеті, пожежникам довелося рятувати подружжя – чоловіка з паралізованою дружиною. Їх евакуювали. У цьому селі, де формально вже давно ніхто не проживає, згоріли 15 покинутих будівель.

Вогонь змусив рятуватися збирачів чорниці, які на “Запорожці” забралися у цю глухомань по заробіток: хоч ягоди і з радіацією, зате їх багато, можна вигідно збути комусь на ринку. Ймовірно, саме через необережне поводження з вогнем ось таких любителів ягід і спалахнув ліс.

Для приборкання стихії було залучено працівників лісового господарства, аварійно-рятувальний загін МНС, військових, мешканців села. І без пожежі – спека нестерпна. А тут ще й дим, сморід, нічим дихати. Респіратори – від радіації, фон якої одразу зростає. Якщо загорається 300-гектарний сосновий ліс, одним махом його не загасити. На 40 гектарах пожежа перейшла у верхову, що прискорює поширення вогню. А тут ще й з водою проблеми виникли. Парадокс, у глибокому Поліссі, де зазвичай надто мокро, від спеки все попересихало.

Та спільними зусиллями вогонь локалізовано. Головне, вдалося запобігти подальшому поширенню його, зокрема на Білорусь. Однак подекуди спалахують окремі осередки, на значній площі горять торфовища. Щоб не допустити вогонь на територію Поліського заповідника та до лісів сусідньої держави, пожежні, лісівники та мешканці села Копища Олевського району вирили й заповнили водою канал. Новий канал довелося рити і біля Озерянського торфобрикетного заводу.