Лесоустройство близкий для меня сегмент лесного хозяйства и близкий коллектив, с которым тесно связана моя судьба. Но всё меняется. Близких на бывшей Пролетарской 22 становится все меньше, а ушедшие на пенсию теряют интерес к профессии и бояться публичности…

Недавно в АТБ сталкиваюсь с бывшим главным инженером. Он , конечно, постарел, но обрадовался и поприветствовал меня следующими словами: “О!!! Михаил Юрьевич, давно вас не видел, думал что вы в России”. Я потерял дар речи, а кассиры и очередь притихли. Уже когда Михаил Иванович ушел, мне пришлось довести ситуацию до логического абсурда, сообщив девчонкам -кассирам, которые меня хорошо знают (я им план по Рислингу закрываю), что принимал присягу и получал офицерское звание в Витебской дивизии ВДВ (это было в 1979 и соответствует действительности), потом закончил разведшколу под Москвой (это чушь), а сейчас служу в Ирпене, – школьной лазерной указкой дроны навожу. Вы кстати адрес этого дедушки, что меня сдал, не знаете?” Посмеялись. А я вспомнил слова Владимир Степановича Андрусишина, который в тяжелейшие для отрасли годы,- в конце 90-х, на коллегии, где поднимался вопрос о сокращении финансирования лесоустройства, сказал: “Если отрасли суждено умереть, то лесоустройсто должно быть последним.” Сейчас времена для отрасли не худшие, но кто-то явно старается на пути к кладбищу, лесоустройство вперед себя пропустить. Думаю что публично говорить о его настоящей роли и будущей судьбе самое время. Но остались ли способные к открытому разговору. Где наши доктора и академики? Видимо  их самих лечить надо?

Про “буриме” размещенное ниже пока промолчу. Там много разного намешано. Замечу только что основные доходы отрасль получает от реализации лесоматериалов, а они принадлежат не государству, а постоянному пользователю, который пользуется ими на правах, как пользователя, так и собственника, которому принадлежит («право власності на заготовлену  продукцію та доходи від її реалізації» ЛК ст.19 часть 3. Правда, не помню референдума, на котором народ передал это право не очень постоянным и часто вороватым пользователям. Кто-то как обычно решил за него. 

Ниже без сокращений приводится публикация «Эко-Фактора» от 12 сентября. Содержащиеся в ней утверждения не являются установленными фактами, однако поставленные вопросы требуют документированного ответа и независимой проверки. М.П.

ТРИВОЖНІ ДЗВІНОЧКИ, ЯКІ ВЖЕ ВАЖКО НЕ ПОЧУТИ

У лісовій галузі дедалі гучніше звучать питання до діяльності Віктора Мельниченка — генерального директора ВО «Укрдержліспроект», який очолює підприємство з 2022 року.

І питання ці далеко не про красиві презентації, цифровізацію та чергові «реформи». За інформацією, яка потребує повної та незалежної перевірки, можуть існувати серйозні порушення у визначенні сортності деревини, а також використанні державних і європейських коштів на цифровізацію та інвентаризацію лісів.

Тому настав час перестати розповідати казки про «цифрову трансформацію» і показати конкретний результат.

ДЕ ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОВИЙ КАДАСТР?

Скільки коштів уже витрачено на його створення та електронну версію?
Які роботи реально виконані?
Які території внесені?
Які дані отримала держава?
І головне — де можна побачити результат, за який заплатили мільйони?

ХТО І ЯК ВИЗНАЧАЄ СОРТНІСТЬ ДЕРЕВИНИ?

За якими методиками?
Хто здійснює контроль?
Чи проводилася незалежна перевірка?
І чи не виходить так, що державний ресурс штучно переводиться у дешевшу категорію, після чого хтось отримує можливість заробляти на різниці?

ХТО ФАКТИЧНО ВОЛОДІЄ ІНФОРМАЦІЄЮ ПРО ЛІС?

Породний і віковий склад.
Стан деревостанів.
Якісні та кількісні характеристики.
Деревостани, які потребують рубок.
Розрахункова лісосіка.
Обсяги використання лісових ресурсів.
Відновлення та лісорозведення.
Охорона від пожеж.
Захист від шкідників і хвороб.
Це не абстрактні цифри. Це основа управління мільйонами гектарів державного лісу.
Тому питання просте:

СКІЛЬКИ КОШТІВ ВИТРАЧЕНО НА ЦИФРОВІЗАЦІЮ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЮ?

Які договори укладалися?
Які технічні завдання затверджувалися?
Хто приймав виконані роботи?
Який цифровий продукт реально створено?
Який результат отримала держава?
І чи проводився незалежний аудит?

А тепер найцікавіше.

Хто контролював усе це з боку Держлісагентства?
Якщо все прозоро — покажіть документи.
Не презентації.
Не красиві слова про цифровізацію.
Не чергові звіти «все виконано».
А договори, акти, технічні завдання, результати робіт, карти, бази даних та фінансові документи.
Бо якщо за державні та європейські кошти купувалися реальні послуги — їхній результат можна показати.
А якщо результат існує переважно на папері, тоді виникає зовсім інше питання:

ХТО І СКІЛЬКИ НА ЦЬОМУ ЗАРОБИВ?

І ще одне.
Якщо перевірка підтвердить можливі зловживання, питання буде вже не до журналістів і не до громадськості.
Питання буде до тих, хто організовував, погоджував, підписував, приймав і контролював.

Ліс — державний.
Гроші — державні.
А от відповідальність за їхнє використання — персональна.
Тож, панове «цифровізатори», настав час показати не презентацію.
Покажіть результат.
А якщо показати нічого — можливо, настав час показати документи правоохоронцям.