Григорій Гомель: “Таке кіно, як старе вино, чи як столітні дуби, чим воно старіше, тим цінніше…”

“…. Дивлюся, пригадую роки навчання, ті дерева, ту доріжку до верхнього корпусу, яку вкривав асфальтом, ті сходинки, друзі, вчителі. Дивився і передивлявся окремі сюжети по кілька разів. Впізнав Мішу Михавківа, одногрупника. Бачив його лише після випускного. Розмовляв з ним останній раз, коли він приїздив на Хмельниччину. Потім зателефонував і сказав, що зустрівся з директором Ярмолинецького лісгоспу, котрий також наш випускник, тому не зміг заїхати. З трудом упізнав Володимира Дмитровича Сайчука, з яким працював у Жмеринському лісгоспі. Останній раз з ним розмовляв в кафе, на Барському базарі, він був у тій же куртці. Я працював ще з його братами Сайчуками Федором Васильовичом і Петром Васильовичом, лісоводами високого класу. І у нашому лісництві працював його зять хороший лісник Толя Новаковський, котрий пішов працювати на Залізницю. Напевно ще не раз це відео буду переглядати. Дякую автору. Григорій Гомель”