14/07/2016
0Продолжение фотоочерка Ангелины Непомнящей, но всё тщательно фиксирующей на фото…М.П.
Непрохані гості
Влаштовуючи прес-тур для журналістів, лісівники Рівненщини передовсім прагнули показати проблему всихання лісів і необхідності санітарних рубок. Проте не менш актуальною для лісництв північних районів області сьогодні залишається і проблема незаконного промислу бурштинокопачів. Сусіди з помпами завдають непоправної шкоди лісовому господарству області – відбувається порушення земель державного лісового фонду, знищення лісових насаджень, а відтак і нанесення збитків державі.
Проїжджаючи територією Клесівського лісництва, журналісти на власні очі могли побачити наслідки діяльності бурштинокопачів. Колишній клондайк нагадує пустелю, яка зіяє кількаметровими ямами, вимитими мотопомпами. І лише де-не-де розкидані сухі останки дерев… Директор Клесівського лісгоспу Михайло Ониськевич розповів, що працівники лісництва один раз вже проводили тут рекультивацію земель, але копачі повернулися, аби докінчити свою чорну справу, і знову перекопали засіяну ділянку.
Загалом на сьогодні в держлісфонді Рівненської області налічується 2314,95 га пошкоджених земель внаслідок незаконного видобутку бурштину, в т.ч. 2065 га вкритих лісом в лісогосподарських підприємствах на півночі області. Із загальної площі пошкоджених земель 510 га потребують проведення суцільних санітарних рубок. На площі 117 га такі рубки вже проведено. На пошкоджених лісових ділянках необхідно провести рекультивацію, вартість цих робіт за попередніми підрахунками становитиме понад 6,5 млн грн.
Лісівники переконані – проблема незаконного видобутку бурштину потребує негайного вирішення, адже екологічні наслідки такої діяльності можуть призвести до катастрофи.
З України – в Німеччину і назад
Знайомство з Клесівським лісгоспом розпочалося з деревообробного цеху, де працює близько 300 працівників. Загалом же в Клесівському держлісгоспі, територія якого охоплює 54 га та 8 лісництв, які знаходяться в Сарненському та Рокитнівському районах, працює понад 520 лісівників. Директор лісгоспу Михайло Ониськевич розповідає, що при заробітній платі більше 10 тисяч гривень – одній з кращих по області, брак кадрів все одно відчутний. Багато хто тікає на ті ж таки клондайки, адже людям здається, що «бурштиновий» хліб дістається легше. Тому вахтовим методом тут працюють робітники з Івано-Франківської, Київської областей, а також чимало працівників їздять на роботу із сусідніх районів.
Клесівський лісгосп – єдине держлісгосппідприємство в області, яке має свій дереобробний цех. Тут переробляється низькотоварна деревина, яка йде потім на експорт до Німеччини. За словами Михайла Ониськевича, в Україні немає відповідного ринку сировини і вітчизняні деревообробні підприємства не вибирають усіх об’ємів, які дають лісгоспи.
– Ми переробляємо низькотоварну деревину невеликих діаметрів – все те, що раніше йшло в дрова, сухостій, з посинінням, дерева від санітарних рубок. Все це ми відсортовуємо, розпилюємо на пиломатеріали, сушимо, а потім виготовляємо з цього продукцію під назвою «щит столярний». Це така чорнова заготовка костопільської плити, яку в Німеччині покривають шпоном і вже роблять з неї меблі тощо, – розповів Михайло Ониськевич.
Парадоксально, але ця плита – причому не з тирси, а з натурального дерева, – повертається потім в Україну у вигляді меблів чи заготовок для них. І ціни на неї, відповідно, вже зовсім інші. На жаль, нашим лісівникам дістається лише чорнова робота. А після того як вичерпано попит на внутрішньому ринку, вони змушені експортувати свій продукт до Німеччини.
Працюють на клесівському деревообробному цеху в три зміни, умови праці не легкі – вся робота йде конвеєром. Сировину закуповують зокрема і в сусідніх лісгоспах – Рокитне, Сарни тощо. В середньому в місяць тут переробляється 4 тис. куб. м деревини.
Пожежі під контролем
Довелося журналістам побувати і в Сарненському лісгоспі, де директор Сергій Белеля в першу чергу продемонстрував систему протипожежної безпеки. Сарненське лісництво стало одним з перших в Україні, де запрацювала така система. До слова, сам Сарненський лісгосп ще 2000 року, серед перших в Україні, цілком відмовився від бюджетного фінансування і встиг провести низку успішних реформ, орієнтуючись на досвід польських та білоруських колег.
Наразі на чотирьох вишках у чотирьох лісництвах лісгоспу встановлено чотири відеокамери, які фіксують пожежі в лісі. За словами керівника лісгоспу, це дозволяє майже на 100% перекрити лісові масиви підприємства, а це 8 лісництв і майже 50 тис. га.
Раніше в лісгоспі було 8 спостережних веж, де на висоті 35 метрів чергували по кілька лісничих. Часом у розпал літньої спеки угледіти пожежу було непросто. Сьогодні ж в протипожежному пункті сидить оператор і спокійно спостерігає за всією територією лісгоспу на моніторах. Камери встановлювались поетапно, починаючи з 2011 року, і зараз розробка харківських програмістів дозволяє визначити місце пожежі з точністю від 200 до 500 м.
– Пізніше харків’яни доопрацювали картографічні матеріали і удосконалили програму, встановивши додатковий екран з портальною мережею наших лісництв, – пояснює Сергій Белеля. – Так, за допомогою руху всіх чотирьох камер фіксується промінь і на перетині 2-3 променів ми знаходимо точку можливого виникнення лісової пожежі.
Окрім пожежних автомобілів, що є у кожному лісництві, в Сарненському лісгоспі додатково використовують спеціальні резервуари, мотопомпи та систему рукавів, оскільки, як показала практика, навіть восьми пожежних авто може бути недостатньо.
Навіть дрова не купують
Сергій Бебеля також розповідає, що у лісгоспі займаються будівництвом лісовозних доріг, будуючи в рік 30-35 км грунтових доріг. Таким чином заохочують споживачів, щоб приїжджали безпосередньо в ліс своїм автотранспортом. Для цього є відповідна спецтехніка, яка проводить навантаження. Проте і необхідність нижніх складів, на думку директора лісгоспу, поки не відпадає, і можливо, ще пройдуть роки, коли в них не буде потреби або зменшиться кількість продукції, яка проходить через нижній склад.
– Думаю, це можливо лише тоді, коли в Україні буде більш стабільний ринок лісопродукції, коли потреба в ній значно зросте і покупці будуть зацікавлені самі приїжджати і покупати, – ділиться думкою Сергій Бебеля. – Зараз активно розвивається деревопереробка і це, мабуть, правильно, бо необхідно створювати робочі місця, наповнювати бюджет, переробляти продукцію в Україні, створюючи додатковий валовий продукт в державі. Але крім цього має бути правильно сформована цінова політика на лісопродукцію – об’єктивна, відповідати своїй вартості, а ринок повинен бути конкурентним.
Директор Сарненського лісгоспу Сергій Белеля також відзначає низький попит на лісопродукцію серед українських переробників. При чому це стосується і пиловників, і ще більше – низькотоварної деревини, якої зараз близько 50% від загальних лісозаготівель по лісгоспу. Проблема шкідників та всихання сосни тут також надзвичайно актуальна, оскільки через це деревина різко впадає в ціні. Але не менше сарненських лісівників турбує відсутність ринку.
– Передовсім ми проводимо реалізацію нашої деревини через внутрішній аукціон, і як правило, українським споживачем продукція не вибирається. Саме тому спрямовуємо лісопродукцію на експорт, – пояснює директор лісгоспу. – Хоча ще 3 роки тому низькотоварну деревину на експорт взагалі не відправляли, не було потреби. У нас було достатньо своїх споживачів – костопільський «Свіспан», компанія «Кроно-Україна», волинські компанії, в Коростені. Вони забирали всю лісопродукцію, і у нас навіть не вистачало низькотоварної деревини. Сьогодні ж вони купують у нас дуже малу кількість, тому, можливо, у них теж проблеми зі збутом продукції.
Взагалі, на думку лісівника, лісівнича галузь в Україні зараз переживає не кращі часи. І через проблеми з реалізацією лісопродукції точиться чимало дискусій і у Львівській, Чернівецькій, Івано-Франківській областях, на Закарпатті тощо. Проте не побачивши на власні очі реального стану речей, не можна робити поспішних висновків. І тим більше не варто людям, які не є фахівцями в цій сфері, вчити лісівників, як вести лісове господарство.
– Треба розуміти, що ліс – це дуже специфічний продукт лісового господарства. Це не цукор, борошно, металопрокат, який виготовляють такий, на який є попит. Ліс такий – який виріс, і ми його не можемо змінити. А вести лісозаготівлі так, щоб не було дров’яної деревини, це неможливо. Тому що ліс не росте циліндричний – стовбур не закінчується таким само діаметром, як на початку. І ніхто не господарює так, що взяв вирізав тільки пиловник, все решту зібрав до купи і спалив чи кудись подів. Це нераціональне використання. А ми сьогодні говоримо, що лісові ресурси повинні використовуватись раціонально. Хоча у нас до раціонального ще далеко, – нарікає Сергій Белеля. – Світові технології зараз такі, що і порубочні рештки використовуються – перебиваються на тріску, на пелети, і вже цілі теплоелектростанції працюють на так званому «зеленому тарифі». Шкода, що у нас в області досі немає таких проектів, хоча інвестори цікавились. Ліс – це унікальний відновлювальний природний ресурс, необхідно лише правильно і раціонально його використовувати.
З альтанками і без сміття
Познайомившись ближче з людьми, для яких ліс став частиною життя, розумієш, що професія лісівника не обмежується кінцевою задачею: зрубати і продати дерево, за що час від часу дорікають лісівникам громадські активісти. Лісозаготівля – це лише остання фаза діяльності працівників лісу. Цьому передує кропітка і часом небезпечна робота – заготівля шишок, насіння, вирощування посадкового матеріалу, посадка, догляд за лісовими культурами, охорона лісу – від пожеж, браконьєрства, засмічення і т.д. Нерідко лісничі та їхні родини потерпають від рук браконьєрів та нелегалів, їм загрожують, за непримиренну позицію палять будинки, автомобілі, а інколи й доводиться віддавати життя.
Дендропарк Клесівського лісництва
Втім, не забувають лісівники і про рекреаційну функцію лісів, зокрема організацію рекреаційних зон для бажаючих відпочити в лісі. На Рівненщині першими почали освоювати досвід надання лісових ділянок в тимчасове довгострокове користування орендарям-підприємцям. Таким чином в лісництвах області почали з’являтися зони відпочинку, спеціально облаштовані для гостей – критими та відкритими альтанками, мангалами, лавочками, столиками… Чудово, якщо на території є невеличкий став чи кар’єр. Відтак підприємець сплачує в бюджет сільської ради від 5 до 10 тисяч гривень в рік за 1 га орендованої території. Відповідно, він працює тут, отримує прибуток від відпочиваючих, доглядає за територією, вивозить сміття та стежить за пожежною безпекою.
Сьогодні в області вже близько 50 таких рекреаційних зон, де за невеличку плату може зупинитися будь-який подорожуючий чи бажаючий відпочити на природі. Загалом в оренду взято близько 80 га лісових ділянок.
Для пішоходів та велосипедистів вхід на клесівське "Коплище" безкоштовний, на авто – 20 грн.
Більше фото з прес-туру тут и тут …
