15/03/2016
024 лютого під ранок у Піщанці Жовідьської сільради Щорського району вовки розірвали цуцика 79-річної Зінаїди Шкут. Лісові звірі напали на бабусиного охоронця під її будинком, на городах. Від Пірата залишилося мокре місце. Пізніше знайшли рештки собачої голови. Володимир Качан і застрелений вовк. Фото від 27 лютого
27 лютого зранку у Піщанці єгер Щорського відділення Українського товариства мисливців та рибалок Володимир Качан з Нових Боровичів застрелив сірого.
Володимир Сергійович впевнений — вбив саме одного з тих вовків, що декілька днів тому розірвали Пірата.
— Хороший собачка був, — розповідає односельчанка Зінаїди Шкут Олександра Мартиненко. — Дворняжка. Років п’ять чи шість Зіні вірою і правдою служив. Бабуся Пірата і в хату пускала, і по двору він бігав, і по вулиці. Зранку тільки кров та шерсть під будинком побачили.
У бабки є син, може, привезе з Городні нового собачку, — розмірковує Олександра Мартиненко. — Зінаїда живе сама. Чула, як Пірат під ранок вищав. Та вийти побоялася. Воно й зрозуміло. У Піщанці хат із десять. Душ — 17-18. Лише старики. Добре, я поряд з іншими жилими будинками, у кучці. А бабусина хата на відшибі. Вийшов — пустота, кругом ліс. З півкілометра до людей.
Перебиратися ближче до цивілізації бабуся не хоче. У неї хата хороша. Знаєте, як своє кидати.
Якщо й поїде, то до сина, в Городню.
Боїмося виходити на вулицю. Восени чоловік на околиці угледів вовка. Як ферма була, овечок, телят, поросят крали.
— Якби бабуся вийшла, мо’, і їй би дісталося? — запитала єгеря.
— На людей вовки не нападають. Атакувати може підранений, хворий або загнаний звір, якому нема куди діватися, — пояснює Володимир Качан. — А от собак багато з’їдають. Вовк захищає свою територію, собака свою — конфлікт.
Володимир Качан пояснює — зараз у вовків сезон парування, ходять по двоє — він і вона. Постійно одним маршрутом. У маршрут потрапила територія Піщанки, їжі мало, почали заходити в село. Можливо, раніше вовки ходили через річку. Піщанка над Сновом. А цей раз до річки підійшли, а криги нема, вода холодна. От звірі й повернули в село. Вовк назад не вертається, робить коло. Якщо побачиш сліди, значить, через добу будуть так само йти, плюс-мінус сто метрів.
Я підстеріг вовків, які напали на бабусиного собачку, коли вони робили чергове коло. Вовка застрелив, а вовчиця втекла.
У мене у Піщанці обхід. Контролюю території десять тисяч гектарів. Перед цим кабана застрелили. Був підранений, кровив, шатався. Влітку часто бувають скажені лисиці.
Отже, у п’ятницю ввечері вийшов на обхід у Піщанці. На снігу розгледів вовчі сліди. Значить — вранці повинні повертатися.
Щоб підстерегти вовків, сів наступного ранку в засаду. Був сам. Не страшно {сміється). Сідати треба було на якесь темне місце. Щоб не видко мене було, бо скрізь білим-біло — сніг. Засів біля зламаного верболозу, мо’, за сто метрів від Піщанки. Вовки повинні були йти на село. Просидів сорок хвилин — вовки тут як тут.
У той же день хлопці — теж єгері нашого товариства Андрій Пресняков зі Щорса та Олександр Надточій зі Старої Рудні — вбили вовків у селі Заріччя. Воно з іншого боку. У Заріччя зайшло три вовки. Зробили облаву — двоє пішло, одного застрелили.
Вовки і раніше собак в селі розривали. У Загребельній Слободі, Безуглівці. Там сіроманці постійно через село ходять.
Єлінський ліс. Приватне мисливське господарство. Вистачає усякої звірини.
