18/02/2016
0В Рівненській області тривають роботи з підготовки до пуску одного з найсучасніших деревообробних підприємств «Українські лісопильні». Для налагодження нової лінії деревообробки сьогодні в місто Костопіль залучено спеціалістів зі Швеції, Фінляндії та Італії. Фінського фахівця Мікко Юлхя, який вже понад 20 років займається монтажем лісопильного обладнання, запросили головним експертом з налагодження виробництва на «Українських лісопильнях». Про перебіг підготовки підприємства до запуску та загальними враженнями від роботи в Україні Мікко Юлхя поділився з нами під час зустрічі на підприємстві.
— Мікко, чому Ви зацікавились Україною та розкажіть про Ваш досвід роботи у галузі будівництва лісопереробних заводів.
— Я народився та виріс у Фінляндії, де лісопереробна галузь є чи не найголовнішим та прибутковим бізнесом країни. Відвідував лісопильні ще будучи зовсім маленьким хлопчиком, тому закономірно, що своє життя пов'язав з ними. В Україні працюю вперше. До цього я будував лісопильні у більш ніж 10 європейських країнах. Відгукнувся на запрошення Йохана Дунбека (співвласника "Українських лісопилень". — Прим. авт.). Знаю його давно як порядного бізнесмена, професіонала, що вкладає всю душу у свою справу та є прихильником налагодження високотехнологічного виробництва. Після запуску "Українських лісопилень" працюватиму у Костополі ще мінімум півроку, доки не переконаюсь, що все обладнання діє бездоганно.
— Ваші враження від України, Костополя та людей, з якими Вам доводиться зустрічатись?
— Коли я вперше прибув в Україну, то здивувався її красі та гостинності. Люди тут привітні зі схожим, дещо іронічним, до фінського гумором. Лісові ландшафти Рівненщини нагадали мені країни, де я працював раніше. Схожі лісопильні я готував до роботи у Норвегії, Швеції, Росії, Німеччині, Естонії, Латвії, Литві, Польщі і в себе на батьківщині. Костопіль сподобався. Тихе, охайне містечко з доброзичливими людьми, де почуваєшся комфортно. Тут, за доволі короткий термін перебування, вже маю багато друзів.
— Розкажіть, як іде робота з налагодження обладнання на підприємстві та Ваша співпраця з українськими спеціалістами.
— Обладнання на сьогодні змонтовано на 80%, від механічної частини ми перейшли до налагодження електроніки та автоматики. Також вже розпочали тестувати обладнання. На монтажних роботах задіяно понад 120 працівників. Більшість з них — українці. Це трудолюбиві та відкриті до спілкування люди, тому працювати з ними легко і просто. І навіть коли виникає мовний бар'єр, ми з англійської переходимо на мову механіки, мову креслень та механізмів. Я бачу в українцях велике бажання працювати та реалізовуватись. Це справді чудово!
— Як Ви оцінюєте якість обладнання, що сьогодні монтується на "Українських лісопильнях", чим відрізняється воно від інших виробництв, які сьогодні працюють у Європі?
— Сьогодні тут ми встановлюємо обладнання фінського виробництва Heinola, аналогів якому поки що немає в Україні та доволі рідко зустрінеш у Європі. Головна відмінність обладнання від інших ліній лісопилень — це швидкість пиляння та висока якість виготовленої продукції. Друге — це високий рівень автоматизації. Людина має контакт з деревиною лише на початку її завантаження, і аж наприкінці на виході готової продукції. Весь процес переробки здійснюють автоматизовані механізми. За 20 років роботи я вивчив багато лісопильного обладнання, тож можу стверджувати, що в Костополі буде працювати потужне, сучасне та високотехнологічне підприємство.
— Потужність підприємства вражає — 300 тис. куб. м/рік. Чи вистачить в Україні сировини для лісопильні та, на вашу думку, які перспективи подальшого розвитку лісопереробної галузі в регіоні?
— Фінляндія набагато менша за Україну, а лісопилень у неї в 20 разів більше, ніж у вас. Російський цар у 1870 році забороняв фінським лісопильням переробляти на рік більше 1000 дерев. Боявся, що лісу не вистачить. Минуло майже 150 років, а лісопильні стоять на тому ж місці і працюють далі, лише обладнання оновили. І сировини досі вистачає. Головне — це правильне господарювання, контроль за вирубкою та відновленням лісових масивів. Знаю, що в Україні запроваджено мораторій на експорт лісу-кругляку і вважаю це правильним кроком. Пам'ятаю, як 10 років тому у Фінляндії з'явилась нова велика лісопильня, а вже сьогодні поряд з нею виріс ряд підприємств подальшої переробки деревини — виробництва вікон, дверей, підлоги, меблів, будівельних матеріалів. Вони всі успішно функціонують та взаємодіють. Тому для України таке підприємство — це потужний потенціал створення робочих місць, отримання доходів та розвитку економіки в цілому. Інвестиційний досвід Рівненщини має стати гарним прикладом для розвитку інших регіонів України.
— Чим займаєтесь у вільний від роботи час, у вихідні дні?
— Моє хобі — музика. Я граю на бас-гітарі, саксофоні та барабанах. Мені подобається природа Полісся, тож у вихідні я часто гуляю у лісі поблизу річки Замчисько. А ще мрію відвідати Львів та Українські Карпати. Надіюсь, ще матиму таку можливість.
— Щиро бажаю молодому підприємству успіхів, костопільчанам нових робочих місць та поповнення бюджету. А вам особисто, Мікко, наснаги, успіхів і подальшої плідної праці на Рівненщині.
— Дякую, впевнений, що так воно і буде.
