18/02/2016
0Вже до кінця весни у Костополі має запрацювати сучасне деревообробне підприємство “Українські лісопильні”. Тут планують виготовляти соснові пиломатеріали, а саме обрізні дошки, що в подальшому підуть на виготовлення столярних виробів, меблів та будматеріалів. Підприємство, потужністю 300 тис. м³ пиломатеріалів в рік, створює 150 робочих місць та залучає в регіон 20 млн. євро інвестицій.
Нині завершується монтаж сучасного лісопильного заводу, створеного за європейським зразком у Костополі, на спорудженні якого працюють українці, фіни, шведи. Це наймасштабніший проект, що нині реалізується в Рівненській області, зі слів чиновників, саме цей проект є найбільшою іноземною інвестицією за останні роки.
Створенню нового підприємства “Українські лісопильні” передувало запровадження мораторію на експорт з України лісу-кругляку. Адже раніше замість переробки деревини в Україні її масово вивозили за кордон. А потім українці купували імпортні меблі, папір, столярні вироби, виготовлені з цього лісу, тим самим марнуючи весь український потенціал. Ми просто віддавали іншим те, що могли переробляти самі. Тепер, завдяки забороні експорту деревини, ситуація має змінитись.
Україна заготовляє 17 млн. м³ лісу, а виготовляє готової продукції на 1,5 млрд. євро. У той час у Німеччині ця цифра сягає 26 млрд. євро, а у Польщі – 16 млрд. євро . Тобто у 8-10 разів менше ми створюємо готової продукції з деревини, ніж розвинена Європа, – розповідає віце-президент асоціації “Меблідеревпром” Володимир Ганцюк. – Саме у зв’язку з цим і був прийнятий закон “Про заборону експорту лісу-кругляку” на 10 років, що стане поштовхом для розвитку цілого кластеру виробництв – пиломатеріалів, меблів, вікон, дверей, будівельних матеріалів і т. д.
Такі проекти, як “Українські лісопильні”, потрібні нашій країні зараз як повітря, оскільки це стає сигналом про те, що в нашій державі можна працювати. У свій час в Україні відродилось виробництво деревинно-стружкових плит,а нині тут працюють заводи міжнародних потужних груп. В Україні вони мають аналогічні виробництва, як в усьому світі, але для того щоб ці заводи побудувались, були створені відповідні умови. Почалось все із запровадження ввізного мита на деревинно-стружкові плити і це посприяло активному розвитку виробництва всередині країни. Зараз ми маємо потужне виробництво меблевих плит (деревинно-стружкових та ламінованих плит), як наслідок – і потужну меблеву галузь. У переробки деревини, впевнені експерти, перспективи ще більші.
Дуже важливо, щоб цей лісопильний проект запрацював, оскільки від примітивного вивезення українського ресурсу потрібно відмовлятись. Це робочі місця, зарплати, податки, а найголовніше – в цьому розвиток, а не деградація.
Великі надії на новий проект покладають і представники місцевої влади. Вони вбачають в “Українських лісопильнях” значні можливості для розвитку регіону – наповнення бюджету, створення нових робочих місць, покращення інфраструктури.
– Це один з найбільших інвестиційних проектів на Рівненщині за останні сім років, тому ми однозначно його підтримуємо. Навіть якщо більшість продукції підприємства піде на експорт, область багато матиме з цього проекту, – говорить директор департаменту економічного розвитку і торгівлі Рівненської ОДА Ігор Тимошенко. – Насамперед це збільшення валютних надходжень від реалізованої продукції. І оскільки підприємство зареєстровано в Костополі, значна частина податків залишатиметься у районі та області. Тому вигода для нас очевидна.
Співвласник підприємства шведський підприємець Йохан Дунбек говорить, що вражений працьовитістю українців, здатністю оволодівати усім новим.
– Ми набрали молодих людей, зараз їх навчаємо, – розповідає пан Дунбек. – Вони вже були у Фінляндії, зараз до Костополя мають приїхати фінські спеціалісти, щоб навчати на місці. Дивно, але наші працівники вже пристойно говорять англійською, стрімко оволодівають сучасними технологіями. Реалізуючи такі проекти, ми переносимо європейський досвід в Україну.
Інвестор також вражений українською бюрократією, але говорить: “Досягає мети лише той, хто йде, рухається, а не стоїть на місці”.
– Розкрию вам секрет – якщо все буде відбуватись відповідно до нашого інвестиційного плану, ми готові одразу після старту виробництва у Костополі, будувати додатковий лісопильний завод з трохи іншим асортиментом продукції, ніж костопільський, – каже пан Дунбек. – Ми орієнтуємось на Рівненську область, але де саме, залежить від району та громади, які захочуть нас прийняти.
Екологічна безпека – це питання, яке виходить на перший план в Україні. І на цьому наголошує керівництво підприємства.
– Ніколи лісопиляння не було екологічно небезпечним. Аналогічні підприємства працюють десятиліттями в усій Європі, де екологічні норми більш жорсткі, ніж в Україні. Костопільський завод сучасніший, ніж частина діючих європейських, – розповідає директор ТОВ “Українські лісопильні” Сергій Ступницький. – Але і зрозумілі побоювання місцевого населення. Тому ми, після спілкування з громадськістю, приділяємо увагу правильному інформуванню людей. Жодних шкідливих хімічних речовин тут не буде ні використовуватись ні виділятись . Ми хочемо, щоб люди могли перевірити це, зараз думаємо, як це реалізувати.
Звісно, лісова галузь України – одна з найпроблемніших: розкрадання лісу, нелегальні лісопильні, що переробляють цей крадений ліс та від діяльності яких до бюджетів не потрапляє жодної копійки. Працівники там працюють у жахливих умовах та отримують зарплатню у конвертах. Це проблеми старі й добрі відомі. Однозначно, майбутнє не за ними. Цю галузь потрібно активно розвивати, адже залучення інвестицій в Україну сприяє оздоровленню економіки та розвитку держави в цілому, а отже, і підвищенню добробуту населення країни.
