10/02/2016
0Вже до кінця весни на Рівненщині стане до ладу сучасне деревообробне підприємство «Українські лісопильні».
Тут планують виготовляти соснові пиломатеріали, а саме обрізні дошки, які в подальшому використовуватимуть для столярних виробів, меблів та будматеріалів. Підприємство потужністю 300 тис. м3 пиломатеріалів на рік, створює 150 робочих місць та залучає в регіон €20 млн інвестицій.
Нині завершується монтаж сучасного лісопильного заводу, створеного за європейським зразком у Костополі, на спорудженні якого працюють українці, фіни, шведи. Це наймасштабніший проект, що нині реалізується в Рівненській області, – зі слів чиновників, саме цей проект є найбільшою іноземною інвестицією за останні роки.
Створенню нового підприємства «Українські лісопильні» передувало запровадження мораторію на експорт з України круглих лісоматеріалів. Адже раніше замість переробляти деревину в Україні її масово вивозили за кордон. А потім українці купували імпортні меблі, папір, столярні вироби, виготовлені з української деревини, марнуючи таким чином вітчизняний потенціал. Ми просто віддавали іншим те, що могли переробляти самі. Тепер, завдяки забороні на експорт деревини, ситуація має змінитись.
Володимир Ганцюк – віце-президент асоціації «Меблідеревпром»«Україна заготовляє 17 млн м3 деревини, а виробляє готової продукції на €1,5 млрд – у той час у Німеччині ця цифра сягає €26 млрд, а у Польщі – €16 млрд, тобто ми створюємо готової продукції з деревини у 8–10 разів менше, ніж розвинені європейські країни, – розповідає віце-президент асоціації «Меблідеревпром» Володимир Ганцюк. – Саме у зв’язку з цим і був прийнятий закон «Про заборону експорту круглих лісоматеріалів» терміном на 10 років, що стане поштовхом для розвитку кластеру виробництв – пиломатеріалів, меблів, вікон, дверей, будівельних матеріалів тощо».
Такі проекти, як «Українські лісопильні», потрібні нашій країні зараз як повітря, оскільки це стає сигналом про те, що в нашій державі можна працювати. Свого часу в Україні відродилось виробництво деревостружкових плит, а нині тут працюють заводи потужних міжнародних груп. В Україні вони мають такі самі виробництва, як в усьому світі, але щоб ці заводи з’явилися, були створені відповідні умови. Почалось все із запровадження ввізного мита на ДСП – це посприяло активному розвитку виробництва всередині країни. Зараз ми маємо потужне виробництво меблевих плит, як наслідок – потужну меблеву галузь. У переробки деревини, впевнені експерти, перспективи ще більші.
Дуже важливо, щоб цей лісопиляльний проект запрацював, оскільки від простого вивезення українського ресурсу потрібно відмовлятись. Це робочі місця, зарплати, податки, а найголовніше – в цьому розвиток, а не деградація.
Ігор Тимошенко – директор департаменту економічного розвитку і торгівлі Рівненської ОДАВеликі надії на новий проект покладають і представники місцевої влади.
Вони вбачають в «Українських лісопильнях» значні можливості для розвитку регіону:
– наповнення бюджету;
– створення нових робочих місць;
– покращення інфраструктури.
«Це один із найбільших інвестиційних проектів на Рівненщині за останні сім років, тому ми однозначно його підтримуємо: навіть якщо більшість продукції підприємства піде на експорт, область матиме значний зиск з цього проекту, – говорить директор департаменту економічного розвитку і торгівлі Рівненської ОДА Ігор Тимошенко. – Насамперед це збільшення валютних надходжень від реалізованої продукції. І оскільки підприємство зареєстровано в Костополі, значна частина податків залишатиметься у районі та області. Тому вигода для нас очевидна».
Співвласник підприємства шведський підприємець Йохан Дунбек стверджує, що вражений працьовитістю українців, здатністю оволодівати усім новим.
Йохан Дунбек, шведський бізнесмен і співвласник «Українських лісопилень»«Ми набрали молодих людей, зараз їх навчаємо, – розповідає пан Дунбек. – Вони вже були у Фінляндії, зараз до Костополя мають приїхати фінські спеціалісти, щоб навчати персонал підприємства на місці. Приємно, що наші працівники вже пристойно говорять англійською, стрімко оволодівають сучасними технологіями. Реалізуючи такі проекти, ми переносимо європейський досвід в Україну».
Інвестор також вражений українською бюрократією, але говорить: «Досягає мети лише той, хто йде, рухається, а не стоїть на місці».
«Розкрию вам секрет – якщо все буде відбуватись відповідно до нашого інвестиційного плану, ми готові одразу після старту виробництва у Костополі будувати додатковий лісопиляльний завод з трохи іншим асортиментом продукції, ніж костопільський, – ділиться планами на майбутнє пан Дунбек. – Ми орієнтуємось на Рівненську область, але де саме, залежить від району та громади, які захочуть нас прийняти».
Екологічна безпека – це питання, яке виходить на перший план в Україні. І на цьому наголошує керівництво підприємства.
«Ніколи лісопиляння не було екологічно небезпечним, – розповідає директор ТОВ «Українські лісопильні» Сергій Ступницький. – Аналогічні підприємства працюють десятиліттями в усій Європі, де екологічні норми значно суворіші, ніж в Україні. Костопільський завод сучасніший, ніж частина чинних європейських. Але і зрозумілі побоювання місцевого населення. Тому ми після спілкування з громадськістю приділяємо увагу правильному інформуванню людей. Жодних шкідливих хімічних речовин тут не буде ні використовуватись, ні виділятись. Ми хочемо, щоб люди могли все перевірити, зараз думаємо, як це реалізувати».
Звісно, лісова галузь України – одна із найпроблемніших: розкрадання лісу, нелегальні лісопильні, що переробляють цей крадений ліс та від діяльності яких до бюджетів не потрапляє жодної копійки. Працівники там працюють у жахливих умовах й отримують зарплатню у конвертах. Ці проблеми старі й добрі відомі. Майбутнє – не за ними. Цю галузь потрібно активно розвивати, адже залучення інвестицій в Україну сприяє оздоровленню економіки та розвитку держави, а отже, підвищенню добробуту населення країни.
