Бурштин: цинічне вбивство українського довкілля

Нещодавно в середовищі екологів почали з’являтися дивні настрої, схожі на масовий психоз на Донбасі півтора року тому.Якщо жителі Донецька та Луганська виходили на мітинги й кричали: «Путін, введи війська!», то захисники природи звертаються з подібними закликами до Президента України Петра Порошенка, щоб він прислав сили Нацгвардії в Рівненську, Житомирську та Волинську області. Що ж сталося?

Невже на цих територія, які російська пропаганда називає мало не розплідником бандерівців, утискають права україномовних? Насправді справа полягає зовсім в іншому, а саме в багатих родовищах бурштину, які вже давно взяла під свій контроль мафія. Подібно ДНР-ЛНР, на Поліссі озброєні бандитські угрупування не зважають на роботу органів державної влади, встановлюють блокпости і наводять власні порядки. Цю територію журналісти вже навіть встигли охрестити Бурштиновою Народною Республікою.

Україна дійсно має унікальні за своїм багатством родовища бурштину. Він залягає майже біля самісінької поверхні – на глибині від 3 до 12 метрів, до того ж 80% видобутку становлять камінці великого розміру. Наша держава посідає перше місце у світі за експортом цієї надзвичайно цінної ювелірної сировини – близько 270-300 тон, з них 200 – камінь крупних фракцій. Приблизна вартість усього цього – 200 мільйонів євро на рік. Що, ви ніколи нічого про це не чули? Воно й не дивно, адже ця надприбуткова галузь української економіки повністю знаходиться в тіні. Бурштин переправляється за кордон нелегально, гроші осідають в кишенях «чорних копачів», мафії, перекупників та їхнього «даху» з органів державної влади. А в бюджет, з усього цього, не йде ні копійки!

Мешканці Рівненської, Житомирської та Волинської областей на нелегальних бурштинових копальнях працюють масово. Прості селяни видобувають його так званим «сухим» способом – просто приходять в ліс з лопатами і копають ями до 10 метрів завглибшки, а потім просіюють пісок з надією на те, що їм пощастить і в ситі залишаться шматочки бурштину. Цим промислом тут займаються абсолютно всі, від малого до великого, від пенсіонерів до школярів. Якщо в інших областях підлітки, щоб заробити собі на морозиво, цигарки та квіти дівчатам, наймаються працювати на автомийки або роздавати рекламні буклетики, то на Поліссі вони беруть до рук лопати і йдуть в ліси випробовувати удачу. Для поліщуків у цьому немає нічого незвичайного. Копання бурштину вони вважають своїм природним невід’ємним правом, таким самим, як збирати гриби і ягоди.

Деякі журналісти стверджують, що в селян немає роботи, через це вони й змушені копати бурштин, щоб не померти з голоду. Та насправді в цих словах правди рівно стільки ж, як і в тому, що на Донбасі утискали права російськомовних. Як стверджує Петро Тєстов, еколог МБО «Екологія-Право-Людина», який останнім часом займається глибоким вивченням цієї проблеми, «… місцеві більш-менш заробляли на невеличких лісопилках, зборах грибів та ягід. У селах ще до початку бурштинової лихоманки не рідкістю були багатодітні родини, будувалися нові вулиці, тощо. Просто на бурштині можна за пару днів заробити більше, ніж за рік чесною працею, от вони і копають масово». Дійсно, за свідченнями громадських активістів, підчас своїх рейдів вони бачили в руках «бідних» копачів навіть… п’яті «Айфони», ціна яким – 8000 гривень. Воно й не дивно, адже за кілограм бурштину дрібної фракції лише перекупники дають аж 400 доларів.

Хоча те, що копають місцеві – лише маленька крапля у величезному морі нелегального бурштинового бізнесу. За масштабами видобутку справжніми акулами у ньому є різноманітні злочинні угрупування. Вони навіть не натирають собі лопатами кривавих мозолів на руках, а вимивають бурштин водою. Мотопомпи бандитів гурчать і вдень, і вночі. А вранці і ввечері, під час перезмінок, на місце видобутку пускають місцевих чоловіків, які, ніби поросята, бовтаються з сачками у ямах з багном, сподіваючись знайти декілька дорогоцінних камінців. Напевно, саме цей дозвіл фактично збирати об’їдки з панського столу і стримує селян від повстання. На дорогах бандити виставили свої блокпости, на яких озброєні люди, ніби на окупованих територіях, перевіряють документи з пропискою, пропускаючи до бурштинових родовищ лише жителів навколишніх сіл. Навіть пересувається поліська мафія на військовій техніці – «Уралах», «ГАЗонах», а іноді й на БТРах, розкрадених з армійських гаражів у попередні роки. І все це в той самий час, коли техніки катастрофічно не вистачає на фронті!

З екологічної точки зору видобування бурштину – це справжнє вбивство для природи. Розчищаючи територію, нелегальні добувачі вирубують або випалюють ліс, через що потім вимирають і інші типові для цієї місцевості рослини та тварини. До місця видобутку прокопуються канали з найближчої річки, мотопомпами вимиваються ями до 10 метрів глибиною, в яких потім стоїть багнюка, плавають та гниють залишки дерев. Через такі дії «чорних копачів» знищується родючий шар ґрунту, змінюється рівень ґрунтових вод, забруднюються річки, вимирає риба, а сотні гектарів соснових борів, якими так славиться Полісся, вже перетворилися на гнилі болота. Зрозуміла річ, що жодної рекультивації земель та насадження нових дерев бандити не проводять.

Цікаво, куди ж у всій цій ситуації дивиться міліція? Невже вона абсолютно нічого не помічає чи незаконним добувачам з юридичної точки зору немає чого пред’явити? Ні, насправді їхні дії підпадають під більше ніж десяток статей Кримінального кодексу: ст. 239 «Забруднення або псування земель», ст. 239 пункт 1 «Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом», ст. 240 «Порушення правил охорони або використання надр», ст. 245 «Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу», ст. 246 «Незаконна порубка лісу», ст. 252 «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави» та навіть ст. 441 «Екоцид».
А що ж міліція, запитаєте ви? Вона зайнята доволі цікавим видом діяльності – «кришує» бурштинову мафію, отримуючи за це свою частку. Якщо ж ви, людина з вулиці, раптом встановите свою мотопомпу, то в той же день, ніби в бандитських дев’яностих, до вас приїде бригада рекетирів і примусить платити «за спокій». Якщо ви відмовитеся, то ваш міні-бізнес може згоріти. У прямому сенсі слова. Хоча до таких радикальних дій бандити вдаються вкрай рідко. Зазвичай у такому випадку відразу ж після них приїжджають наші доблесні міліціонери і конфісковують вашу помпу – їм же треба хоч зрідка про щось рапорти писати.

Конституція України проголошує, що природні надра та корисні копалини належать народу. Тільки у випадку з бурштином прибутки від своєї власності отримує зовсім не народ, а обмежені групки «чорних копачів», мафії, продажних чиновників та міліціонерів. У наш злиденний розграбований бюджет з усього цього також не йде ні копійки. На думку багатьох експертів, хоч трохи змінити ситуацію на краще може лише легалізація видобування цього дорогоцінного каменю. Відповідний законопроект уже зареєстрований у Верховній Раді. Щоправда, він викликає більше питань, аніж відповідей. До нього є аж 63 зауваження, деякі його положення прямо суперечать іншим законодавчим актам, і він може породити безліч нових корупційних схем. Петро Тєстов говорить про нього наступне: «З природоохоронної точки зору – цей законопроект просто вбивство природи Полісся, бо в ньому немає гарантії проведення рекультивації території. Він дозволяє безконтрольно вилучати ліси з меж лісового фонду і переводити під добування бурштину, копати бурштин на тих територіях, які Україна повинна охороняти згідно міжнародних договорів і згідно Угоди про Асоціацію з ЄС. Фактично він перетворить регіони, де копають бурштин, на якийсь аналог сировинних африканських країн, де не думають про майбутнє, а просто нищать усе заради поточної вигоди». До того ж існує цілком логічна думка про те, що справжніми босами поліської мафії і підпільними бурштиновими баронами є зовсім не загадкові кримінальні авторитети, а деякі наші високопосадовці, і що саме до їхніх кишень стікаються капітали від контрабандного продажу цього цінного каменю за кордон. У такому випадку цей законопроект – лише чергова спроба узаконити свої нелегальні прибутки.

Якщо Україна дійсно хоче стати законним, а не тіньовим світовим лідером по експорту бурштину, то ми повинні бути готовими за це розплачуватися, адже будь-який видобуток корисних копалин завдає значну шкоду природі. На думку Петра Тєстова, цю шкоду можна лише мінімізувати: «Бурштин повинен видобуватися не помпами і артілями старателів, а цивілізованим способом, як, наприклад, у нас добувають інші копалини – з рекультивацією, охороною праці, тощо. Його можна добувати на закинутих зарослих полях, яких на Поліссі дуже багато».

Доки депутати у Верховній Раді вирішують легалізувати чи не легалізувати видобуток бурштину, «чорні копачі» вже втратили останні краплі страху та сорому. Вони копають його на заповідних територіях, таких як Поясківський заказник, і навіть обабіч залізниць. Копають у відкриту, ні від кого не ховаючись і нічого не боячись. Можливо, екологи дійсно мають рацію, і на Рівненщину, Житомирщину та Волинь час вводити сили Нацгвардії, щоб спецпризначенці вирішили цю проблему, поклавши знахабнілих бандитів пиками простісінько в розведену ними ж грязюку? Тільки для цього хлопців доведеться зривати з фронту зовсім не на довгоочікувану ротацію, а на боротьбу з іншим ворогом.

Напевно, це і є найбільша проблема України – за різноманітні проблеми, тим чи іншим чином спричинені діями можновладців, змушені на фронтах і майданах розплачуватися своєю кров’ю ті, кому дійсно небайдуже майбутнє нашої Батьківщини…