21/05/2015
014 травня молода жителька Гуринівки, повертаючись додому лісовою стежкою, біля майбутнього Меморіалу в урочищі «Гай» зіштовхнулася із дикою твариною, яка гарчала і стрибала з дерева на дерево.
Лісовою стежкою в рідну Гуринівку 25річна дівчина ходила не один раз. Працює у Корюківці, і фізкультурою займається – щоденна легка пробіжка лісом – корисно і приємно.
У четвер, повертаючись додому із корюківської автобусної станції (їздила до Чернігова), вирішила пройтися знайомою доріжкою, розвіяти важкі думки і конвалій назбирати – пообіцяла колезі. Лісові квіти острівцями квітнуть відразу за захороненнями. Тут же на дерев`яних сходах побачила хлопчика, який у руках тримав вже готовий букетик. Зібраний власноруч вже був і у руках дівчини, коли задзвонив мобільний телефон. Дівчина саме минала недобудований санвузол. Телефонувала сестра. І в цю мить почула збоку: «гуп», наче хто із дерева стрибнув голими ступнями на землю. Цей хтось почав гарчати і верещати. Потім «воно» стрибнуло на дерево поряд і почувся звук, наче хто кігтями обдирає кору зі стовбура. Гарчання не припинялося. «Хто це так гарчить?» спитала сестра. Дівчина на якусь мить завмерла. «Я боялася поворухнутися, не те, що щось відповісти. А якщо ця істота зреагує на мене?» поділилася переживаннями дівчина. Саму тварину вона не бачила, лісові нетрі її приховували. «Що це? Собака? Чупакабра? Вовкулака?» – думки стрибали одна поперед іншу, наступна шаленіше попередньої. Але дівчина, взявши себе в руки, тихенько сказала сестрі: «Молися за мене..» і щодуху побігла у бік села. Тварина стрибала з дерева на дерево, пересуваючись паралельно людини. «Допомогла те, що я займаюся бігом, каже дівчина, я бігла, не збавляючи максимальної швидкості, поки не опинилася за лісовою смугою. На поле тварина не вибігла, залишаючись у лісових нетрях».
Опинившись вдома, дівчина якийсь час приходила до тями. Тікаючи від звіра, вона не розгубила жодної квіточки, сумочка також була у руках. Коханий запропонував спробувати розібратися, що ж за істота зустрілася його дівчині. Коли у Інтернеті набрав: «рись захищає свою територію», дівчині навіть на екран не довелося дивитися. «Саме такий звук я чула!» – твердо сказала вона.
Рись у нашій місцевості – це нормально, говорить голова ТОВ «Мисливців та рибалок» Володимир Гаврюш, вони переміщаються на досить великі території. Завтра на цьому ж самому місці її можна і не зустріти. Гарчати вона може лише у кількох випадках: або поряд здобич і вона відганяє її від вас, або ви підійшли на критичну для тварини відстань, спрацював інстинкт самозбереження, або вона – скажена, у цьому випадку може і напасти.
Як поводитися у разі такої зустрічі?
Був за моєї практики такий випадок, коли зателефонував знайомий єгер і запитав, мовляв, що робити, їду, а біля дороги, трохи поодаль, рись сидить? Порадив їхати своєю дорогою. Вона не чіпатиме. Єдина тварина, яка може не просто захищати здобич, а напасти – ведмідь. До речі, ведмеді вже освоїли Брянщину, можна сказати, рухаються у наш бік.
Володимире Євгеновичу, а чи могла рись потрапити до нас, рятуючись від чорнобильських пожеж?
Навряд чи, дуже далека відстань навіть для рисі. Своїх, місцевих, вистачає. Раніше людина тіснила звіра, освоюючи поля і ліси. Зараз іде зворотній процес – звірі освоюють зарослі території.
