21/03/2014
019 березня 1895 року народився видатний поет Максим Рильський. З метою вшанувати пам’ять про справжнього друга лісу, лісівники провели зі школярами ряд бесід. Зокрема, розповідали дітям маловідомі спогади про природолюба М. Т. Рильського.
Наприклад, у книзі «Господні зерна» Г. Гусейнова опубліковано розповідь київського поета Олекси Ющенка. Він на початку 1960-х р написав вірша про старий могутній берест, який ріс у Києві на Аскольдовій могилі:
Побачив зовсім випадково
Його в зеленій тишині
Залізні він пробив окови
І славить волю довгі дні.
Напевне тут була могила
Крізь плетиво нехитрих грат
Жива пройшла нескута сила
Сильніша за метал в стократ.
І от шумить гілля зелене
А з стовбурів із двох боків
Залізо вигляда черлене
З іржою пройдених віків….
…Захоплений перед тобою
Стою наш бересте. Шуми
Овій нас тихою журбою
Тобі вклоняємося ми…
Автор вірша Олекса Ющенко пригадує: «…Прочитавши цей вірш, Максим Рильський захотів побачити величне дерево. Максим Тадейович був зворушений тією зустріччю з красенем-деревом. Він гладив шорстку кору, торкався холодного металу решітки… Тоді ж мені запам’ятався вислів, що так само, як і оце дерево, так і людина виборює собі право на волю. Помічник і секретар Рильського Ваган Маміконян зі свого об’ємного портфеля дістав пляшку коньяку і ми піднесли по чарці «за прожиті літа і за майбутнє береста-волелюба». Коли ми вже йшли від береста, я почув від Рильського: «Це ж тут поблизу й могила героїв Крут, про яких писав Павло Тичина. А в мене в Голосієво росте верба: хтось привіз із Кос-Аралу гілочку верби, яку, будучи там в засланні, посадив Тарас Шевченко. На щастя, Тарасова верба так славно прижилася в нашому садку».
Наступного дня після зустрічі на Аскольдовій могилі, – згадує поет О. Ющенко, надійшов від Максима Рильського короткий лист і фото з 4-ми рядками:
Хай славляться і чесна ліра й рало
Шум трактора і шелестіння віт
Верба Тарасова із Кос-Аралу
Шле берестові Ющенка привіт! (26. 10. 1963).
Я подякував поетові-академіку за надіслане, але запитав:
– А чому ви вирішили дати берестові моє ім’я?
– Так це ж ви мені його відкрили, – відповів з усмішкою Максим Рильський.
Минуло багато літ. Ще взимку 2000-го я зупинявся біля пам’ятного береста з Аскольдової могили. А от у липні того ж року, завітавши сюди знову, знайшов на місці літнього красеня тільки пень та металеву решітку: береста спиляли. І мені ніби вчулося й скреготіння пилки й спротив могутнього дерева. Уявлялося, як воно не хотіло вмирати, та невідомі байдужі руки його все ж перемогли…».
Слід зазначити, що еколого-просвітницькою діяльністю лісівників цікавиться онук видатного поета – громадський діяч, голова правління родинного Фонду Максима Рильського «Троянди й виноград» М. Г. Рильський. Нещодавно Максим Георгієвич подарував музею Мостівського лісництва збірку поезій «Таємниця осіннього листя». У цій книзі представлено добірку віршів Максима Рильського, присвячених лісу, лісівникам і садівникам. Лісівники, в свою чергу, передали онуку поета календар Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, де написано рядки з легендарного вірша «Ліс»:
Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Сам достоїн людської любові,
Бо живе й працює – для століть!
Лідія БАКОЦЬКА, лісничий Мостівського лісництва ДП «Веселинівське ЛГ».
